Історія Північної Кореї
Історія КНДР — це лише один з розділів історії Кореї, починаючи з кінця Другої Світової війни і по сьогодення.
Зміст |
[ред.] Утворення КНДР
У 1945 звільнений від японського панування Корейський півострів був розділений на зони впливу США і СРСР. Північна частина півострова знаходилась під радянським контролем.
Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) була утворена 9 вересня 1948. Попри те, що в країні були сильні позиції місцевих комуністів, Радянський Союз вирішив поставити на посаду глави держави людину, провів роки війни в СРСР (тієї ж тактики СРСР дотримувався і в Східній Європі). У лютому 1946 року корейський комуніст Кім Ір Сен став главою Тимчасового народного комітету Північної Кореї, що у 1948 році змінила КНДР. Потім Кім Ір Сен став прем'єр-міністром нової держави, а в 1972 — президентом. Реальна влада була зосереджена в руках Трудової партії Кореї (ТПК), на чолі з генеральним секретарем Кім Ір Сеном.
[ред.] Перші роки
Політична влада була монополізована ТПК починаючи з перших років існування нової держави. У господарстві була встановлена планова економіка і в 1946 році оголошена націоналізація, в результаті якої 70% виробництва потрапило під контроль держави. До 1949 року цей відсоток зріс до 90%. З тих пір практично вся промисловість, внутрішня і зовнішня торгівля перебуває під контролем держави.
На сільське господарство уряд у перші роки вело наступ більш обережно. У 1946 році земля була перерозподілена на користь дрібних і бідних селянських господарств, а в 1954 році почалася колективізація, яка завершилася в 1958. Після цього всі селяни країни стали працювати в сільськогосподарських кооперативах.
Як і у всіх післявоєнних комуністичних державах, в КНДР уряд почав активно вкладати кошти у важку промисловість, державну інфраструктуру і ВПК на шкоду виробництву товарів народного споживання і сільському господарству. У період з 1946 по 1959 рік частка промисловості в економіці країни зросла з 47% до 70% незважаючи на руйнівні наслідки війни з Південною Кореєю. Значно зросла вироблення електрики, виробництво сталі й машинобудування. Були введені трирічні плани, на зразок радянських п'ятирічок.
У результаті індустріалізації населення країни досить швидко оговталося від наслідків війни. Рівень життя в КНДР у повоєнні роки ріс швидше, ніж у Південній Кореї, незважаючи на відставання у виробництві товарів народного споживання.
[ред.] Корейська війна
Кім Ір Сен не міг змиритися з поділом Кореї на дві держави. Консолідація навколо уряду Лі Син Мана на півдні і придушення там повстання в жовтні 1948 поклали кінець очікуванням північнокорейських лідерів об'єднання країни через революцію в Південній Кореї, і з 1949 року Кім Ір Сен почав шукати допомоги з боку СРСР і Китаю в організації військової кампанії проти Південної Кореї. До того часу з території південного сусіда пішли майже всі американські війська, залишивши його практично незахищеним.
Спочатку Сталін ігнорував прохання Кім Ір Сена, але перемога комуністів у Китаї та успішні випробування радянської ядерної зброї змусили його переглянути своє рішення. У травні 1950 року Кремлем було дано зелене світло операції проти Південної Кореї. Радянські військові радники брали участь у розробці плану нападу, а колишні радянські офіцери навчали військовому мистецтву армію КНДР. Проте з самого початку Сталін ясно дав зрозуміти, що прямого втручання у конфлікт з боку СРСР не буде ні в якому разі.
КНДР атакувала Південну Корею 25 червня 1950. Користуючись ефектом раптовості, війська Північної Кореї досить швидко захопили Сеул і просунулися далеко вглиб півострова. Незабаром їм довелося відступити під натиском сил ООН, ведених американцями. До жовтня було відвойовано Сеул, а Пхеньян захоплено. Кім Ір Сен і уряд країни були евакуйовані в Китай. Здавалося, що розгром північнокорейської армії був близький, однак у справу втрутилася армія Китаю, яка відкинула війська союзників на південь, відвоювавши Пхеньян і знову захопивши Сеул в січні 1951 року. У березні того ж року сили ООН відбили Сеул і відсунули північнокорейські війська на північ у район сучасної демілітаризованої зони. Після цього лінія фронту стабілізувалася на довгий час і в 1953 році стала межею поділу двох держав.
Після війни Кім Ір Сен встановив в КНДР абсолютну диктатуру, засновану на зміцненні військової могутності та власному авторитеті. Лідер південнокорейських комуністів Пак Хон Ен був звинувачений в тому, що південнокорейський народ не підтримав північан, і страчений в 1956 році. Багато з південнокорейських лівих, що співчували КНДР у 1945-53 роках, також були арештовані, страчені або потрапили до в'язниць.
[ред.] Повоєнні роки
Трирічний план 1954-56 років повернув промисловість КНДР на довоєнний рівень. За ним пішли п'ятирічний план 1957-61 і семирічний план 1961-67 років. У ці роки КНДР продовжувала нарощувати промислову потужність, хоча сільське господарство перебувало в стагнації, все більше ставав розрив між містом і селом.
У політичному сенсі становище КНДР погіршився через розрив між Китаєм і СРСР, який почався в 1960 році. Відносини між Північною Кореєю та СРСР погіршилися, а Кім Ір Сен був звинувачений у підтримці Китаю. Результатом стало різке скорочення військової та фінансової підтримки з боку Радянського Союзу. Однак на ділі Кім Ір Сен підтримував далеко не всі ініціативи Мао Цзедуна, зокрема Культурна революція була оголошена ним небезпечною та такою, що дестабілізовувала ситуацію в регіоні.
В якості альтернативи Кім Ір Сен розробив ідею чучхе («опора на власні сили»). Гасло, що застосовувалося з кінця 50-х років, стало державною ідеологією, замінивши ідею марксизму-ленінізму. Чучхе — політика, передбачає вирішення всіх внутрішніх проблем виключно власними силами.
На повоєнні роки припадає розквіт культу особистості Кім Ір Сена.
[ред.] Правління Кім Чен Іра
Кім Ір Сен помер в 1994 році, і його наступником став син, Кім Чен Ір. Його призначення було зумовлено ще на початку 80-х років при активному сприянні міністра оборони Про Чин Ву. Кім Чен Ір зайняв пост генерального секретаря ТПК та голови національного оборонного комітету. Пост президента країни залишився вакантним.
Під час правління Кім Чен Іра економіка країни продовжувала стагнувати. У період з 1996 по 1999 рік в КНДР був сильний голод, від якого за різними оцінками загинуло 1.5-3 мільйона чоловік. Економіка країни продовжує залишатися ізольованою, а на військові потреби витрачаються суми, що дорівнюють чверті ВВП. Практично все працездатне чоловіче населення у віці 18-30 років служить в армії, тоді як промисловість знаходиться в занепаді.
У результаті, згідно зі звітом Міжнародної Амністії, в КНДР в 2003 році близько 13 мільйонів чоловік (60% населення країни) страждало від недоїдання. У 2001 КНДР від США, Південної Кореї, Японії та ЄС отримала продовольства на суму більше 300 мільйонів доларів. Крім того, поставки йдуть з боку ООН та неурядових організацій.
[ред.] Див. також
|
|||||||
