Історія Черкащини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Доісторичний період[ред.ред. код]

Територія нинішньої Черкаської області була заселена в епоху середнього палеоліту близько 130-100 тисяч років тому (Сиволап, Сиволап, 2008; Степанчук, Сиволап..., 2010).

У пізньому палеоліті (після 35-31 тис. років тому) на території області зявляються ранні Homo sapiens - кроманьйонці. На їх численних стоянках були знайдені кам'яні і кістяні знаряддя праці (скребачки, різці, сокири), зокрема, при розкопках всесвітньовідомої Межіріцької палеолітичної стоянки, вік якої налічує близько 14,5 тис. років.

Значне місце займають матеріали Трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.), знайдені в поселеннях біля сіл Майданецьке, Тальянки і Доброводи. Це посудини різних розмірів з характерним орнаментом, намиста із зубів оленів, антропоморфні керамічні статуетки.

У VII — III століттях до нашої ери значну частину території степових районів України, у тому числі і Черкащини, займали кочові іраномовні племена скіфів. У ті ж часи на правобережжі Дніпра жили осілі землеробські племена — безпосередні предки східних слов'ян. Вони займалися землеробством, ріллі, і скотарством. Розвивалися залізовиготувальні і бронзолитейні ремесла, гончарство, ткацтво, обробка кістки і дерева. Це підтверджують матеріали, знайдені при розкопках городища (VI віка до н. э.) біля села Трахтемирів Канівського району. А саме, знаряддя праці і предмети побуту: серпи, ножі, кераміка, браслети, бронзові шпильки, вироби з кістки. Територія сучасної області входила до складу тих земель Придніпров'я, де формувалося ядро східнослов'янських племен, з яких виникла могутня феодальна держава — Київська Русь.

Період давньоруської держави[ред.ред. код]

Економічною основою давньоруської держави були високорозвинуті сільське господарство і ремесло. А саме, землеробськими знаряддями праці і предметами ковальського, гончарного, ювелірного і інших ремесел: серпи, ножі, сокири, стремена, кресала, замки, браслети, підвіски, кераміка, знайдені в районі Канева і біля села Сахнівка Корсунь-шевченківського району. Клас феодалів Київської Русі, що росте, потребував нової релігії, яка кріпила б його владу над народними масами. Язичество феодалів вже не задовольняло. У 988 р. при князі Володимирі було введене Християнство. Православна церква швидко збагачувалася, знаходила могутність і вплив. На території Черкащини були побудовані Зарубський монастир і Георгіївський собор в Каневі.

У 1239 — 1240 рр. вся територія Черкащини була спустошена монголо татарським нашестям.

Період Речі Посполитої[ред.ред. код]

Скориставшись монголо-татарським нашестям і феодальною роздробленістю Русі, в XIV — XVI століттях територію сучасної області захопили литовські і польські феодали. Історія цього періоду характеризується подальшим збільшенням феодальних земельних володінь і посиленням кріпосного гніту. Господарство феодалів базувалося на жорстокій експлуатації селян, які платили грошовий і натуральний оброк, відбували панщину, виконували повинності на користь держави і церкви. Важке соціальне і національне пригноблення з боку чужоземних феодалів, постійні набіги ворогів були причиною зародження в Україні козацтва.

У XV столітті на Черкащині з'явилися перші поселення козаків, а Черкаси, засновані в кінці XIII століття, стали їх могутнім зміцненням в боротьбі проти польської шляхти, набігів турків і кримських татар. Для захисту від ворогів був споруджений Черкаський замок (на цьому місці зараз — Пагорб Слави). Важливе місце належить Черкащині у визвольній війні українського народу 1648—1654 р. р. проти польських магнатів.

Російський період[ред.ред. код]

8 червня 1648 року Переяславська Рада ухвалила рішення про приєднання України до Росії. В кінці XVII і протягом XVIII століття посилюється феодально-кріпосницька залежність, робиться жорстоким національний гніт. Все це привело до загострення класових суперечностей, розгортання селянських повстань. Одними з крупних повстань XVIII століття на Правобережній Україні були виступи селянських мас на Черкащині проти польсько-шляхетського пригноблення, відомі під назвами Коліївщина та Гайдамаччина.

У 1764 р. царською Росією остаточно скасовано гетьманство, а в 1781 р. полковий устрій. У 1797 р. при утворенні губерній Правобережна Черкаська область увійшла до складу Київської, а Лівобережна — до Малоросійської губернії.

Черкащина пов'язана з діяльністю декабристів в Україні. Один з центрів декабристського руху в Україні — Кам'янка.

Реформа 1861 року дала поштовх швидкому розвитку капіталізму. У другій половині XIX століття провідне положення на Черкащині займала цукрова промисловість. Щорічно тут вироблялося цукру на 26 мільйонів карбованців.

Могутні цукрові заводи діяли в Черкасах, Смілі, Шполі, Городищі. З розвитком промисловості в регіоні розвивався і робітничий клас. У 1885 році на правобережній частині Черкащини діяло 210 фабрик і заводів, на яких було зайнято 18 тисяч робітників.

В кінці XIX — початку XX століття розвивався капіталізм і в сільському господарстві. Поміщики впроваджували в своїх господарствах нову техніку.

У 1905 році в країні почалися могутні революційні виступи. У березні 1905 року бастували робочі Уманських друкарень, пекарень чавуноплавильного заводу; у травні — червні Шполянського і Черкаського цукрових заводів.

Більшовицький переворот та громадянська війна[ред.ред. код]

В 1917 — 1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р. Довго після того, як Уряд УНР припинив свою діяльність, частина Черкащини входила до Холодноярської Республіки. Холодноярська Республіка — ,була частина УНР, де козаки найдовше вели збройний опір більшовикам (до 19221924 років).

Радянський період[ред.ред. код]

У 1929 року правобережна Черкащина ввійшла до складу Київської області, лівобережна — до складу Харківської області. У 1937 року до знову створеної Полтавської області відійшла лівобережна Черкащина. У 1939 року Кам'янський і Чигиринський райони відійшли до Кіровоградської області.

Друга світова війна[ред.ред. код]

З середини 1941 року територія Черкащини стала ареною кровопролитних битв Другої світової війни. Оборонні бої на цій ділянці фронту вели 26-у, 6-у, 38-у, 12-у армії, а також Дніпровський загін Пінської військової флотилії.

Використовуючи перевагу в живій силі і техніці, німецькі війска захопили в серпні — вересні всю територію краю. Під Уманню ворог створив табір смерті для радянських військовополонених.

18 червня 1943 року гітлерівці оточили хутір Буда Чигиринського району і підпалили його, а потім учинили дику розправу над жителями. Всього було знищено 82 людини. На боротьбу проти гітлерівських окупантів піднялися люди, що залишилися тимчасово на окупованій території. На Черкащині діяли більше 30 партизанських загонів і з'єднань.

Після запеклих боїв 14 грудня 1943 року Черкаси були звільнені від німецько-фашистських загарбників, військами 2-го Українського фронту.

Однією з видатних операцій Другої світової війни була Корсунь-Шевченківська битва. Гітлерівські війська зміцнилися на Корсунському виступі і готувалися до контрнаступу на схід. Радянське командування розробило план оточення і знищення фашистського угрупування. У цій битві брали участь війська 1-го і 2-го Українських фронтів. Вона закінчилася повним розгромом ворога. 149 воїнів Черкащини, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, двом з них це звання присвоєно двічі.

Активною була діяльність націоналістичного руху опору на Черкащині. Тут оунівці проводили активну організаційну роботу. В Умані націоналісти із підгрупи М.Сидора-«Чарторийського» провели два віча, створили міську управу і організували міліцію. Було створено підпільні осередки у Манківці, Іванках, Тальному, Поташі і Трубецькому. Від осені 1941 року діяв Звенигородський окружний провід ОУН (р) на чолі із Сивоконем. Одним із організаторів підпілля був Антін Шкільний, колишній отаман Вільного Козацтва, член Козачої Ради, посол від Ради до кубанців. Весною наступного, 1942-го року, німецькі карні органи провели арешти серед членів окружного і районного проводів Звенигородщини (всього 15 чоловік) і ліквідували видавництво, де друкувався націоналістичний часопис «Рідне слово».

Післявоєнний період[ред.ред. код]

7 січня 1954 року була сформована Черкаська область, до якої ввійшли три міста обласного підпорядкування (Черкаси, Сміла, Умань) і території 30 районів Київської, Полтавської, Кіровоградської і Вінницької областей. 26 лютого 1958 року нагороджена орденом Леніна.

Література[ред.ред. код]

  • Універсальна енциклопедія "Черкащина". Упорядник Віктор Жадько. -К., 2010.- 1110 с.

Сиволап М.П., Сиволап Л.Г. Найдавніші стоянки первісних людей у нашому краї (за матеріалами археологічних досліджень 2002-2006 років) // Черкащина в контексті історії України. Матеріали ІІІ-ї науково-краєзнавчої конференції Черкащини. – Черкаси, Ваш дім, 2008. – С.128-141.

Степанчук В.Н., Сиволап М.П., Матвиишина Ж..Н., Кармазиненко С.П. Исследования палеолитических памятников на юге Черкасской области в 2008 г. // Археологічні дослідження в Україні 2008 р. – Київ: Академперіодика, 2010. – С.281-283. 337с.