Історія архітектури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Заборонене місто в центрі Пекіну, головний палацовий комплекс китайських імператорів з XV по початок XX століття. Малюнок Мінської епохи.

Історія архітектури - наука, що досліджує функціональний, конструктивний та естетичний розвиток архітектури в часі та просторі відповідно до соціальних потреб та науково-технічних умов.

Історія архітектури охоплює вивчення закономірностей розвитку архітектури в зв'язку з загальними закономірностями історичного процесу, історією культури та суспільства[1].

Історія архітектури є окремою самостійною наукою, одночасно історичного та теоретичного профілю. Ця її особливість обумовлена ​​специфікою предмета - історії виникнення і розвитку архітектури, теоретичних знань про архітектуру, архітектурної мови, архітектурної композиції, а також спостереження таких спільних рис і ознак архітектури певного часу і місця, які дозволяють виділити архітектурні стилі.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.