Історія освоєння мінеральних ресурсів Польщі

Історія освоєння мінеральних ресурсів Польщі

Загальний нарис

Перші кам'яні знаряддя на території Польщі відомі з епохи мустьє (близько 100 тис. років тому). Їх продовжували виготовляти в подальші епохи пізнього палеоліту (40-10 тис. років тому), а потім і в епоху мезоліту (близько 10-5 тис. років до РХ). В неоліті (VIII — III тисячоліття до РХ), почалися розробки родовищ кременю у Свєнтокшиських горах, в межиріччі Вісли і Піліци. Тут відомо 12 великих родовищ якісного кременю, що експлуатувалися до нашої ери, зокрема: Оронвско і Томашув, поблизу Радома, Полянє, поблизу Кельце, Ожарув і Свецехув-Лясек, поблизу Сандомежа та інші. Яскравим пам'ятником підземного видобутку кременю є неолітична копальня кременю в Кшемьонках (воєводство Свєнтокшиське), де зосереджено близько 5 тис. давніх виробок. Копальню експлуатували у період від 3900 до 1600 років до РХ Технологія видобутку передбачала спорудження вертикальних стволів глибиною до 9-11 м і проведення з їх донної частини горизонтальних видобувних виробок. Після досягнення максимальної довжини (до 20 м) горизонтальну виробку заповнювали пустою породою, яку отримували при проведенні наступної виробки. Розробку родовища вели камерно-ціликовим способом. Висота вибою складала 55-120 см. Стійкість забезпечували ціликами, а також стовпами з породних блоків. У 1926 р. на ділянці шахтного поля Кшемьонки було створено археологічний заказник, а з 1985 р. відкрито підземні туристичні траси і музей гірництва.

З IX — VIII ст. до РХ в Свентокшиських горах і на північ від Бескид добували залізну руду. Руди перероблялися в примітивних плавильних печах (димарках), численні залишки яких виявлені в районі Нової Слупи (околиці Лисогур). Магніторозвідка, проведена поблизу Свєнтокшиських гір, виявила близько 300 тис. плавильних печей разового використання, що свідчить про наявність тут одного з найпотужніших металургійних центрів часів Римської імперії. Припускають, що в період II — V ст. тут діяла римська гірничо-металургійна факторія. Використовували місцеві руди бурого залізняка, мулистого гематиту, сидериту. В околицях селища Рудки розробляли залізорудні поклади потужністю близько 20 м. Родовище розкривали горизонтальними та похилими штреками, які підтримували за допомогою дерев'яного рамного кріплення.

З ХІ ст. експлуатуються родовища залізних руд в Конєцко-Стараховіцкому районі, а з ХІІ ст. — у Верхній Сілезії. Свинцево-цинкові руди видобували в цей час в Сілезії та Малопольщі. Розробка останніх велася з метою вилучення з них срібла.

Потужні родовища кам'яної солі в районі селищ Вєлічка і Бохня (поблизу Кракова) почали розробляти в XIII ст., хоча, за даними археологів, виварювання солі з місцевих соляних джерел застосовували тут з IV тис. до РХ Гірники розробляли гігантські соляні брили об'ємом 20-100 тис. куб. м., які залягали на глибинах 50-140 м. Технологія видобутку полягала в спорудженні ствола, який повинен був влучити у велику соляну брилу. Її експлуатація велась зверху вниз від забійного укосу. За допомогою дерев'яних, або залізних клинів відділяли соляні блоки правильної форми, які потім ділили на частини, обтесували в циліндри і транспортували на поверхню. В 1368 р. король Казимир Великий затвердив «Гірничий статут», який урегульовував правові питання організації та управління Краківськими копальнями солі, звільняв гірників від феодальної залежності та сприяв активному розвитку галузі. В епоху Відродження одну з найдавніших соляних копалень «Вєлічка» починають регулярно відвідувати монархи, вчені, діячі культури, а грандіозні камери шахти перетворюються у своєрідний гірничий музей, який і сьогодні відвідують щоденно понад 6 тис. туристів.

Імовірно з X ст. золото добували при збагаченні арсенових руд родовищ Злоти-Сток (Ниж. Сілезія) і при розробці золотоносних пісків в околицях Злоториї і Лєгніци (перші письмові згадки про розробку руд золота в Злоти Сток 1273 р.). Розкриття покладів здійснювали вертикальними стволами і штольнями, які споруджували на схилах Злотих гір. Для руйнування порід використовували вогневий метод, який приводив до звільнення отруйного миш'яку й вражаючої смертності гірників. В XV — XVI ст. тут видобували близько 10 % золота всієї Європи. Організація робіт базувалась на індивідуальних концесіях на окремі ділянки покладів. В 1612 р. вперше в світовій гірничій практиці на рудниках Злотого Стоку проведені вибухові роботи із застосуванням чорного пороху. З масовим експортом золота з країн Америки видобуток в Злотім Стоці занепадає, а в ХІХ ст. тут головним чином видобувають арсен.

Видобуток міді бере початок в XV ст. у Свєнтокшиських горах. В цей же час в Передкарпатті починають видобуток сірки. З 1415 р. в Свошовіце діяв перший в Європі рудник сірки.

Родовища кам'яного вугілля кустарним способом почали розробляти ще з XIV ст. Поширений попит на вугілля в другій половині XVIII ст. привів до бурхливого розвитку будівництва і реконструкції шахт у Верхній та Нижній Сілезії. Найстарша вугільна шахта «Мурцкій» збудована в 1740 р., найпотужніша — в Вальбжиху (в 1742 р.), яка згодом отримала назву «Фуш» і мала сплавну штольню (т.з. «Лисича штольня» споруджена в 1794 р.). В другій половині ХІХ ст. видобуток вугілля подвоювався в середньому кожні 10 років.

З початку ХІХ ст. ведеться промислова розробка родовищ будівельних матеріалів (зокрема келецького мармуру). Промисловий видобуток нафти в Карпатах розпочато в 1854 р. поблизу Кросно. З 1867 р. ведеться видобуток бариту в Богушувє. У 1871 р. відкриті родовища кам'яної солі в Іновроцлаві, у 1911 р. — у вапно, в 1937 р. — родовище Ізбіца-Клодава. Природний газ добувається в Польщі з 1921 р. У 1920-ті роки почали розробляти поклади бурого вугілля.

Після 2-ї світової війни в Польщі виконані широкомасштабі геолого-пошукові роботи. Були відкриті Люблінський вугільний басейн, родовища бурого вугілля і природного газу, великі поклади мідних руд (район Любіна), сірки, свинцево-цинкових, магнетит-ільменітових руд, кам'яних і калійних солей, поклади бариту і інші копалини.

В кінці XX ст. з видобутку кам'яного і бурого вугілля, мідної руди, сірки, кам'яної солі Польща займала одне з провідних місць у світі. Загалом добувалося близько 400 млн т сировини, з цієї кількості 40 % становить кам'яне вугілля, 35 % пісок і гравій, а також буре вугілля і вапняк. Частка гірничої промисловості у ВВП складала 2,3 % (на 1998-99 рр.). В ній було зайнято 271600 чол.

На початку XXI ст. в Польщі нараховують понад 70 різних корисних копалин. Серед країн ЄС Польща займає за запасами бурого вугілля 6-е, кам'яного вугілля та срібла — 7-е, міді — 8-е, свинцю та цинку — 10-е місце. Гірнича промисловість відіграє важливе місце в економіці країни. Але в останні роки простежується тенденція до загального зменшення видобутку мінеральної сировини. Виняток складають (2001 до 2000): нафта (+16.3 %), мідна руда (+6 %), срібло (+4 %) і природний газ (+4.2 %). Загалом збут мінеральної сировини у 2001/2000 зменшився на 4.9 %. При цьому, однак, частка гірничодобувної галузі в індустріальному збуті загалом залишилася стабільною — на рівні 5.6 %.

Підготовку гірничих інженерів сьогодні здійснюють в Краківській гірничо-металургійній академії ім. Ст. Сташиця (1919 р.), в Сілезькій політехніці в Глівіцах та Вроцлавській політехніці. Геологів готують також в Ягеллонському університеті.

Окремі пам'ятки гірництва минулих віків у Польщі

• • Неолітичний рудник кременю в Кшемьонках,
  • Золотодобувна шахта в Злотому Стоці,
  • Соляна копальня в Бохні,
  • Величка (соляна копальня),
  • Вугільні копальні Верхньої Сілезії.

Див. також

• Корисні копалини Польщі,
• Гірнича промисловість Польщі,
• Природа Польщі,
• Геологія Польщі,
• Гідрогеологія Польщі,
• Сейсмічність Польщі,
• Становлення і розвиток гірничої науки у Польщі.

Джерела

• Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк: Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», УКЦентр, 2006. — 224 с. (ч. 1, ч. 2)