Хронологія християнства в Україні

Історія Християнства в Україні — хронологічна таблиця:

Від появи Християнства до Розколу Християнства[ред. | ред. код]

0-14 — У Ромейській імперії править Ромейський Імператор Авґуст І.
6-73 — Діяльність руху Зелотів у Ромейській імперії.
19 серпня 14 — Помер Ромейський Імператор Авґуст І. Його наступником став Ромейський Імператор Тиберій І.
0-27 — Діяльність релігійної течії кумранітів у Ромейській імперії.
14-37 — У Ромейській імперії править Ромейський Імператор Тиберій І.
27 — Лідером релігійної течії кумранітів став Іоанн Хреститель.
27 — Іоанн Хреститель бере собі учнів. Ними стали Ісус Христос, Петро, Андрей, Філіпп, Бартолемей.
27 — Проповідь Іоанна Хрестителя у Ромейській імперії.
27 — За наказом Ірода Антипи був убитий лідер релігійної течії Ессеїв Іоанн Хреститель.
27 — Лідером релігійної течії кумранітів став Ісус Христос.
27 — Ісус Христос бере собі учнів, відомих як Апостоли. Ними стали Петро, Андрей, Філіпп, Бартолемей, Яков Зеведеїв, Іоанн Зеведеїв, Яков Алфеїв, Левій Матей, Симон Кананіт, Тома, Тадей, Іуда Іскаріот.
27-30— Проповідь Ісуса Христа у Ромейській імперії.
30 — Іуда Іскаріот зраджує Ісуса Христа.
7 квітня 30 — Ісуса Христа розпинають на хресті.
30 — Помер Апостол Іуда Іскаріот.
30 — Заснована Християнська Церква, більше відома як Християнство. Послідовники Християнства називаються Християни.
30 — Лідером християн став Петро.
30-64— Християнську Церкву очолює Петро. Його учнями стали Еводій, Лін, Анакліт, Климент I.
30 — Апостолом замість Іуди Іскаріота став Маттіас.
30 — Створена Єпархія у місті Рим. Перший Єпископ цієї Єпархії - Петро.
30 — Створена Єпархія у місті Єрусалим. Перший Єпископ цієї Єпархії - Яков.
16 березня 37 — Помер Ромейський Імператор Тиберій І. Його наступником став Ромейський Імператор Калігула.
37 — Створена Єпархія у місті Антіохія. Перший Єпископ цієї Єпархії - Петро.
24 січня 41 — Помер Ромейський Імператор Калігула. Його наступником став Ромейський Імператор Клавдій І.
43 — Створена Єпархія у місті Александрія. Перший Єпископ цієї Єпархії - Марк.
Середина 1 ст. — Літописний переказ про перебування і поширення віри апостола Андрея в Мезії, в Криму, над Дніпром і на «Київських горах».
Середина 1 ст. — Літописний переказ про перебування і поширення віри апостола Філіппа в Мезії.
Середина 1 ст. — Створена Єпархія у місті Гієраполіс. Перший Єпископ цієї Єпархії - Апостол Філіпп.
Середина 1 ст. — Створена Єпархія у місті Смірна. Перший Єпископ цієї Єпархії - Апеллой.
Середина 1 ст. — Створена Єпархія у місті Одессос. Перший Єпископ цієї Єпархії - Амплій.
Середина 1 ст. — Створена Єпархія у місті Атени. Перший Єпископ цієї Єпархії - Ієрофей.
44 — Загинув Апостол Яков Зеведеїв.
48-50— Єрусалимський Собор.
52 — Загинув Єпископ у місті Атени Ієрофей.
52 — Єпископ у місті Атени став Діонісій Ареопагіт.
52-96— Єпархію у місті Атени очолював Діонісій Ареопагіт.
13 жовтня 54 — Помер Ромейський Імператор Клавдій І. Його наступником став Ромейський Імператор Нерон І.
60 — Загинув Апостол Левій Матей.
60 — Загинув Апостол Андрей.
62 — Загинув Апостол Яков Алфеїв.
18 липня 64 — Велика пожежа у місті Рим.
64 — Загинув Апостол Петро.
64 — Єпископ у місті Рим став Лін І.
64-81— Єпископ у місті Рим був Лін І.
64 — Єпископ у місті Антіохія став Еводій.
64-66— Єпископ у місті Антіохія був Еводій.
65 — Загинув Апостол Тадей.
65 — Загинув Апостол Симон Кананіт.
66 — Помер Еводій.
66 — Єпископ у місті Антіохія став Ігнатій Антіохійський.
66-108— Єпископ у місті Антіохія був Ігнатій Антіохійський.
66-74 — Перша Юдейська війна.
9 червня 68 — Помер Ромейський Імператор Нерон І. Його наступником став Ромейський Імператор Ґальба І.
15 січня 69 — Помер Ромейський Імператор Ґальба І. Його наступником став Ромейський Імператор Отон І.
16 квітня 69 — Помер Ромейський Імператор Отон І. Його наступником став Ромейський Імператор Вітеллій І.
20 грудня 69 — Помер Ромейський Імператор Вітеллій І. Його наступником став Ромейський Імператор Веспасіан І.
69 — Рік чотирьох імператорів.
69 — Загинув Апостол Бартолемей.
72 — Загинув Апостол Тома.
23 червня 79 — Помер Ромейський Імператор Веспасіан І. Його наступником став його син Ромейський Імператор Тит І.
80 — Загинув Апостол Філіпп.
80 — Загинув Апостол Маттіас.
80 — Створення єпархії у місті Могунтіакум. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Крискент.
80 — Створення єпархії у місті Карфаген. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Крискент.
81 — Помер Єпископ у місті Рим Лін І.
81 — Єпископ у місті Рим став Анакліт І.
81-88— Єпископ у місті Рим був Анакліт І.
13 вересня 81 — Помер Ромейський Імператор Тит І. Його наступником став його брат Ромейський Імператор Доміціан І.
88 — Помер Єпископ у місті Рим Анакліт І.
88 — Єпископ у місті Рим був Климент I.
88 — Створення єпархії у місті Колонія Агрипіна. Перший Єпископ цієї Єпархії - Матерн І.
88-128— Єпархію у місті Колонія Агрипіна очолює Єпископ Матерн І.
95 — Папа Климент I загинув мученицькою смертю в Херсонесі у Криму.
95 — Створена Єпархія у місті Міра. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Мученик Нікандер.
18 вересня 96 — Помер Ромейський Імператор Доміціан І. Його наступником став Ромейський Імператор Нерва І.
96— Загинув Єпископ у місті Атени Діонісій Ареопагіт.
96-117— Єпархія у місті Атени у цей період - вакантна.
27 січня 98 — Помер Ромейський Імператор Нерва І. Його наступником став Ромейський Імператор Траян І.
100 — Помер Апостол Іоанн Зеведеїв.
108 — Помер Ігнатій Антіохійський.
Початок 2 ст. — Єпископ у місті Смірна став Полікарп Смірнський.
2 ст. — Проповідь Полікарпа Смірнського у Ромейській імперії.
2 ст. — Полікарп Смірнський бере собі учнів. Ними стали Пофін та Іреней.
2 ст. — Єпископ у місті Гієраполіс став Папій.
2 ст. — Помер Папій.
115-117 — Друга Юдейська війна.
11 серпня 117 — Помер Ромейський Імператор Траян І. Його наступником став Ромейський Імператор Адріан І.
117 — Єпископ у місті Атени став Нарцис Атенський.
117-120— Єпархію у місті Атени очолював Нарцис Атенський.
31 жовтня 120 року — Загинув Єпископ у місті Атени Нарцис Атенський.
120 — Єпископ у місті Атени став Святий Публій.
120-125— Єпархію у місті Атени очолював Святий Публій.
125 — Загинув Єпископ у місті Атени Святий Публій.
125 — Єпископ у місті Атени став Кодрат Атенський.
125-129— Єпархію у місті Атени очолював Святий Публій.
129 — Помер Кодрат Атенський.
10 липня 138 — Помер Ромейський Імператор Адріан І. Його наступником став Ромейський Імператор Антонін Пій.
138 — Створення єпархії у місті Терні. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Переґрін.
138 — Помер Святий Переґрін.
140 — Створення єпархії у місті Луґдунум. Перший Єпископ цієї Єпархії - Пофін.
155 — Помер Полікарп Смірнський.
7 березня 161 — Помер Ромейський Імператор Антонін Пій. Його наступником став Ромейський Імператор Луцій Вер.
169 — Помер Ромейський Імператор Луцій Вер. Його наступником став Ромейський Імператор Марк Аврелій.
177 — Помер Єпископ Пофін.
177 — Єпископ у місті Луґдунум став Іреней.
177-202— Єпархію у місті Луґдунум очолює Єпископ Іреней.
177-202— Проповідь Єпископа Іренея. За час своєї проповіді Святий Іреней здобув собі учня. Ним став Святий Іполіт.
17 березня 180 — Помер Ромейський Імператор Марк Аврелій. Його наступником став Ромейський Імператор Коммод.
31 грудня 192 — Помер Ромейський Імператор Коммод. Його наступником став Ромейський Імператор Пертінакс.
193 — Рік п'яти імператорів.
28 березня 193 — Помер Ромейський Імператор Пертінакс. Його наступником став Ромейський Імператор Юліан І.
2 червня 193 — Помер Ромейський Імператор Юліан І.
193 — В результаті політичної боротьби під час «Року п'яти імператорів» до влади прийшов Ромейський Імператор Север І.
197 — Єпископ у місті Терні став Святий Валентин.
197-269— Проповідь Святого Валентина серед закоханих.
202 — Помер Єпископ Іреней.
4 лютого 211 — Помер Ромейський Імператор Север І. Його наступником став його син Ромейський Імператор Ґета І.
26 грудня 211 — Помер Ромейський Імператор Ґета І. Його наступником став його син Ромейський Імператор Каракалла.
8 квітня 217 — Помер Ромейський Імператор Каракалла. Його наступником став Ромейський Імператор Макрін.
217-235— Проповідь Святого Іполіта. За час своєї проповіді Святий Іполіт здобув собі учня. Ним став Святий Антер.
8 червня 218 — Помер Ромейський Імператор Макрін. Його наступником став Ромейський Імператор Діадумен.
8 червня 218 — Помер Ромейський Імператор Діадумен. Його наступником став Ромейський Імператор Геліогабал.
12 березня 222 — Помер Ромейський Імператор Геліогабал. Його наступником став Ромейський Імператор Александер І.
19 березня 235 — Помер Ромейський Імператор Александер І. Його наступником став Ромейський Імператор Максимін І.
235-236— Єпископ у місті Рим був Святий Антер.
236 — Помер Святий Антер.
236 — Єпископ у місті Терні став Святий Фабіан.
236-250— Єпископ у місті Рим був Святий Фабіан.
238 — Рік шести імператорів.
238 — під час «Року шести імператорів» Римський Сенат скинув Ромейського Імператора Максиміна І. Його наступником став Ромейський Імператор Гордіан I.
238 — Помер Ромейський Імператор Гордіан I. Його наступником став Ромейський Імператор Гордіан II.
238 — Помер Ромейський Імператор Гордіан II.
238 — під час «Року шести імператорів» в результаті політичної боротьби до влади прийшов Ромейський Імператор Гордіан III.
240 — Єпископ у місті Неокесарія став Григорій Чудотворець.
240-270— Єпархію у місті Неокесарія очолює Григорій Чудотворець.
244 — Помер Ромейський Імператор Гордіан III. Його наступником став Ромейський Імператор Філіпп I.
248 — Єпископ у місті Карфаген став Кипріян Карфагенський.
248-258— Єпархію у місті Карфаген очолював Кипріян Карфагенський.
248 — Єпископ у місті Александрія став Діонісій Великий.
248-258— Єпархію у місті Карфаген очолював Кипріян Карфагенський.
248-258— Проповідь Кипріяна Карфагенського.
248-264— Єпископ у місті Александрія очолював Діонісій Великий.
248-264— Проповідь Діонісія Великого.
249 — Помер Ромейський Імператор Філіпп I. Його наступником став Ромейський Імператор Філіпп II.
249 — Помер Ромейський Імператор Філіпп II. Його наступником став Ромейський Імператор Децій.
251 — Помер Ромейський Імператор Децій. Його наступником став Ромейський Імператор Геренній.
251 — Помер Ромейський Імператор Геренній. Його наступником став Ромейський Імператор Гостіліан.
251 — Помер Ромейський Імператор Гостіліан. Його наступником став Ромейський Імператор Требоніан.
253 — Помер Ромейський Імператор Требоніан. Його наступником став Ромейський Імператор Волузіан.
253 — Помер Ромейський Імператор Волузіан. Його наступником став Ромейський Імператор Еміліан.
253 — Помер Ромейський Імператор Еміліан. Його наступником став Ромейський Імператор Валеріан I.

258 — Помер Кипріян Карфагенський.
264 — Помер Діонісій Великий.
14 лютого 269 — Загинув Святий Валентин.
270 — Помер Григорій Чудотворець.
275-312— Проповідь Святого Луціана.
300 — Єпископ у місті Міра став Святий Миколай.
300-343— Єпархію у місті Міра очолює Святий Миколай.
300-343— Проповідь Святого Миколая.
300 — Створення єпархії у місті Константініана. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Мученик Євангелікус.
300-303— Єпархію у місті Константініана очолює Єпископ Євангелікус.
Після 303— Ромейський Імператор Діоклетіан І убиває Святого Мученика Єпископа Євангелікуса.
303-313— Велике гоніння на християн.
7 березня 304 — убитий Єфрем Кримський.
309 — убитий Василій Херсонеський.
311 — убитий Євгеній Херсонеський.
311 — убитий Єлпідій Херсонеський.
311 — убитий Агатадор Херсонеський.
311 — Ромейський Імператор Галерій І видав Нікомедійський едикт, який припиняв Велике Гоніння християн у Ромейській Імперії.
312 — Загинув Святий Луціан.
313 — Ромейський Імператор Костантин І Великий видав Міланський едикт, який дозволяв Свободу Віроісповідання у Ромейській Імперії.
313 — Єпископ Александрійський став Арій. Засновано Аріанство.
325 — Перший Нікейський собор. На ньому зокрема був присутній Єпископ Теофіл.
Після 325 — убитий Святий Капітон.
341 — Помер Єпископ Теофіл. Після його смерті Єпархії на Території України розділяються на Християнські та Аріанські.
6 грудня 343 — Помер Святий Миколай.
355 — Міланський собор.
5 серпня 358 року — Сніжне диво.
364-378— Єпархію у місті Константініана очолює Святий Бретаніон, який активно боровся проти Аріанства.
15 вересня 372 — убитий Святий Нікіта.
25 січня 378 — Ромейський Імператор Валент ІІ убиває Святого Мученика Єпископа Бретаніона.
380 — Ромейський Імператор Теодосій І Великий видав Тессалоннікійський едикт, який проголосив Християнство Державною Релігією у Ромейській Імперії.
381 — Перший Константинопольський собор. На ньому зокрема присутній Єпископ Терентій.
390-407— Єпархію у місті Константініана очолює Святий Теотімос І.
398 — Архієпископ Константинопольський став Іван Золотоустий.
398-407— Проповідь Іоанна Златоуста на території України. Завдяки проповідям Іоанна Златоуста кількість християн на території України значно зросла. Святий Теотімос І був активним прихильником Іоанна Златоуста. Одним з учнів Іоанна Златоуста був Іоанн Кассіан.
408-435— Проповідь Іоанна Кассіана у Ромейській імперії.
4-5 ст. — Створення єпархії у місті Херсонес Таврійський.
4-5 ст. — Створення єпархії у місті Пантікапей.
4-5 ст. — Створення єпархії у місті Дорос.
4-5 ст. — Створення єпархії у місті Фули.
431 — Перший Ефеський собор. На ньому зокрема присутній Єпископ Тимотей.
448 — Єпархію у місті Константініана очолює Єпископ Іоанн І.
449 — Другий Ефеський собор.
451 — Халкедонський собор. На ньому зокрема присутній Єпископ Александер.
457 — Єпархію у місті Константініана очолює Єпископ Теотімос ІІ.
470-496— Єпархію у місті Константініана очолює Єпископ Петро.
519 — Єпархію у місті Константініана очолює Єпископ Патерн.
519-544— Діяльність «Скіфські ченців». До «Скіфські ченців» зокрема належали Іоанн Максенцій, Леонтій Візантійський, Діонісій Малий.
525 — Діонісій Малий укладає Християнський Календар.
543 — помирає Леонтій Візантійський.
544 — помирає Діонісій Малий.
550 — Єпархію у місті Константініана очолює Єпископ Валентиніан.
553 — Другий Константинопольський собор.
610-638— Єпископ Константинополя був Сергій I, який пропагує Монофелітизм.
625-638— Єпископ Риму був Гонорій I, який прихильно ставився до Монофелітизму.
639-640— Єпископ Риму був Северин I, який негатився ставився до Монофелітизму.
640-642— Єпископ Риму був Іоанн IV, який негатився ставився до Монофелітизму.
642-649— Єпископ Риму був Теодор I, який активно боровся проти Монофелітизму.
649-655— Єпископ Риму був Папа Римський Мартин I Ісповідник, який разом із своїми прихильниками активно боровся проти Монофелітизму. Одним із прихильників Папи Мартина І Ісповідника зокрема був Максим Ісповідник.
649 — Папа Римський Мартин I Ісповідник скликає помісний Латеранський Собор, на якому засуджує Монофелітизм як єресь. На цьому Соборі зокрема був присутній Максим Ісповідник.
655 — Папа Мартин I загинув мученицькою смертю в Херсонесі у Криму.
655-657— Церкву очолює послідовник Папа Римський Мартина I Ісповідника і його наступник Святий Євгеній I, який продовжив боротьбу проти Монофелітизму.
657-672— Церкву очолює Папа Римський Святий Віталіан І, який продовжив боротьбу проти Монофелітизму.
662 — Помер Максим Ісповідник.
672 — Помер Святий Віталіан І.
672-676— Церкву очолює бенедиктинець Папа Римський Адеодат II, який продовжив боротьбу проти Монофелітизму.
676-678— Церкву очолює Папа Римський Домн I, який продовжив боротьбу проти Монофелітизму.
678-681— Церкву очолює Папа Римський Святий Агатон I, який скликав Третій Константинопольський собор.
680-681— Третій Константинопольський собор. На цьому Соборі був засуджений Монофелітизм як єресь.
691-692— Трулльський собор.

715-740— Єпископ Константинополя був Святий Герман I. У час його Правління була створена Єпархія у місті Судак, яку у цей час очолював Перший Єпископ Судака. Пізніше його наступник був призначений Другий Єпископ Судака. Пізніше його наступник був призначений Третій Єпископ Судака Святий Єпископ Стефан.
715-731— Єпископ Риму був Святий Григорій II.
726 — Ромейський Імператор Лев III починає Перший Іконоборчий Період.
726-787— Перший Іконоборчий Період.
729 — Єпископ Константинополя Святий Герман I засудив ікоборство Ромейського Імператора Лева III.
730 — Ромейський Імператор Лев III змістив леґітимного Єпископа Константинополя Святого Германа I з посади і призначив на його посаду нелегітимного іконоборця Анастасія.
730 — Єпископ Риму Святий Григорій II засудив дії Ромейського Імператора Лева III і відмовився визнавати нелегітимного іконоборця Анастасія.
731 — Помер Єпископ Риму Святий Григорій II.
731 — Єпископ Риму став Святий Григорій III.
731 — Святий Григорій III скликав Помісний Собор на якому засудив Іконоборство як єресь.
730-749— Проповідь Святого Іоанна з Дамаска на захист ікон. У Майбутньому Погляди Святого Іоанна з Дамаска вплинуть на Християнство в Україні.
740 — Помер Святий Герман I.
741 — Помер Ромейський Імператор Лев III.
741 — Помер Святий Григорій III.
741-775— Править Ромейський Імператор Костантин V. На період його правління припадає пік іконоборчого періоду.
741-752— Єпископ Риму був Святий Захарій I. Святий Захарій I засудив іконоборство Ромейського Імператора Костантина V.
745 — Створення Архієпархії у місті Могунтіакум. Перший Архієпископ цієї Єпархії - Святий Боніфатій.
4 грудня 749 — Помер Святий Іоанн з Дамаска.
752-757— Єпископ Риму був Стефан II. Стефан II засудив іконоборство Ромейського Імператора Костантина V.
754 — Помер Анастасій.
754 — Ромейський Імператор Костантин V скликав нелеґітимний Перший Іконоборчий Собор. Жодна Християнська Церква не визнала постанов цього Собору. Після цього Собору відбувається пік Іконоборства.
754 — Ромейський Імператор Костантин V на Першому Іконоборчому Соборі призначив чергового маріонеткового Єпископа Константинополя. Ним став Костантин II.
754-775— Пік Іконоборства, відомий як «Гоніння Костантина». Багато християн тікало від цього Гоніння на землі України.
757— Помер Єпископ Риму Стефан II. Після його смерті Єпископом Риму став його брат Святий Павло I.
757-767— Єпископ Риму був Святий Павло I. Він прихистив у себе багатьох християн, які постраждали від «Гоніння Костантина».
766— Помер Костантин II.
766— Ромейський Імператор Костантин V призначив чергового маріонеткового Єпископа Константинополя. Ним став Нікіта I. Нікіта I був слов'янин.
767— Помер Святий Павло I.
768-772— Єпископ Риму був Стефан III.
769— Єпископ Риму Стефан III скликав Латеранський Собор на якому засудив єресь іконоборства.
772— Помер Єпископ Риму Стефан III.
14 вересня 775 — Помер Ромейський Імператор Костантин V.
775-780— Править Ромейський Імператор Лев IV. Ромейський Імператор Лев IV хоч продовжив політику Іконоборства, але при ньому політика іконоборства пішла на спад.
780— Помер Нікіта I.
8 вересня 780 — Помер Ромейський Імператор Лев IV.
772-795— Єпископ Риму був Адріан I.
780-797— Править Ромейський Імператор Костантин VI.
784 — Єпархії у місті Колонія Агрипіна піднята до статусу Архієпархія. Перший Архієпископ цієї Архієпархії - Гільдебольд.
784-806— Єпископ Константинополя був Святий Тарасій I.
787 — Другий Нікейський собор. На ньому Іконоборство офіційно було засуджено як єресь. На ньому зокрема був присутній Святий Єпископ Стефан.
787 — Створена Єпархія у місті Бремен. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Віллегад.
Після 787 — Помер Святий Єпископ Стефан. Його наступником став Єпископ Філарет.
Після 787 — Помер Єпископ Філарет.
8 ст. — Створення єпархії в Тмуторокані.
795— Помер Єпископ Риму Адріан I. Його наступник став Святий Лев III.
797— Помер Ромейський Імператор Костантин VI.
25 грудня 800 — Ромейський Імператор став Карл I Великий. З цих пір Ромейська Імперія розділяється на Священну Ромейську Імперію та Візантійську Ромейську Імперію.
802— Ромейський Імператор став Никифор I. З цих пір Ромейська Імперія розділяється на Священну Ромейську Імперію та Візантійську Ромейську Імперію.
25 лютого 806 — Помер Єпископ Константинополя Святий Тарасій I. Після нього Єпископом Константинополя був Святий Нікефор I.
806-828— Єпископ Константинополя був Святий Нікефор I.
813— Візантійський Ромейський Імператор став Лев V.
28 січня 814 — Помер Ромейський Імператор Карл I Великий. Його наступником став його син Людовик I Благочестивий.
814— Візантійський Імператор Лев V розпочає Другий Іконоборчий Період.
814-842— Другий Іконоборчий Період.
815— Візантійський Імператор Лев V скликав нелеґітимний Другий Іконоборчий Собор. Жодна Християнська Церква не визнала постанов цього Собору. Після цього Собору відбувається Другий Іконоборчий Період.
815 — Візантійський Імператор Лев V відправив леґітимного Єпископа Константинополя Святого Нікефора I у заслання.
815 — Візантійський Імператор Лев V призначив свого нелеґітимного маріонеткового Єпископа Константинополя. Ним став Теодот I.
815 — Учень Єпископа Константинополя Святого Нікефора I Святий Методій I засудив дії Візантійського Імператора Лева V.
815 — Святий Теодор Студит засудив дії Візантійського Імператора Лева V.
815 — Святий Теодор Студит разом зі своїми послідовниками провів хресну ходу з як опозиційну акцію щодо дій Візантійського Імператора Лева V.
815 — Візантійський Імператор Лев V відправив Святого Теодора Студита у заслання.
5 жовтня 816 — Священний Ромейський Імператор став Людовик I Благочестивий.
816 — Святий Теофан Ісповідник засудив дії Візантійського Імператора Лева V.
817 — Візантійський Імператор Лев V відправив Святий Теофана Ісповідника у заслання.
12 березня 817 — Помер Святий Теофан Ісповідник.
25 грудня 820 — Помер Візантійський Імператор Лев V.
820— Візантійський Імператор став Михаїл II, проте він продовжив іконоборчу політику.
821 — Помер Теодот I.
821 — Візантійський Імператор Михаїл II призначив свого нелеґітимного маріонеткового Єпископа Константинополя. Ним став Антоній I.
821— Візантійський Імператор Михаїл II відправив Святого Методія I у заслання.
11 листопада 826 — Помер Святий Теодор Студит.
828 — Помер Святий Нікефор I.
2 жовтня 829 — Помер Візантійський Імператор Михаїл II.
829— Візантійський Імператор став Теофіл I, проте він продовжив іконоборчу політику.
837 — Помер Антоній I.
837 — Візантійський Імператор Теофіл I призначив свого нелеґітимного маріонеткового Єпископа Константинополя. Ним став Іоанн VII.
20 червня 840 — Помер Священний Ромейський Імператор Людовик I Благочестивий. Його наступником став його син Лотар I.
20 січня 842 — Помер Візантійський Імператор Теофіл I.
843 — Константинопольський собор. Торжество Ортодоксії.
847 — Єпархія у місті Бремен піднята до статусу Архієпархія. Перший Архієпископ цієї Архієпархії - Святий Оскар.
848 — Створення єпархії у місті Гамбург. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Оскар.
29 вересня 855 — Помер Священний Ромейський Імператор Лотар I. Його наступником став його син Людовик II.
860 — Під час нападу Аскольда на Царгород частина руського війська прийняла християнство, зокрема і сам князь.
860-861 — Святий Кирило-Константин у місійній подорожі на Північному Чорномор'ї (Крим) зустрічав християн.
860-885— Проповідь Святих Кирила і Методія. Під час цих проповідей їхніми учнями стали Святий Горазд, Святий Наум, Святий Клементій, Святий Сава і Святий Ангелар.
869 — Помер Святий Кирило.
869-870 — Четвертий Константинопольський собор.
879-880 — Софійський собор.
882 — Літописна згадка про церкву святого Миколи у Києві, збудовану над могилою князя Аскольда.
885 — Помер Святий Методій.
886 — Помер Святий Ангелар.
899 — Перша згадка про єпископів у Перемишлі; перший відомий єпископ Антоній Добриня Ядрейкович (1218 — 25).
910 — Помер Святий Наум.
910 — Андрій Юродивий фіксує чудо, яке відоме як Покрова Пресвятої Богородиці.
916 — Помер Святий Клементій.
936 — Помер Андрій Юродивий.
936-988— — Єпархію у місті Гамбург очолює Єпископ Адальдаг.
944 — Згадка про християнських послів-русів у договорі князя Ігоря з Візантією. Згадка про церкву святого Іллі в Києві.
955 — Хрещення княгині Ольги (канонізована в середині XIII ст.); під час її подорожі до Царгороду (957). За тогочасними джерелами, в її почті перебував священик Григорій.
959 — Єпископ Адальдаг висвячує Єпископа Лібутія для Єпархії в Києві.
959-961 — Проповідь єпископа Лібутія.
961 — Проповідь єпископа Адальберта Маґдебурзького в Києві.
961-981 — Проповідь єпископа Адальберта Маґдебурзького. Під час цих проповідей його учнем став Святий Адальберт Празький.
968 — Створення Архієпархії у місті Магдебург. Перший Єпископ цієї Єпархії - Святий Адальберт.
968-981 — Єпархію у місті Магдебург очолює Святий Адальберт Магдебурзький.
973 — Створення Єпархії у місті Прага. Перший Єпископ цієї Єпархії - Єпископ Дітмар.
973-982 — Єпархію у місті Прага очолює Єпископ Дітмар.
981 — Помер Святий Адальберт Магдебурзький.
982 — Помер Єпископ Дітмар.
982-996 — Єпархію у місті Прага очолює Святий Адальберт Празький.
982-996 — Проповідь Святого Адальберта Празького. Під час цих проповідей його учнем став Святий Бруно.
988 — Хрещення Русі князем Володимиром (980—1015); за його князювання на українських землях було 4 єпархії: у Києві, Чернігові, Білгороді й Володимирі Волинському (1240 — 10 єпархій). Канонізований у середині 13 ст.
989-96 — побудова Десятинної церкви в Києві.
996 — Помер Святий Адальберт Празький.
1004-1009 — Проповідь Святого Бруно.
1009 — Помер Святий Бруно.
1015 — Вбивство князів Бориса і Гліба; 1019 канонізовані — перші святі Русі
1037-54 — побудова собору святої Софії в Києві.
1051 — Заснування Києво-Печерського монастиря.
1051-54 — Іларіон — перший митрополит із русичів.
1054 — Розрив між Східною і Західною Церквами; початок їхньої боротьби за Українську Церкву.
1073 — 1074 Упокоєння преподбних Антонія і Теодосія Печерських, засновників чернецтва в Україні.
1075 — Папа Римський Григорій VII коронував Ізяслава І та Ярополка.

Від Хрестових Походів до Падіння Константинополя 1095—1453[ред. | ред. код]

1095 — 1099 Перший хрестовий похід.
1106 — 1108 Паломництво чернігівського ігумена Даниїла до Святої Землі, описане у «Житії і хожденії Данила, Руської землі ігумена».
1123 — Перший Латеранський собор.
1139 — Другий Латеранський собор.
1147 — 1149 Другий хрестовий похід.
1147 — Вибір митр. Клима Смолятича собором єпископів у Києві без згоди царгородського патріарха.
1147 — Створення Гал. єпархії (єпископства); перший відомий гал. єп. — Косма.
1169 — Руйнування Києва суздальським князем Андрієм. Спалення та пограбування більшості церков та монастирів. Викрадення Вишгородської Ікони.
1179 — Третій Латеранський собор.
1189 — 1192 Третій хрестовий похід.
1204 — 1204 Четвертий хрестовий похід.
1215 — Четвертий Латеранський собор.
1217 — 1221 П'ятий хрестовий похід. У даному поході бере активну участь Андрій Єрусалимський.
1222 — 1257 Проповідь Святого Гіацинта.
1227 — 1229 Шостий хрестовий похід.
1240 — татарська навала на Русь зруйнувала близько 600 церков та 20 монастирів і ослабила централізуючу роль київського митрополита.
1243 — київський митрополит Кирило II залишив Київ і жив переважно у Володимирі над Клязьмою; остаточно переніс митропольну катедру з Києва до Володимира 1299 митрополит Максим, прийнявши титул «митрополита київського і всея Руси».
1245 — Перший Ліонський собор. Участь архієпископа Петра Акеровича у Ліонському соборі, на якому він домагався підтримки проти татарської навали.
1248 — 1254 Сьомий хрестовий похід.
1253 — папський леґат коронував князя Данила Романовича.
1270 — Восьмий хрестовий похід.
1271 — 1272 Дев'ятий хрестовий похід.
1272 — 1274 Другий Ліонський собор.
1274 — помісний собор єпископів у Володимирі ухвалив «Правила» про церковну організацію і поведінку священиків.
1303 — 47 Перша Галицька митрополія (перший галицький митрополит Ніфонт); вдруге вона діяла в 1371—1401 роках.
1311 — 1312 В'єннський собор. На ньому було прийнято рішення про ліквідацію Ордену Тамплієрів.
1312 — юридична ліквідація Ордену Тамплієрів.
1314 — ліквідація Жака де Моле.
1315 — остаточна ліквідація Ордену Тамплієрів.
1321 — створена католицька Київська Єпархія.
1341 — 1351 П'ятий Константинопольський собор.
1354 — царгородський патріарх Филотей затвердив осідок Київ, митрополії в Москві; одночасно дозволив заснувати окрему Литовсько-руську митрополію, яка з перервами проіснувала до 1419.
1375 — створена католицька Галицька архієпархія.
1378 — створена католицька Кам'янецька єпархія.
1379 — 1384 Джон Вікліф поширює своє вчення і знаходить своїх послідовників. У подальшому його послідовником стане Ян Гус.
1401 — 1415 Ян Гус поширює своє вчення і знаходить своїх послідовників, серед яких Ієронім Празький. Заснований Гуситський рух.
1404 — створена католицька Луцька єпархія.
1414 — 1418 Констанцький собор.
1415 — церковний собор у Новгородку відмовив послуху митрополиту «Києва і всея Руси» Фотієві у Москві й обрав Київського митрополита Григорія Цамблака (1415—1419).
1415 — 1416 Ієронім Празький продовжує поширювати вчення Яна Гуса.
1418 — участь митрополита Григорія Цамблака на соборі у Констанці.
1419 — 1434 Гуситські війни. Королівство Руське та Велике Князівство Литовське і Руське воюють на боці гуситів.
1431 — 1449 Флорентійський собор.
1439 — участь митрополита Ісидора (1436—1441) у Флорентійському соборі, де він підписав акт об'єднання грецької і римської церков (див. Флорентійська унія).
1443 — грамота короля Владислава III, яка зрівнювала у правах з католицьку і православну церкви.
1443 — 1444 Хрестовий похід на Варну.
1453 — Падіння Константинополя.

Реформація і Контрреформація[ред. | ред. код]

1458 — остаточний розподіл Київської митрополії на Київську та Московську (остання — не визнана, з 1589 патріархія). Київська митрополія охоплювала 11 єпархій.
1463 — Перша згадка про Львівське Успенське Братство; 1586 року воно отримало права Ставропігії.
1491 — Початки Мукачівської єпархії на Закарпатті (перший єп. Іван), яка безпосередньо підлягала царгородському патріархові.
1498 — Королі з Династії Ягеллонів привласнюють собі право патронату над Православною Церквою (призначення кандидатів на митрополичу та єпископські катедри).
1507 — 22-ий Київський митрополит Йосиф II Солтан реорганізував Київську Церкву, дбав про зміцнення дисципліни духовенства («Правила», прийняті на Віленському соборі 1509).
1511 — Привілей короля Жиґмонда І підтвердив права православної церкви (за каноном Східної Церкви).
1512—1517 — П'ятий Латеранський собор.
1517 — Реформація.
1539 — Відновлення Галицької єпархії з осідком у Львові (єпископ Макарій Тучапський, 1539—1549), як продовження Галицької митрополії.
1545—1563 — Тридентський собор.
1560-ті — Прихід проповідників протестантизму на Західні Українські Землі.
1560-ті — Контрреформація.
1563 — Жиґмонд II надав права правос. шляхті.
1568 — Поява чину єзуїтів в Україні; заснування їхніх шкіл.
1581 — Друк Острозької Біблії церковно-слов'янською мовою друкарем Іваном Федоровичем.
1588—1589 — Перебування царгородського патріарха Єремії II в Україні, який усунув непорядки в Київській митрополії і позбавив митрополита Онисифора Дівочку (1579—1589) митрополичого чину.
1590 — Розмови православного (Гедеона) і католицькоо (Я. Сомковського) єпископів про поєднання.
1595 — Подорож українсько-білоруських єпископів Іпатія Потія та Кирила Терлецького (прихильників унії) до Риму.

Берестейська Унія, Тридцятилітня війна і подальше міжрелігійне протистояння 1595—1685[ред. | ред. код]

Проголошення унії з Римом спричинило боротьбу між прихильниками і противниками цього акту. Православні намагалися скріпити своє становище при допомозі козаччини (згодом Коз. Держави) та створення нової ієрархії, а уніяти — прихильним ставленням Речі Посполитої, сподіваючися зрівняння у правах з латинським духовенством. Завзята боротьба двох віросповідань створює багату полемічну літературу й висуває талановитих богословів та ієрархів, з яких особливо визначилися реформами серед православних митр. П. Могила, а серед уніятів митр. Й. Велямин Рутський. У Коз.-гетьманській державі православна церква мала значні впливи і підтримку.

1596 — Берестейська унія проголошена на Соборі в Берестю 6 — 9 (16 — 19 н. ст.) 10. прихильниками унії, але заперечена православними на паралельному Соборі в Бересті.
1599 — Порозуміння православних і протестантів у Вільні; спільний з'їзд у Сандомирі (1606).
1609 — Поль. сейм визнав поділ укр.-білор. населення на уніятів і православних, рекомендуючи їм конфесійну толеранцію.
1613 — 37 — Митр. Йосиф Велямин Рутський здійснив реорганізацію чернечого життя.
1615 — Заснування Київ. Богоявленського Братства і школи при ньому, перетвореної на колеґію (1632), згодом на Києво-Могилянську Академію (1701).
1616 — 1648 Тридцятилітня війна.
1617 — 24 — Реорганізація Чину Василіян.
1620 — Відновлення православної ієрархії (на чолі з митр. Йовом Борецьким) та Київської митрополії Єрусалимським патріархом Теофаном.
1620 — 1621 Хотинська війна.

1623 — Вбивство ревного діяча унії архієп. Йосафата Кунцевича у Полоцьку (1867 канонізований).
1626 — Кобринський синод Київ. уніятської митрополії обговорює справу поєднання з православними.
1627 — Петро Могила обраний архімандритом Києво-Печерської Лаври; 1632 — 47 київ. митрополит.
1628 — 29 — Спроба «поєднання Руси з Руссю» на соборах в Городку на Волині й у Києві та Володимирі.
1632 — Сейм Речі Посполитої схвалив «Пункти заспокоєння обивателів … релігії грец.» — частинне повернення прав православним й легалізація правос. ієрархії.
1633 — Київ знову став леґальним, офіційно визнаним, осідком правос. митрополитів.
1636 — 37 Спроба порозуміння між православними й уніятами та вибору спільного патріарха (кандидатура митр. П. Могили).
1640 — Собор у Києві схвалив «Православне Ісповідання Віри».
1646 — Ужгородська унія на Закарпатті.
1647 — 57 Митр. Сильвестр Косів обстоював незалежність Української православної церкви та її перебування в юрисдикції Константинопільського патріарха.
1657 — Вбивство ревного діяча Католицької Церкви Андрія Боболі у Янові (1938 канонізований).
1658 — Гадяцький договір відновив старі привілеї Православної Церкви і домагався скасування унії.
1663 — Правос. собор у Корсуні обрав 2 митрополитів: Йосифа Нелюбовича-Тукальського з резиденцією в Чигирині, й Антона Винницького, який керував зах.-укр. єпархіями.
1680 — Спроба порозуміння між правос. й уніятами на спільній нараді в Любліні (ініціатива уніятського митр. К. Жоховського).

V. Церква з 1683 до кін. XVIII ст.[ред. | ред. код]

Щораз більший вплив Росії на Гетьманщині позначився поступовим підпорядкуванням Української православної церкви Москві. Врешті Церква втратила свою самостійність і зазнала русифікації. Низка укр. учених-богословів та ієрархів переїхала до Росії і стала на службу Рос. Церкви. У 1700 — 63 pp. у Росії провадили душпастирську діяльність близько 70 укр. митрополитів, архієп. і єп. Укр.-білор. Кат. Церква стала панівною на землях тодішньої Речі Посполитої.

1683 — 1699 Війна Священної Ліги.
1685 — 1686 — Підпорядкування Київ. правос. митрополії юрисдикції Моск. патріархії. Митр. Ґедеон — кн. Святополк Четвертинський, висвячений у Москві, склав присягу на вірність Моск. патріархії. Польща погоджується на залежність правос. єпархії у Речі Посполитій від Київ. митрополії.
1688 — Чернігівську єпархію підпорядковано безпосередньо Моск. патріархії. Надання моск. патріархом ставропігії Києво-Печерській Лаврі й Межигірському монастиреві.
1692 — 1712 — Перехід на унію єпархій: Перемиської (1692), Львівської (1700), Луцької (1702, 1712); Львівського Успенського Братства (1708), Почаївського монастиря (1712).
1697 — Pacta conventa і поль. сеймова конституція 1699 обмежують права православної церкви в Речі Посполитій.
1700 — Стефан Яворський — рязанський митр., згодом місцеблюститель моск. патріарха (1702 — 21).
1702 — 09 — Дмитро Туптало — митр. ростовський, автор капітальної праці про житія святих «Четьи-Минеи» (1699—1705); канонізований 1757.
1708 — 18 — Київ. митр. Йоасаф Кроковський виступив на оборону митрополії перед втручанням царя Петра І в справи Укр. Церкви.
1720 — Реформи уніятської Церкви на Замойському синоді, який наблизив її частково обрядово й організаційно до латинської.
1721 — «Духовний Реґлямент» Теофана Прокоповича; скасування моск. патріархату і утворення Святішого Правительствующого Синоду, керівного органу православної церкви в Рос. Імперії.
1722 — Втручання рос. уряду в церк. справи Польщі, призначення рос. комісара (Г. Рудаківського) для справ правос. у Польщі.
1731 — 47 — Рафаїл Заборовський, київ. архієп., з. 1743 митрополит, меценат освіти і церк. мистецтва.
1743 — Об'єднання 195 василіянських монастирів Литовської і Руської конгрегації в один «Руський Чин св. Василія В.».
1744 — 64 — Будова собору св. Юра у Львові.
1768 — Ратифікація Акту про права православних у Польщі.
1770 — Обмеження титулу Київ. митрополитів (без «і Малия Росії»).
1772 — Перехід Галичини під володіння Австрії сприяє розвиткові укр.-кат. (офіційна назва — гр.-кат.) церкви.
1774 — 84 — Гр.-кат. духовна семінарія «Барбареум» у Відні
1775 — Усамостійнена гр.-кат. Мукачівська єпархія переносить осідок до Ужгороду за єп. А. Бачинського.
1777 — Заснування гр.-кат. Крижевацької єпархії (Хорватія).
1783 — Чернівецьку правос. єпархію (1782 перенесену з Радівців) підпорядковано серб. митрополії в Карловицях (Хорватія).
1783 — Австр. влада заснувала Гр.-кат. духовну генеральну семінарію у Львові.
1786 — Секуляризація церк. земель на Гетьманщині; секуляризація церк. і монастирських маєтків у Галичині й на Буковині (1782 — 85), На Буковині створено церк.-рел. фонд.
1787 — 1809 «Studium Ruthenum» — богословсько-філос. заклад для українців при Львівському університеті.
1791 — Пинська Конґреґація (собор) намагалася створити автокефалію православної церкви в Польщі, але поділи Речі Посполитої перекреслили ці плани.

VI. Церква від кін. XVIII ст. до 1914[ред. | ред. код]

На укр. землях у Рос. Імперії православна церква (цілком залежна від держави) підпадає дальшій русифікації (київ. митрополити і більшість єп. 7 єпархій були здебільшого росіяни), а уніятська — насильницькій ліквідації. Рівночасно в Австрії розвивається Греко-католицька церква і набуває познак укр. нац. Церкви.

1805 — Смерть останнього уніятського митр. з титулом Київ. — Теодосія Ростоцького.
1808 — Відновлення Гал. митрополії (митр. Антін Ангелович).
1816 — 58 Галицький митр. Михайло Левицький перший кардинал — українець (з 1856).
1818 — Заснування Пряшівської єпархії на Закарпатті.
1819 — Створення Київ. Дух. Академії на базі розв'язаної Києво-Могилянської Академії.
1839 — Ліквідація унії в Рос. Імперії.
1860 — 1917 Видання наукового місячника «Труды Киевской духовной академии».
1869 — Початки євангельських течій на Наддніпрянщині («штунда»).
1869—1960 — Перший Ватиканський собор.
1873 — Створення Буковинської митрополії; перший митрополит Євгеній Гакман; 1875 заснування богословського факультету при Чернівецькому Університеті (існував до 1940).
1875 — Насильна ліквідація унії на Холмщині і Підляшші та переслідування її вірних.
1882 — Реформа Чину Василіян.
1884 — Оформлення Союзу Руських Баптистів у Херсонській губернії.
1885 — Засновано Станиславівеьку єпархію в Галичині (третя еп.).
1891 — Львівський Синод гал. провінції, скликаний митр. С. Сембратовичем (1885 — 98; з 1894 кардинал).
1892 — Заснування згромадження Сестер Служебниць у Галичині.
1893 — Заснування Колеґії св. Йосафата в Римі.
1900 — Гал. митрополитом став граф Андрей Шептицький (1900—1944).
1903 — У Відні опубліковано Св. Письмо українською мовою (переклад П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, І. Пулюя); переклад Євангелія П. Морачевського у виданні рос. Синоду появився 1906 — 11.
1904 — Відновлення Чину Студитів у Галичині.
1905 — Царський указ про рел. толеранцію в Росії (він не стосувався унії).
1906 — Перехід на римо-католицизм частини українців на Холмщині й Підляшші.
1907 — Заснування Холмської правос. єпархії. Перше гр.-кат. єпископство в США; 1912 у Канаді.
1911 — Заснування укр. гілки Чину Редемптористів у Галичині.

VII. Церква в 1914 — 39 pp[ред. | ред. код]

Повалення царського уряду в Росії 1917 і відновлення укр. державности сприяли українізації православного руху і частинному розриву з рос. церк. центром: декрет УНР 1919 про автокефалію Укр. Церкви (його не можна було реалізувати) й організація Укр. Автокефальної Православної Церкви 1921 (побіч існували ще 3 ін. православної церкви), яка 1924 начисляла 30 єп.. близько 1 500 свящ. і 6л. 1 200 парафій. З кін. 1920-х pp. сов. влада знищила УАПЦ та її владик, і православної церкви в Україні поза кількома парафіями існували лише за межами СРСР (головне в Польщі). Дальший розвиток Гр.-Кат. Церкви, зокрема в Галичині і за океаном. Розбудова укр. протестантських течій в Західній Україні й в Америці.

1914 — 15 Переслідування рос. окупаційною владою Греко-католицької церкви в Галичині; вивіз митр. А. Шептицького до Суздалю (звільнений 1917).
1917 — Скликання єпархіальних з'їздів в Україні з Домаганням українізації православної церкви.
1917 — Створення Всеукр. Правос. Церк. Ради в Києві.
1918 — Всеукр. Церк. Собор у Києві (3 сесії), схвалення ним (3. 7.) «Статуту про тимчасову Найвищу Управу православної церкви в Україні» й оголошення від імени уряду, що Українська православна церква має бути автокефальною (12. 11.). У гетьманському уряді постало міністерство ісповідань (воно діяло й за Директорії; міністри: В. Зіньківський, О. Лотоцький, за Директорії І. Огієнко та ін.).
1918 — Собор Рос. Правос. Церкви (Р. П. Ц.) формально визнав автономію православної церкви в Україні.
1918 — Заснування Укр. Греко-православної церкви (УГПЦ) в Канаді; (в 1979 вона охоплювала 300 громад, 93 священиків і близько 120 000 вірних).
1919 — Закон уряду Директорії УНР про автокефалію Української православної церкви (1. 1.). Декрет * Тимчасового роб.-сел. уряду України" про відокремлення церкви від держави (22. 1.).
1919 — Заснування * Української православної церкви (УПЦ) у США, з 1951 з осідком у Бавнд Бруку, б. Нью-Йорку; 1980 охоплювала 93 парафій, 94 священиків і близько 100 000 вірян.
1920 — Запровадження целібату в Станиславівській гр.-кат. єпархії (1925 у Перемиській).
1920 — Всеукр. Правос. Церк. Рада проголосила (18. 5.) Укр. Правос. Церкву автокефальною.
1920 — Початок правос. руху на Закарпатті і на гал. Лемківщині; утворено Мукачівсько-Пряшівську єпархію в юрисдикції Серб. православної церкви.
1921 — Всеукр. церк. собор у Києві (14 — 30. X.) проголосив створення Української Автокефальної Православної Церкви під проводом митр. В. Липківського (1921—1927).
1921 — Церк. з'їзд у Почаеві ухвалив українізацію правос. церк. життя. 1921 — 22 — Візитація митр. А. Шептицьким укр.-кат. громад у Півн. і Півд. Америці.
1922 — «Тимчасові Правила» про відносини держави до православної церкви в Польщі (30. 1.); перший митрополит Юрій Ярошевський.
1923 — Заснування Укр. Богослов. Товариства у Львові; видання ж. «Богословія».
1924 — Єп. УАПЦ Йоан Теодорович переїхав до Америки, де з 1925 очолював Укр. Правос. Церкву в США і Канаді.
1924 — православна церква в Польщі отримала автокефалію з Царгороду; з митр. Діонісіем Валединським (з 1923) на чолі.
1924 — Відділено закарпатців гр.-католиків у США в окремий Пітсбурзький екзархат. Філядельфійським єп. укр. гр.-католиків став К. Богачевський.
1925 — Заснування протестантських формацій у Галичині: Укр. Євангельсько-Авґсбурґська Церква з осідком у Станиславові і Укр. Євангельсько-Реформована Церква у Коломиї і Станиславові.
1925 — Конкордат Ватикану з Польщею, що ним була охоплена й Греко-католицька церква.
1926 — Уряд УРСР закрив Києво-Печерську Лавру, а територію монастиря проголосив держ. заповідником,
1927 — 2 Всеукр. Правос. Собор (24. 10.) обрав митр. Миколая Борецького (1927—1930). Видання у Харкові органа УАПЦ «Церква і життя» (1927—1928).
1927 — Заснування «Спілки Войовничих Безвірників України».
1928 — Перетворення богословського фак. при Гр.-Кат. Дух. Семінарії у Львові на Гр.-Кат. Богословську Академію.
1929 — Оформлення Української православної церкви в Америці в юрисдикції Вселенського патріарха, під проводом єп. Йосифа Жука.
1929 — 30 Арешти діячів УАПЦ за приналежність до Спілки Визволення України.
1930 — Надзвичайний ліквідаційний собор УАПЦ в Києві (28 — 29. 1.). Того ж року в грудні відновлена Українська православна церква під проводом митр. Івана Павловського (проіснувала до 1936).
1931 — 39 — Товариство ім. Петра Могили у Луцькому ширить укр. правос. думку.
1932 — Заснування укр. гілки Чину Селезіян.
1933 — Заснування Кат. Асоціації Укр. Молоді «Орли» з осідком у Львові (діяла до 1939).
1934 — Постання Лемківської Апостольської Адміністратури (до 1945). Демонстрація укр.-кат. молоді «Укр. Молодь Христові» у Львові.
1934 — Сов. влада знищила Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві та заборонила богослуження в Софійському соборі й оголосила його музеєм-заповідником.
1938 — Нищення поль. владою правос. церков на Холмщині й Підляшші.
1938 — Оформилася в США в окрему єпархію Карпато-Руська Гр.-Кат. православна церква в юрисдикції Царгородського патріарха.

VIII. Церква під час і після другої світової війни 1939—1983[ред. | ред. код]

Відродження УАПЦ в 1942 — 44 та її знищення з поверненням сов. влади. В Україні діє лише толерована сов. владою Рос. православна церква. УАПЦ продовжує своє існування в діяспорі (побіч ін. укр. правос. церков). Укр. Кат. Церква на Західній Україні була також ліквідована сов. владою 1946 — 49, відтоді вона перебуває лише у підпіллі. Переслідувані також укр. протестантські течії та секти. Огнища укр. церк.-рел. життя створилися в діяспорі та в Римі.

1940 — Створення в Ген, Губернії Холмсько-Підляської (єп. Іларіон Огієнко) і Краківсько-Лемківської (єп. Палладій Видибіда-Руденко) єпархій.
1941 — Варшавський митр. Діонісій декретом від 24. 12. створив Тимчасову Адміністратуру Автокефальної православної церкви на звільнених від советів землях України і призначив архієп. Полікарпа Сікорського тимчасовим адміністратором.
1942 — Відновлення УАПЦ в «Райхскомісаріаті України» — висвячення 3 єп. і відбуття першого їхнього собору у Пинському (9 — 10. 2.); на соборі у Києві (травень) обрано архієп. Полікарпа Сікорського митрополитом УАПЦ і висвячено 6 єп., а літом 1942 у Луцькому 4 єп. і в Києві 2 єп. Спроба поєднати УАПЦ з Автономною Правос. Церквою в Україні (митр. Олексій Громадський) заборонена нім. владою.
1943 — Створення Ради в справі Російської православної церкви при Раді Міністрів СРСР з уповноваженими при Раді Мін-ів УРСР. Виїзд ієрархії УАПЦ на еміграцію перед большевицькою окупацією.
1944 — Смерть митр. Андрея Шептицького 1. 11.; його наступником став Йосиф Сліпий (висвячений 22. 12. 1939).
1945 — Ув'язнення ієрархії Укр. Кат. Церкви на чолі з митр. Й. Сліпим.
1945 — 48 Заснування УАПЦ в Німеччині (1945), у Бельгії (1947), у Франції, Англії, Австралії, Аргентині й Бразилії (1948).
1946 — На т. зв. «Соборі Гр.-Кат. Церкви» у Львові проголошено 8 — 10. 3. уневажнення Берестейської унії та приєднання Греко-католицької церкви до Російської православної церкви. У березні ув'язнено в концтабори ієрархів Гр.-Кат. Церкви. Поява «Православного Вісника» у Львові (з 1971 у Києві), органу екзархату РПЦ України. У Вінніпезі засновано Православну Колеґію св. Андрія.
1946 — Заснування Гр.-кат. Духовної Семінарії в Гіршберґу (Німеччина); в 1949 — 51 діяла в Кулемборґу (Голландія).
1946 — Єп. Іван Бучко — апостольський візитатор для українців котоликів у Західній Європі з осідком у Римі.
1947 — Розкол в УАПЦ на церк. з'їзді в Ашаффенбурзі (Зах. Німеччина); створення УАПЦ (Соборноправної) на чолі з архієп. Григорієм Огійчуком, осередком якої стали США (Чикаго).
1948 — православна церква в Польщі дістала автокефалію від Москви.
1949 — На Закарпатті на рел. з'їзді в Мукачеві оголошено не дійсною Ужгородську унію з Римом.
1950 — Ліквідація Греко-католицької церкви на Пряшівщині (відновлена 1968); 1951 вона стала складовою частиною Автокефальної православної церкви в Чехо-Словаччині.
1951 — Митр. Іларіон Огієнко (1951—1972) очолив Укр. Гр.-Правос. Церкву в Канаді.
1951 — Постала в США Укр. Автокефальна православна церква в екзилі, очолена архієп. Палладієм Видибідою-Руденком, з 1954 перейшла під юрисдикцію Константинопільського патріарха.
1951 — Створення 4 екзархатів для укр.-католиків у Канаді (Вінніпеґ, Едмонтон, Торонто, Саскатун).
1952 — Заснування Укр. Папської Малої Семінарії у Люрі (Франція), 1956 перенесена до Риму.
1953 — Смерть митр. УАПЦ Полікарпа Сікорського в Парижі; його наступник митр. Ніканор Абрамович (1953—1969).
1955 — Заснування Укр. Християнського Руху (през. В. Янів).
1956 — Поділ Філядельфійського екзархату на Філядельфійський і Стемфордський.
1956 — Перший собор УАПЦ на чужині в Карлсруе (Німеччина) під головуванням митр. Ніканора Абрамовича.
1956 — 58 Утворення Української Кат. Митрополії в Канаді — Вінніпезької (1956, митр. Максим Германюк) і Філядельфійської в США (1958 митр. Константин Богачевський).
1957 — Оповіщення про молитовно-духовну єдність трьох укр правос церков (УАПЦ, УПЦ в США, УГПЦ в Канаді).
1958 — 68 Утворення екзархатів для українців католиків у Вел. Британії (1957), Австралії (1958), Німеччині (1959), Франції (1960), Бразилії (1962), Аргентині (1968).
1957 — 64 Посилена антирел. акція в Україні; ліквідація близько половини церк.рел. установ (парафій, монастирів, семінарій).
1960 — Спільна нарада (29 — 30. 4.) УПЦ в США, Укр. Гр.-православної церкви Канади, УАПЦ Европи ухвалила, що «поза межами України існує тільки одна Українська православна церква». Цю постанову потвердив Собор єпископів 3 митрополій (1. 11. 1973).
1962—1965 — Другий Ватиканський собор.
1963 — Митр. Йосиф Сліпий прибув з заслання до Риму; визнаний Верховним Архіепископом львівським (23. 12. 63); іменований кардиналом (25. 1. 1965); з весни 1975 користується титулом патріарха. Заснування Українського Католицького Університету св. Климентія в Римі (25. 11. 1963).
1964 — Декрет II Ватиканського Собору про Кат. Сх. Церкви. Початок патріархального руху в Укр. Кат. Церкві.
1963 — 65 Синоди-конференції укр. кат. єпископів у Римі, пізніше т. зв. Архієп. синоди: 1969, 1971, 1973, 1975.
1966 — Призначення митр. Філарета Денисенка «екзархом всієї України»; екзархат охоплює тепер 18 єпархій з 2 500 — 3 000 церков.
1968 — 1976 Кардинал Йосиф Сліпий відвідав вірних в Європі, Америці й Австралії.
1969 — Утворення Пітсбурзької митрополії для закарпатців в США (митр. С. Кочішко).
1971 — Виступ кард. Сліпого на Синоді єпископів в обороні Укр. Церкви (вдруге 1974).
1971 — Архієпископ Мстислав Скрипник — митрополит УПЦ в США (організатор Релігійно-культурного центру в Баунд-Брук); з 1969 також митрополит УАПЦ.
1972 — 73 Собори УАПЦ в Лондоні й Парижі.
1972 — Василь Величковський, єп. підпільної Укр. Кат. Церкви в Україні, звільнений з сов. в'язниці, прибув до Риму, помер у Вінніпезі (1973). в справі переслідування укр. культ. діячів у СРСР. У Баунд-Бруку засновано духовну семінарію св. Софії.
1979 — Лист Папи Івана Павла II до Кардинала Йосифа Сліпого в справі 1000-річчя Хрищення Руси-України.
1980 — Надзвичайний Синод єпископів Укр. Кат. Церкви, в Римі обрав, а Папа іменував митр. Мирослава Любачівського наступником митр. Й. Сліпого.
1981 — Нарада Єпископату і представників вищих церк. управлінь 3 митрополій Української православної церкви у Вінніпезі (13 — 15. 3).
1982 — Секретарем Конґреґації для Сх. Церков став архієп. Мирослав Марусин. В Україні постала Ініціативна група захисту прав гр.-кат. вірних і Церкви, очолена Й. Терелею.
1983 — Синод української кат. ієрархії у Римі ухвалив статут Священного Синоду єпископів Помісної Укр. Кат. Церкви.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Станом на 2020 рік Вселенський патріарх Варфоломій підтвердив, що Православна Церква України є єдиною канонічною православною церквою в Україні. Про це він написав у листі до редакторів видання Cerkvarium, відповідаючи на їх запит щодо статусу так званої УПЦ МП. 11 жовтня 2018 року Священний Синод Вселенського патріархату скасував патріаршу грамоту 1686 року про зверхність Московського патріархату над Київською митрополією. 6 січня 2019 року в резиденції Вселенського патріархату на Фанарі митрополита Епіфанія — канонічний митрополит Київський і всієї України отримав Томос про автокефалію Православної церкви України. «Відтоді нова автокефальна церква України є єдиною канонічною православною церквою на території Української держави» — констатував Вселенський патріарх Варфоломій.^[1]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора и киевской иерархии. К. 1825;
Harasiewicz M. Annales Ecclesiae Ruthenae. Л. 1862;
Pelesz J. Geschlchte der Union der Ruthenischen Kirche mit Rom. I—II. Відень 1878—1880;
Голубев С. Киевский Митрополит Петр Могила и его сподвижники. І — II. 1883—1898;
Эйнгорн В. Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича. М. 1899;
Голубинский Е. История Русской Церкви. І — II. М. 1901 — 17;
Титов Ф. Православная Церковь в Польско-Литовском Государстве в XVII—XVIII вв. 1905 — 16;
Харлампович К. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. Казань 1914;
Грушевський М. З історії релігійної думки в Україні. Відень 1925;
Липинський В. Релігія і Церква в історії України. Філядельфія 1925;
Томашівський С. Історія Церкви в Україні. Філядельфія 1932;
Лотоцький О. Автокефалія. І — II. В. 1935—1938;
Коструба Т. Нариси з церк. історії України X—XII ст. Л. 1939 (2 вид. Торонто 1955);
Дорошенко Д. православна церква в минулому і сучасному житті укр. народа. Берлін 1940;
Огіенко І. Укр. Церква. І — II. Прага 1942;
Winter E. Byzanz und Rom im Kampf um die Ukraine. 955—1939.
Ляйпціґ 1942; Amman A. Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte. Відень 1950;
Heier F. Die Orthodoxe Kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945. Кельн — Браунефельд 1953;
Welykyj A. Documenta Pontificum Romanorum historiam Ucrainae illustrantia (1073—1953). I—II. Рим 1953 — 54;
Назарко І. Святий Володимир Великий — володар і христитель Руси-України (960—1015). Рим 1954;
Лужницький Г. Укр. Церква між Сходом і Заходом. Філядельфія 1954;
Власовський І. Нарис історії Української православної церкви. І — IV. Баунд-Брук 1955—1966;
Явдась М. Укр. Автокефальна православна церква. Мюнхен — Інґольштадт 1956;
Липківський В. Історія Української православної церкви. Розділ VII. Відродження Української православної церкви. Вінніпеґ 1961;
Полонська-Василенко Н. Історичні підвалини УАПЦ. Мюнхен 1964;
Korolevskij C. Metropolite André Szeptyckyj. Рим 1964; Madej J. Kirche zwischen Ost und West. Рим 1964;
Чубатий М. Історія Християнства на Руси-Україні. І — II. Рим — Нью-Йорк 1965—1976;
Домашовець Г. Нарис історії Укр. Євангельсько-Баптистської Церкви. Ірвінгтон — Торонто 1967;
Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. Торонто 1967; Beiträge zur Geschichte der Ukralnischen und Weissruthenischen Kirche. Мюнхен 1969;
Великий А. З літопису христ. України, тт. І — IX. Рим 1968 — 76;
Жуковський А. Петро Могила і питання едности Церков. Париж 1969;
Madey J. Le Patriarcat ukrainien. Рим 1971;
Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чину XVII—XX ст. Рим 1979;
Домбровський О. Нарис історії Укр. Євангельсько-реформованого Руху: Нью-Йорк — Торонто 1979;
Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12 — Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009
Armstark H. Die Ukrainische Autokephale Orthodoxe Kirche. Erinnerungen des Metropoliten Vasyl K. LypkivskyJ. Вюрцбурґ 1982;
Blażejovskyj D. Byzantine Kyivan Rite Students. Рим 1984.