Істрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

І́стрія (хорв. Istra, іт. Istria, грецька: Istria, Ιστρια) — найбільший півострів в Адріатичному морі. Півострів розташований між Трієстською затокою і бухтою Кварнер.

Більшість півострова належить Хорватії, за виключенням невеликої північної частини, яка належить Словенії, та міста Муджа, яке належить Італії. Найбільші міста хорватської Істрії: Пула (Pula) — 58 594 мешканців (2001 р.), Ровінь (Rovinj) — 13 647, Пореч (Poreč) — 10 448, Лабін (Labin) — 7 904, Опатія (Opatija) — 7 850, Умаг (Umag) — 7 769, Пазін (Pazin) — 4 986. На Адріатичному побережжі, зовсім поряд з Істрією, знаходиться третє по величині хорватське місто — Рієка. Найбільші міста словенської частини Істрії лежать ланцюжком на 30-кілометровій ділянці словенського узбережжя — Копер (Koper) — 23 726 жителів (2002), Ізола (Izola) — 10 381, Піран (Piran) — 4 143 і Порторож (Portorož) — 2 849.

[ред.] Історія

[ред.] Рання історія

Амфітеатр в м. Пула

м. Ровінь

Мапа Венеціанської республіки, біля 1000. Республіка зображена в темно-червоним, кордони червоним пунктиром

Перші поселення на півострові були засновані греками, зокрема місто на місці сучасної Пули. Греки довгий час уживалися на півострові з місцевими племенами, які Страбон називає «істрійцамі» і від яких і сталася назва півострова. Істрійці були підкорені Римом в 177 р. до Р. Х..

Після падіння Західної Римської імперії, регіон захоплювався і розорявся готами і лангобардами, в 789 р. був приєднаний до франкського королівства. Потім, послідовно, під владою герцогів Каринтії, Мерано, Баварії, перш ніж вона стала територією Республіки Венеція в 1267.

У VII столітті на півострові з'явилися слов'янські племена, проте, на відміну від багатьох інших територій сучасної Хорватії, їм не вдалося витіснити або асимілювати романське населення. Багатовікове мешкання пліч-о-пліч романського і слов'янського населення додало культурній і лінгвістичній громаді Істрії неповторну своєрідність.

[ред.] Істрія в Венеціанській республіці і в складі Священної Римської імперії

Прибережні райони і міста Істрії попали під вплив Венеції у IX столітті, повний конроль Венеціанська республіка отримала в 1267. Внутрішня частина Істрії довкола Міттербургу, находилась протягом століть в складі Священної Римської імперії.

Венеціанське правління залишило великий слід в регіоні, який ще можна побачити сьогодні. У венеціанський період Істрія пережила небувалий культурний і економічний розквіт. Величезна кількість середньовічних палаців, вілл, храмів, багато з яких зберіглись до наших днів, були побудовані саме тоді.

[ред.] Істрія в Австрійській імперії (1797-1918)

Внутрішня частина Істрії довкола Міттербургу, відома своїми німецькими і романськими (морлахи) мешканцями. Влада Священної Римської імперії закінчилася в період наполеонівських війн з 1805 до 1813, коли Істрія була частиною Королівства Італія і Іллірійських провінції Наполеонівської імперії. Після цього короткого періоду знов створена Австрійська імперія володіла Істрією — провінція Австрійське Примор'є, яка включала міста Трієст і Гориція до 1918 року. В той час Істрія включала частину італійської сьогоденної провінції Венеція-Джулія і частину сучасної Словенії і Хорватії, але без міста Трієст. Сьогодні, кордони Істрії визначають інакше.

[ред.] Міжвійськовий період і Друга світова війна: Істрія в складі Королівства Італія

Істрія під італійською владою

Після Першої світової війни і розпаду Австро-Угорщини, Істрія віддійшла до Італії. Після приходу фашистів до влади, місцеве хорватське і словенське населення піддаються насильницькій італізації. Вони втратили своє право на освіту і релігійну практику на рідній мові. Організація ТІГР, розглядається як перша озброєна антифашистська група опору в Європі, була заснована в 1927 році на словенському узбережжі і незабаром поширила свій вплив на словенську і хорватську частини Істрії. У 1943 югославські партизани вторглися в Істрію і розпочали терор Істрійського населення. Німецька окупація Італії зупинили партизанський терор.

[ред.] Істрія в складі Югославії

Після закінчення Другої світової війни, Істрія була включена в склад Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, за винятком невеликої частини на північному заході, яка була в складі зони А, вільної території Трієст; Зона B знаходилась під югославською владою і після фактичного розділу вільної території в 1954 році вона була включена в склад Югославії. Лише маленьке містечко Муджа (Milje), біля Трієсту, будучи частиною зони В залишилося в складі Італії. У час і незабаром після закінчення другої світової війни, значне число цивільних осіб були убиті під час Істрійської різанини, в Істрії і на плато Карст, прилеглому до Трієсту. У післявоєнні роки страх перед комунізмом і із-за сильної післявоєнної міжетнічної напруги Істрія втратили значну частину свого населення (80%) і частину її соціальної і культурної самобутності.

[ред.] Істрія після розпаду Югославії

У складі Югославії півострів був поділений адміністративним кордоном між Хорватією і Словенією, вельми приблизно відповідаючи лінії етнічного розмежування між народами. Після розпаду Югославії в 1991 р. умовний адміністративний кордон став державним, що привело до того, що півострів вперше в своїй історії виявився поділений між двома країнами.

[ред.] Етнографія і лінгвістика

Етнічний склад Істрії на 1910: ██ італійці ██ хорвати ██ словенці ██ Істро-румуни

Італійці в Істрії в 1910.

Більшість традиційних уяв, з позиції яких розглядаються ті або інші народності або мови терплять повний крах в Істрії. Тривале спільне мешкання слов'янських і романських народів, їх взаємний вплив на мову і культуру один одного, а також багаточисельні міграції тих або інших народностей з півострова або на нього привели до появи унікальної етномовного стану.

Застосовуючи терміни «хорвати», «італійці» і «словенці», не слід забувати, що йдеться саме про істрійські етноси, які сильно збагатили один одного, створивши якийсь загальноістрійський мовний і культурний компонент. Так, кажучи про «хорватів» стосовно більшості населення півострова, не слід забувати, що від інших хорватів істрійські сильно відрізняються мовою, культурою і навіть кухнею. Що стосується «італійців» в Істрії, то це слово може відноситися і до нащадків людей, які історично тут завжди проживали і зберегли приналежність до романської культури, і до слов'ян, що перейняли в XIX або XX столітті італійську мову і спосіб життя, і до нащадків емігрантів з Італії, що приїхали на Істрію в період між світовими війнами і що не виїхали назад в Італію після закінчення Другої світової війни.

У 1910 р. згідно перепису населення в Австро-Угорщині 41,6 % істрійців розмовляли по-хорватські, 36,5 % по-італійські, 13,7 % по-словенські, 3,3 % по-німецькі, менше відсотка по-істророманські і істрорумунські. Події XX століття привели до сильного скорочення числа людей, що вважають італійську рідною мовою. Не дивлячись на це в більшості портових міст Істрії, як в Хорватії, так і в Словенії зберігається двомовність. Крім того, в істрійських діалектах хорватської і словенської мов дуже багато запозичених італійських слів.

У 2001 р. перепис населення в хорватській частині Істрії приніс наступні результати по національному складу: хорвати — 71, 9 %, італійці — 6,9 %, словенці — 4,3 %, серби — 1,5 %, інші національності менше 1 %. Близько 10 % визначили себе як істрійці.

Істророманська і істрорумунська мови — окремі мови романської групи, які колись активно використовивались на півострові поряд з хорватською, італійською і словенською.

На істророманській мові колись розмовляли майже на всьому південному заході півострову. Нині він знаходиться на межі зникнення і використовується лише невеликою кількістю людей в містах Ровінь і Воднян.

Істрорумунська мова до XIX століття була поширена на сході Істрії, а також на островах Раб і Крк. Зараз знаходиться на межі вимирання, зберігся лише в декількох селах східної частини півострова. У 1982—1983 рр. на ній розмовляли лише 555 чоловік. Точне число носіїв мови на даний час невідоме.

[ред.] Пам'ятки

Буйє і Грожнян — маленькі старовинні міста в західній частині півострова на узбережжі.
Бріуні — національний парк Хорватії. Включає групу островів, розташованих біля узбережжя Істрії в 6 км. від Пули.
Лімський канал — довга і вузька затока, вдається у західну частину півострова. Традиційне місце розведення устриць і мідій. Красиві пейзажі.
Бале і Воднян — ще два красиві сусідні містечка на пагорбах. Головними пам'ятками в Бале є Палац Бембо (XV століття) в стилі італійської неоготики, а у Водняне — церква св. Блажа в стилі бароко.
Ловран і Опатія — міста на самому північному сході півострова неподалік від Рієки на березі Кварнерського затоки. Ця ділянка істрійського побережжя ще з венеціанських часів була улюбленим місцем для відпочинку знаті. Піку популярності це місце досягло в австро-угорську епоху. Багаточисельні готелі і вілли тієї епохи зараз відреставровані і додають цим містам особливий шарм. Старе місто Ловрана добре збереглося. На центральній площі — романська церква св. Юрія (XIV століття).
Двіград — руїни древньої фортеці біля Лімської затоки, покинутої мешканцями в XVII столітті.

[ред.] Галерея

Aerial picture of Pula	The promenade (Riva) of Poreč	Rovinj, as seen from the Campanile of the church of Saint Eufemija (Croatia)	Motovun (Croatia)
Lim canal (Croatia)	Venetian Praetorian Palace in Koper (Slovenia)	old town of Piran (Slovenia)	Port in Muggia (Italy)