Ісіда Міцунарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісіда Міцунарі
Ishida Mitsunari.jpg
Період Адзуті-Момояма
Народився 1561
Помер 6 листопада 1600 (41 рік)
Похований Дайтокудзі
Дитяче ім'я Сакі́ті[1]
Доросле ім'я Міцуна́рі[2]
Посмертне ім'я Ґото́[3]
Сюзерен Тойотомі Хідейосі
Тойотомі Хідейорі

Ісі́да Міцуна́рі (яп. 石田三成, いしだみつなり; 1561 — 6 листопада 1600) — японський державний і політичний діяч, полководець періоду Сенґоку. Васал і адміністратор Тойотомі Хідейосі. Голова опікунської ради п'яти управителів при Тойотомі Хідейорі, сина Хідейосі. Один із головних упорядників всеяпонського земельного кадастру 15821598 років. Господар замку Саваяма (1595) і прилеглих володінь, доходом у 194 тисяч коку. Після смерті сюзерена вступив у конфлікт із Токуґавою Ієясу. Програв йому в Секіґахарській битві 1600 року, потрапив у полон і був страчений.

Біографія[ред.ред. код]

Ісіда Міцунарі народився 1561 року в селі Ісіда повіту Саката провінції Омі[4]. Його батько Ісіда Масацуґу був васалом роду Адзаї. Після знищення цього роду Одою Нобунаґою в 1573 році, Міцунарі поступив на службу до Тойотомі Хідейосі, одного з полководців Нобунаґи, який отримав колишні володіння Адзаї в нагороду[5].

Протягом 15791582 років, під час кампанії Хідейосі проти роду Морі в регіоні Тюґоку, Міцунарі проектував плани взяття замків шляхом їх економічної блокади. Завдяки цьому Хідейосі зміг без великих втрат захопити великі фортеці Тотторі і Такамацу. 1583 року Міцунарі відзначився у битві при Сідзуґатаке і увійшов до числа наближених осіб сюзерена. 1585 року його нагородили 5-м молодшим чиновницьким рангом та титулом Дзібу-но-сьо[5][6].

Міцунарі добре розумівся на математиці і бухгалтерії. Цінуючи адміністративні якості молодого васала, Хідейосі доручив йому складання всеяпоснького кадастру. 1585 року Міцунарі був призначений управителем торговельного міста Сакаї і підняв прибутки з місцевої торгівлі втричі[5].

Під час походу на острів Кюсю 1587 року Міцунарі був начальником комунікацій військ Хідейосі, а в ході Одаварської кампанії 1590 року керував захопленням ряду замків регіону Канто. Після кампанії він від імені Хідейосі займався перерозподілом земельних володінь та придушенням повстань у північнояпонській провінції Муцу[5].

Протягом японських вторгнень в Корею 15921958 років Міцунарі перебував в головному штабі Хідейосі, в замку Наґоя на Кюсю. Він займався питаннями постачання і комунікацій, і неодноразово відвідував японські бази в Кореї. Оскільки війна нищила державну скарбницю, Міцунарі виступав за припинення бойових дій, в результаті чого нажив собі ворогів серед колег-полководців[5].

1595 року Міцунарі отримав від Хідейосі замок Саваяма в провінції Омі та прилеглі землі, доходом 194 тисяч коку. Він налагодив економічне життя у своїх володіннях, знизив податки та проклав нові дороги, завдяки чому користувався популярністю серед місцевого населення[5].

Після смерті Тойотомі Хідейосі в 1598 році, Міцунарі очолив опікунську раду п'яти управителів при малолітньому Тойотомі Хідейорі, сині покійного сюзерена. Він намагався перешкоди зростанню впливу Токуґави Ієясу, голови ради п'яти старійшин, який прагнув стати новим правителем Японії[5].

1599 року Міцунарі уклав союз із західнояпонськими володарями Морі Терумото, Укітою Хідеїє, Конісі Юкінаґою та іншими для протидії Ієясу. 1600 року війська обох противників зустрілися в битві при Секіґахара. Під час бою Міцунарі зрадив союзник Кобаякава Хідеакі, в результаті чого армія, очолювана Ієясу, здобула перемогу. Міцунарі потрапив у полон і був страчений 6 листопада 1600 року в районі набережної Рокудзьо, в Кіото[5]. За переказами його закопали по шию у землю і повільно відтяли голову бамбуковою пилою.

Примітки[ред.ред. код]

  1. яп. 佐吉, さきち.
  2. яп. 三成 / 三也, みつなり.
  3. яп. 江東院, ごうとういん, ґото-ін.
  4. Сучасне місто Наґахама префектури Сіґа.
  5. а б в г д е ж и Ісіда Міцунарі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  6. яп. 治部少輔, じぶのしょう.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Ісіда Міцунарі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання[ред.ред. код]