Ітайпу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ітайпу (Itaipu)
ItaipuAerea2AAL.jpg
Вид на греблю
Країна Бразилія Бразилія
Парагвай Парагвай
Статус діюча
Річка Парана
Каскад Парана
Початок будівництва січень1970
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 5 травня 1984 - 2007
Основні характеристики
Встановлена потужність 14 000 МВт
Середнє річне виробництво 91.6 ТВт-год (2009) млн кВт·год
Тип ГЕС гребле-дериваційна
Розрахований напір 118 м
Характеристики обладнання
Тип турбін турбина Френсіса
Кількість та марка турбін 20 × 700 мвт
Витрата через турбіни 700 м³/сек
Основні споруди
Тип греблі Combination gravity, buttress and embankment sections
Висота греблі 196 м
Довжина греблі 7 700 м
Власник
Власник Itaipu Binacional

Ітайпу (гуарані: Itaipu, порт. Itaipu, ісп. Itaipú) — гребля та гідроелектростанція на річці Парана на кордоні між Бразилією і Парагваєм за 15 км на північ від Моста Дружби. Назва «Ітайпу» була взята з назви острова, який існував біля міста будівніцтва греблі. Ця назва походить від слова Itaipu мови гуарані, яке осначає «камені, що співають». Американський композитор Филип Глас написав симфонічну кантату, названу «Itaipu» на честь греблі.

Itaipu Binacional — назва гідроелектростанції та компанії, яка управляє цією найбільшою діючою гідроелектростанцією у світі. Вона спільно управляється Бразилією і Парагваєм. Територія, зайнята проектом простяглася від містечка Фос-ду-Ігуасу у Бразилії до Сьюдад-дель-Есте в Парагваї, на півдні до міста Гуаїра і на північ до міста Salto del Guairá, біля колишнього водоспаду Семи Каскадів. Номінальна потужність електростанції становить 14 ГВт, з 20 генераторами по 700 МВт. У році 2000 електростанція досягла рекорду виробивши 93,4 млрд кВт-год., що дало 95% всієї електроенергії, спожитої Парагваєм і 25% електроенергії, спожитої Бразилією.

Історія[ред.ред. код]

Гідроелектростанція Ітайпу стала результатом довгих переговорів між двома країнами протягом 1960-х років. Акт по Ігуасі (порт. Ata do Iguaçu) був підписаний 22 липня 1966 року бразильським та парагвайським міністрами закордонних справ. Він був декларацією взаємного інтересу до вивчення можливостей експлуатації гідроелектричних ресурсів, які дві країни мали в районі русла Парани, включаючи водоспади Семи каскадів та Ігуасу. Перший з них припинив існування під час будівництва греблі.

14 жовтня 1978 маршрут Парани біло змінено щоб звільнити ділянку русла для будівництва греблі. 19 жовтня 1979 року бів підписаний договір між Бразилією, Парагваєм і Аргентиною, який встановив дозволені рівні річок та їх зміни протягом будівництва.

Резервуар почав заповнюватися 13 жовтня 1982 року, коли роботи по будівництву були завершені і бічні канали були закриті. Вода піднялася на 100 м і досягла каналів стоку вже 27 жовтня завдяки сильним дощам і повені, що мали місце у той час. Електростанція почала діяти 5 травня 1984 року, коли був включений перший генератор. Протягом кількох років його наздогнала решта з сучасних 18 генераторів, останній — в 1991 році. Ще 2 планується запустити протягом 2007 року.

Українці, що працюють на ГЕС Ітайпу[ред.ред. код]

За оцінками бразильского українця Михайла З. Зорі (Miguel Zydan Sória), співробітника Відділу Бізнесового Планування (Assessoria de Planejamento Empresarial), Гідроелектростанції Ітайпу, на ГЕС працює щонайменше дев´ять українців:

з боку Бразилії: Мирон Марсіу Нижник (Eron Marcio Nyznyk), Євгенія Ганчук (Eugenia Hanchuk), Флоренсе Серпа Антонюк Паганіні (Florence Serpa Antoniuk Paganini), Михайло З. Зоря (Miguel Augusto Zydan Sória), Петро Прибич (Pedro Prybicz), Вера Люся Грані(в)ска Інгенчакі (Vera Lucia Graniska Ingeinczaki).

з боку Парагваю: Андрій Івасютин Гаврилишин (Andres Ivasiuten Havrelechen), Павло Горейко Дмитрук (Pablo Gorejko Dmitruk), Петро Чудик Лилик (Pedro Chudyk Lylyk).

Посилання[ред.ред. код]