Італійське вино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Виноградники регіону Ланге

Італія виготовляє більш ніж 5 мільйонів літрів вина на рік, і таким чином, є світовим лідером з виробництва (близько 20% світового обсягу), щороку конкуруючи з іншим гігантом виноробстваФранцією.

Історія[ред.ред. код]

Грецькі поселенці почали культивацію виноградної лози близько 800 р. до н.е. Греки нарекли Італію «Oenotria» - тобто, «країна вина». З тих пір вино було нерозривно пов’язане з італійською історією, починаючи з оргій поколінь римських імператорів. Римський філософ і письменник Пліній ще у першому сторіччі н.е. запропонував у своїх творах перші поняття виноробства, методи вибору кліматичних умов та парування вина з їжею, багато з яких є актуальними і сьогодні.

Незважаючи на поважну історію в сучасному світі до відносно недавнього часу світова репутація італійського вина була дуже негативна. Вино Італії було синонімом дешевого простого продукту з дуже нестабільною якістю. За винятком небагатьох відомих типів вин – К’янті, Вальполічела, Бароло, Асті (ігристе) – Італія пасла задніх щодо якості вина.

Тим не менш, кліматичні умови і тисячолітні традиції виноградарства дозволяють Італії виробляти неперевершені вина. Країна має також великий потенціал для подальшого розвитку.

Остаточна стабілізація винарної індустрії була досягнута лише у 1970-х роках, значною мірою завдяки грантам ЄС сільскогосподарскому сектору.


Регуляторна система[ред.ред. код]

Значною мірою у гармонії з системами інших членів ЄС, Італійська класифікація вин складається з чотирьох шабелів (у порядку зниження якості і ціни):

  • Denominazione di Origine Gontrollata e Garantita (DOCG) – найвища категорія якості італійського вина. Окрім вимог наступної за якістю категорії DOC, DOCG також вимагає аби вино було розлито у пляшки в регіоні його виготовлення і аби воно пройшло процедуру дегустації у Міністерстві Сільского Господарства, про що свідчить номерна марка на кожній пляшці.
  • Denominazione di Origine Gontrollata (DOC) – категорія запроваджена у 1960 році як аналог французького Apellation d’Origine Contrlolee (AOC) і регламентує географічну зону походження вина, дозволені сорти винограду, мінімальний вміст алкоголю. Категорія також може встановлювати методи вініфікації та період витримки. Сьогодні існує близько 250 DOC у Італії.
  • Indicazione Geografica Tipica (IGT) – вино географічного походження – категорія впроваджена у 1992 році як аналог французького Vin de Pays. Категорія містить меньш вимог і тому переважно використовуюється на півдні Італії, де історично досить небагато вин із сталою репутацією якості. Деякі великі виробники свідомо маркують свої, навіть високоякісні і дорогі вина, як IGT для гнучкішого експериментування з виробничими методами та сортами вживаного винограду.
  • Vino da Tavola – столове вино найнижчої якості. Вина цієї категорії не можуть мати на етикетці зони виробництва (тобто виноград може походити з будь-якого регіону Італії), року врожаю або сорту винограду. Величезні обсяги вина цієї категорії продаються в індустріальних цілях для подальшого купажу у межах ЄС та на експорт.

Маркування[ред.ред. код]

Майже всі італійські вина категорій DOC та DOCG мають назви одного з трьох типів:

  • географічні назви – походять від місцевостей, міст або селищ, таких як Бароло, Тауразі, Колліо.
  • сорт винограду та місцевість або поселення – наприклад: Барбера д’Асті, Монтепульчіано д’Абруццо
  • історичні назви, які походять з римських часів, наприклад, К’янті, Вальполічела.

Інші терміни[ред.ред. код]

  • Класіко (Classico) – вживається для позначення історичного регіону, до його розширення у 1950-1960-х роках, коли великі обсяги експорту модного на той час італійського вина спонукали виноградарів значно збільшувати посадки за межами традиційних місцевостей, доволі часто, зі значним зниженням якості вина. Звідси К’янті та К’янті Классіко та інші.
  • Різерва (Riserva) – термін, який не означає зазвичай жодного поліпшення якості та вживаєтсья для вин, які мають трохи більшу витримку.
  • Пассіто (Passito) – вина, виготовлені з винограду, що його було підсушено для більшої концентрації цукру та ароматів. Червоні пассіто – єдині у світі натуральні солодкі червоні вина.

Визначні регіони виноробства[ред.ред. код]

П'ємонт

П’ємонт[ред.ред. код]

Чи не найвизначніший регіон виноробства в Італії. П’ємонт має найбільші площі виноградників у країні в категорії DOC та DOCG (загалом 50 апелясьонів – більш ніж в будь-якому іншому регіоні Італії). Цей північно-західний регіон країни був до об'єднання Італії частиною Савойського Королівства, і досі зберігає культурні зв'язки із Францією. Найважливішими апелясьонами є:

  • Бароло (Barolo DOCG) – виробляє одне з найкращих світових вин, на 100% з винограду сорту Неббйоло. Винам Бароло притаманні наздвичайно виразні таніни, аромати троянди, шкіри, дьогтю, сушених фруктів та довгий складний післясмак.
  • Барбареско (Barbaresco DOCG) – «молодший брат» Бароло, вина якого, які теж на 100% виготовлені з Неббйоло, колись не мали таких складних та багатих смакових характеристик, як Бароло, сьогодні демонструють таку ж якість, та продаються за такими ж високими цінами.
  • Ланге (Langhe DOC) – апелясьон нижчого рівня, який власне обіймає як Бароло так і Барбареско і таким чином, вина Ланге можуть бути дуже привабливими за ціною, не втрачаючи при цьому у якості.
  • Роеро (Roero DOCG) – теж є джерелом вин з винограду Неббйоло, але з менш виразними танінами.
  • Барбера (Barbera d`Asti DOC та Barbera del Monferrato DOC) – хоча Неббйоло є «монархом» п’ємонтських вин, виноград іншого червоного сорту – Барбера – народжує якісні вина з м’якими танінами, високою кислотністю та ароматами вишні.
  • Гаві (Gavi DOCG) – вина цього регіону виготовляються з винограду білого сорту Кортезе. Вони є легкими, з нотами солодких фруктів, добре пасують до страв з морепродуктів.
  • Асті (Asti DOCG) виробляє багато ігристих вин, більшість з них солодкі, з винограду сортів Мускат (білі) та Бракетто (червоні).
Венето

Венето[ред.ред. код]

Регіон Італії, який виробляє найбільшу кількість вина, в тому числі найбільшу кількість в категорії DOC. Це батьківщина двох з найважливіших експортних вин – Соаве та Вальполічела.

  • Вальполічела (Valpolicella DOC) – друге за важливістю (після К'янті) вино Італії. Основним виноградом є червоний сорт Корвіна, також додаються Корвіноне, Рондінела та Молінара. Більшість вин Вальполічела є легкими з ароматами чорних ягід та трав. Гонитва виробників за об’ємами призводить до занадто високих врожаїв із кожної лози і, як резульат, до простих і невиразних вин. Найкращі вина виробляються на бідніших грунтах історичної для цього виду зони Valpolicella Classico DOC. Саме тут народилась традиція вин пассіто, зокрема звідси походить насичене вино Амароне делла Вальполічела з ароматами шоколаду, темного рому, шкіри.
  • Бардоліно – легке фруктове червоне вино з тих ж сортів, що і Вальполічела та близьке до нього за характеристиками. Бардоліно К'яретто – рожевий варіант.
  • Соаве – найбільше за обсягом виробництва італійське вино. Це вино з білого сорту Гарганега демонструє високу кислотність та (у найякісніших з вин) аромати ромашки та півників.
Тоскана

Тоскана[ред.ред. код]

  • К'янті класіко (Chianti Classico DOCG) розташоване між містами Флоренція та Сієна і є історичним центром виробництва вина К'янті, одного з найвідоміших у світі вин. К'янті виготовляють з винограду сорту Санджовезе, який дуже багатий на таніни та кислоти, набуває складних ароматів після витримки у дубових діжках. Класичні аромати К'янті — п'яна вишня, черешня, слива, ваніль.
  • Брунелло ді Монталчіно (Brunello di Montalcino DOCG) — апелясьон, який теж виробляє вино з сорту Санджовезе, яке за якістю змагається з Бароло. Мінімальний термін витримки вин Брунелло — п'ять років, найдовший в Італії.
  • Віно Нобіле ді Мотепульчіано (Vino Nobile di Montepulciano DOCG) — апелясьон вина з Санджовезе, розташований навкруг міста Монтепульчіано.
  • «Супер-тосканці» — порівняно новий напрямок розвитку італійського виноробства — вина з міжнародних сортів, насамперед з Каберне Совіньйон та Мерло. Започаткований у 1948 році як хоббі та своєрідний протест проти невдалих спроб уряду реформувати винну індустрію, цей рух виноробів швидко набуває значних масштабів. Класифіковані як Тоскана IGT або навіть як столове вино, оскільки вони не відповідають усталеній класифікації DOC та DOCG, деякі з супер-тосканців продаються за цінами, набагато вищими за «традиційні» К'янті або Бароло. Виробники постійно експериментують з величезною кількістю італійських ендемічних сортів (в Італії іх налічується більше 1000) і часто отримують прекрасний результат. Одна з проблем супер-тосканців — відсутність чіткого прозорого маркування цього типу вин, що ускладнює вибір споживачеві.
Абруццо

Абруццо[ред.ред. код]

У цьому регіоні культивують тілки два сорти винограду – Монтепульчіано та Требіано. Ці два сорти можуть народжувати помітні за якістю вина з високим вмістом танінів та нотами дичини. Треба зазначити, що виноград Монтепульчіано не має відношення до тосканського вина Віно Нобіле ді Монтепульчіано (сорт Санджіовезе).

Кулінарні комбінації[ред.ред. код]

Незважаючи на світову тенденцію виробляти вина у так званих «міжнародних стилях» з широко відомих сортів, таких як Мерло, Шардоне та ін., італійські винороби здебільш зберегли національний характер своїх вин. Висока кислотність та жорсткі таніни є прекрасним акомпанементом для традиційних страв італійської кухні. Остання, на відміну від «високої» кухні Франції, є кухнею бідних верств населення, тому характеризується не рафінованими, а скоріш, прямими смаками та ароматами. Традиційні вина Італії добре пасують до насичених яскравих ароматів томатних соусів та м’ясних та овочевих страв. Білі італійскі вина комбінуються з морською рибою, молюсками, ракоподібними. Солодкі пассіто є прекрасною комбінацією для широкої гами відомих на весь світ італійських десертів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]