Ітурея
Ітуре́я (грец. Ἰτουραία, лат. Ituraea) — історична область на півдні сучасного Лівану на північний схід від Галілеї.
Короткий опис[ред. | ред. код]
Згадана в Біблії, як територія якою правив син Ірода Філіп (Лк 3:1). Згадки про Ітурею є також у Талмуді. Свідчення про історію Ітуреї можна знайти у працях Страбона, Тацита, Плінія Старшого, Йосипа Флавія, Євсевія Кесарійського та інших давніх авторів.
У давнину Ітурею населяли кочові арабські або арамейські племена. Вони були підкорені юдейським царем Александром Яннаєм та навернені в юдаїзм.
Локалізація Ітуреї в районі Ліванського хребта підтверджена написами 6 року нової ери[1], в яких Квіріній Емілій Секунд доповідає про те, що його було послано Квірінієм у похід проти ітурейців, що мешкають в Ліванських горах. 38 року римський імператор Калігула подарував Ітурею якомусь Согемусу, якого Діон Кассій[2] і Тацит[3] називають «царем ітурейців.» Після смерті Согемуса в 49 році, за свідченням Тацита, його царство було приєднане до римської провінції Сирія. Відтоді серед ітурейців набирали солдатів для допоміжних військ римської армії. Збереглися епіграфічні свідчення про перебування ітурейського крила та ітурейської когорти в Германії[4].
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Dion Cassius, Roman history, books 71-80, édition d'Earnest Cary, Londres (Loeb Classical Library, Harvard University Press) 2001
- E. A. Myers, The Ituraeans and the Roman Near East, Cambridge University Press 2010 ISBN 978-0-521-51887-1.
- Maurice Sartre, L'Orient Romain, Seuil, 1991.
- Berndt Schaller: Ituraea. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 2, Stuttgart 1967, Sp. 1492.
|
