Їцзін (монах)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Їцзін
Подорож Їцзіна

Їцзін (кит. 義淨, 三藏法師義淨, піньїнь: Yìjìng, Yiqing, I-Tsing або YiChing, 635713) — китайський буддійський монах, що жив у період династії Тан. При народженні одержав ім'я Чжан Веймін (кит. 張文明) . Їцзін здійснив 25-літню подорож у державу Шрівіджая і до університету Наланда в Індії, де проходив навчання. Їцзін зібрав і переклав китайською мовою численні твори і залишив докладні описи своєї подорожі, які є безцінними джерелами щодо культури та історії країн, які він відвідав.

Подорож Їцзіна[ред.ред. код]

Чжан Веймінь прийняв чернецтво у віці 14 років, отримав постриг у чаньского наставника Хуейчжи, 5 років вчився у патріархів школи устававінаї (люй-цзун) Фа-лі (569-635) і Дао-сюаня (596-667). Потім став учнем Сюаньцзана. Доброзичливий пан Фон (про якого майже не збереглося відомостей) виділив йому кошти, які він вирішив використати для подорожі в Індію, в монастир Наланда в сучасному штаті Біхар для глибокого вивчення буддизму.

У 671 році він відправився з Гуанчжоу на перському торговому кораблі, через 22 дні він прибув у Палембанг (Шрівіджая), де провів шість місяців, вивчаючи санскрит та малайський мову. Далі він відправився в королівство Мелаю і в Кедах. У 673 за десять днів шляху він прибув до «царства голих» (південний захід царства Шу).

Їцзін писав, що народ Куньлунь має кучеряве волосся, темну шкіру, вони ходять босими і носять саронги.

Потім він прибув на східному узбережжі Індії, де зустрів старого монаха, в якого цілий рік навчався санскриту. Потім він приєднався до торговців і відвідав 30 міст і князівств. На півдорозі до монастиря-університету Наланда він сильно захворів, і не зміг продовжувати шлях зі своєю групою. Його пограбували розбійники, у нього не залишилося навіть одягу. Побоюючись жорстоких місцевих звичаїв приносити в жертву світлошкірих, він вимазав тіло брудом і покрив листям, і повільно дістався до монастиря Наланда.

У Наланді Їцзін провчився 11 років, після чого повернувся назад у Шрівіджая. Він дуже високо цінував буддійську громаду Шрівіджая і рекомендував китайським ченцям, перш ніж іти до Наланда, проходити навчання тут.

Повернення[ред.ред. код]

У 687 році Їцзін надовго зупинився в Палембанзі, де зібралося багато буддійських вчених. Два роки він займався перекладом буддійських творів на китайську мову. В 689 він повернувся в Гуанчжоу для того, щоб закупити папір і чорнило (яких в той час не було в Шрівіджаї), і повернувся назад для продовження роботи. В 695 році він завершив роботу і повернувся в Китай, прибувши в Лоян, де був тепло зустрінутий імператрицею У Цзетянь. Всі подорож зайняло 25 років, він привіз 400 буддійських творів.[1] [2]. Збереглися його подорожні нотатки, що розповідають про подорож і труднощі шляху, культуру та побут Індії та Шрівіджаі, етнографічні замальовки.

Він переклав понад 60 сутр, в першу чергу:

  • Saravanabhava Vinaya (切有部毗奈耶)
  • Авадана, історії великих подвигів (譬喻經) 710.
  • Suvarnaprabhascottamaraja-sutra, сутра прославленого царя (金光明最勝王經) 703.

Він став мешкати в Монастирі Щастя міста Чан'ань (Сіань), де спеціально для зберігання буддійських творів на його прохання була побудована Мала пагода диких гусей.

Примітки[ред.ред. код]

  1. 南海寄歸內法傳
  2. 大唐西域求法高僧傳(Account of Buddhism sent from the South Seas & Buddhist Monks Pilgrimage of Tang Dynasty)

Посилання[ред.ред. код]

  • Dutt S, Buddhist Monks and Monasteries of India, with the translation of passages (given by Latika Lahiri to S. Dutt, see note 2 p. 311) from Yi Jing's book:Buddhist Pilgrim Monks of Tang Dynasty as an appendix. London, 1952.
  • A Record of the Buddhist Religion : As Practised in India and the Malay Archipelago (A.D. 671—695)/I-Tsing. Translated by J. Takakusu (1896). Reprint. New Delhi, AES, 2005, lxiv, 240 p., ISBN 81-206-1622-7. https://www.vedamsbooks.com/no43511.htm
  • Chinese Monks in India, Biography of Eminent Monks Who Went to the Western World in Search of the Law During the Great tang Dynasty, by I-ching, Translated by Latika Lahiri, Delhi, etc.: Motilal Banarsidass, 1986.

Дивись також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]