Іцюань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іцюань (кит. 意拳) — одна з китайських систем внутрішніх єдиноборств, відома також як Даченцюань. Система винайдена майстром Ван Сянчжаем.

Історія[ред.ред. код]

Іцюань є відносно новим Внутрішнім Бойовам Мистецтвом та був розроблений Ван Сянчжаем(1885 - 1963) в період з 1925 по 1940.

Ван Сянчжай У 20-ті роки XX сторічча, у віці біля 30 років, багато подорожував Китаєм та обмінювався досвідом з іншими майстрами. Його старанне навчання дозволило йому контролювати силу та швидкість через концентрацію, повільні рухи та розслаблення. Таким чином він повернувся до витоків бойових мистецтв - до 12го сторіччя Гунфу розвивалося через мобілізацію духу, думки та контроль тіла у статичних або повільних вправах.

У 1925 Ван Сянчжай проголосив, що "практика взагалі ігнорує важливість думки в русі" і створив Іцюань, на базі Сіньїцюань. Ван Сянчжао вирішив, що студенти, які вивчають Сіньїцюань, приділяють забагато часу та уваги зовнішнім вправам - формам. Форми були виключені та додані переміщення по колу з Багуачжан, принцип "прилипання та слідування" з Тайцзицюань, та основи інших стилів. Ван Сянчжай змінив ім’я нового бойового мистецтва на Іцюань, видаливши Сінь, що значить "Форма".

Іцюань був дуже успішним того часу але Ван Сянчжай помітив, що коли його студенти набували значної сили, їх спритність та координація не були найкращими. Тому він провів друге коло інтенсивних досліджень та модифікував систему.

У 1940 ім'я бойового мистецтва було змінено на Даченцюань, що значить кулак великого досягнення, очікування, завершеності. Пізніше, Ван Сянчжай, завжди скромний та свідомий того, що ніхто не має великих досягнень в Ушу, повернув ім'я Іцюань.

Пізніше, було відкрито лікувальні властивості вправ з Іцюань і Ван Сянчжай викладав у різних медичних установах.

Стиль[ред.ред. код]

Іцюань є безформним бойовим мистецтвом та не включає фіксованих наборів рухів та технік. Стиль сфокусований на виробленні натуральних рухів та бойових можливостей через тренувальні методи та концепції, що поліпшують відчуття тіла, руху та сили. Іцюань також відрізняється від інших східних бойових мистецтв відсутністю традиційних концепцій, таких як ци(кі), меридіан, дянтань та інші.

Значного впливу на Іцюань завдали інші різні стилі бойових мистецтв, що практикував Ван Сянчжай, включаючи Сіньїцюань, Тайцзицюань, Багуачжан та Люахбафа. Фактично, типові рухи та постанови в Іцюань є запозиченими з інших систем. Сутність цих систем, що робить їх ефективними, була відокремлена майстром Ван Сянчжаем у окреме бойове мистецтво.

Методи тренування[ред.ред. код]

Повний курс навчання складається з семи розділів:

  • Чжан Чжуан (стовпова робота)(站樁) - статичні вправи спрямовані на розвиток відчуття тіла та вироблення Хуньян Лі ("Природна сила життя", внутрішня сила).
  • Ши-Лі (Проба Сили)(試力) — прості вправи для перенесення Хуньян Лі у рух.
  • Мо Ца Бу (Брудний Крок)(摩擦步) — Ши Лі для ніг.
  • Фа-Лі (Викид Сили)(發力) — вивчення того, як "викидати" силу, використовуючи Хуньян Лі, будь-якою частиною тіла.
  • Туй Шоу (Товкаючі Руки)(推手) — ця частина подібна до Туй Шоу в Тайцзицюань, але з особливостями.
  • Ши-Шен (Проба Голосу)(試声) — збільшення сили викиду внутрішньої сили, за допомогою голосу.
  • Сань-Шоу (Джи Джи Фа)(散手) (Бойова Практика) — вільний спаринг.

Найважливіший принцип - Використовуй свідомість, а не силу.

Посилання[ред.ред. код]