Ічня

Ічня
Герб Ічні Прапор Ічні
Ічнянська районна рада, жовтень 2009
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Чернігівська область
Район/міськрада	Ічнянський район
Рада	Ічнянська міська рада
Код КОАТУУ	7421710100
Засноване	14 століття
Статус міста	з 1957 року
Населення	▼11781 (01.01.2011)
Площа	16,16 км²
Поштові індекси	16700
Телефонний код	+380-4633
Координати	050.856 0032.37750°51′22″ пн. ш. 32°22′38″ сх. д.50.856111° пн. ш. 32.377222° сх. д. 50.856111, 32.377222
Водойма	річка Іченька
День міста	15 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Ічня
До обл./респ. центру
- залізницею	154 км
- автошляхами	157 км
До Києва
- автошляхами	154 км
Міська влада
Адреса	16703, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, м. Ічня, вул. Вокзальна, 1
Міський голова	Герасименко Григорій Васильович

І́чня — місто в Україні, районний центр Ічнянського району Чернігівської області, на березі річки Іченьки. Населення — 16.400 мешканців (2006).

Етимологія

Є свідчення, що ще в дотатарські часи тут існувало невелике поселення, що мало назву Яськове, яке знищили воїни монголо-татарських армій^{[Джерело?]}. Татарське найменування річки «Ічень», що значить «водопій», вказує на те, що тут була зручна стоянка татар, прикрита лісом і з гарним водопоєм для скоту^{[Джерело?]}.

Місто одержало назву від назви річки Ічень, а назва самої річки трансформувалась у пестливу форму Іченька.

Історія

Перші відомості про Ічню належать до 14 століття. У 14-16 століттях вона перебувала у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. З 1590 Ічнею володів князь К.Вишневецький. У середині 16 століття Ічня одержала статус містечка. Під час Хмельниччини місцеве населення підтримало козаків і повстанців.

1648—1649 Ічня стала адміністративним центром Ічнянського полку. Після входження останнього до складу Прилуцького полку у 1649, вона була перетворенна у сотенне містечко. Населення Ічні брало участь у антиурядовому заколоті Пушкаря і Барабаша у 1657—1658.

У 1666 року у Ічні було зведено ратушу. Ймовірно в цей же час було споруджено Ічнянський замок. Частина жителів міста зрадила український уряд під час війни з Росією 1708—1709 років, приєднавшись до терористичних законів Меншикова. Одна Ічнянська сотня зберегла вірність Україні, Гетьману Івану Мазепі та королю Швеції Карлу ХІІ.

На 1748 рік в Ічні 20 дворів належало князю Н. Саакадзе, 119 дворів — прилуцькому полковникові Г. Галагану. Містечко мало винокурню, 6 водяних млинів і цегельний завод. Частина ічнянців взяла участь у гайдамацькому русі у складі загону С. Гаркуші, після того як у 1784 він зупинявся у містечку.

У 18 столітті в Ічні діяли 4 козацькі школи.

У 1812 році козаки Ічні в складі чернігівського полку билися проти французьких військ на боці Московії.

На початку 19 століття поміщик Г. Галаган заснував в містечку суконну мануфактуру, а також цукровий, 2 винокурних, цегельний і селітровий заводи.

Під час реформи 1861 — селянські виступи. Того ж року в Ічні розміщувався волосний центр Борзнянського повіту.

1894 року у містечку побудували залізницю по лінії «Крути — Ічня — Прилуки».

1897 у Ічні існувало 4 муровані церкви — Воскресенська, Преображенська, Успенська (1889) і Миколаївська (1879). У 1908 році засновано Ічнянське вище початкове училище. В містечку діяли поштове відділення, лікарня, земська і міністерська школи, та бібліотека.

У 1870-х роках Ічня була місцем діяльності народників. У 1905 році тут відбулися селянські заворушення.

1924 в Ічні діяло 6 державних, 19 кооперативних, 57 приватних підприємств. Після примусової колективізації, більшість мешканців Ічні постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932-33 років, проведеного урядом СРСР.

1940 в Ічні організовано виставку творів народних майстрів художньої кераміки, різьблення по дереву. Мешканці міста не протестували проти стратегічної дружби уряду СРСР із нацистською Німеччиною, яка тривала до 22 червня 1941 року.

1957 Ічні присвоєно статус міста.

Економіка

Молочно-консервний комбінат

У місті діють заводи: спиртовий, тарний, комбікормовий, консервний, сухого молока та масла, молочно-консервний комбінат. В Ічні розташована також філія прилуцької фабрики художніх виробів.

Освіта

Дошкілька освіта в Ічні — це 4 дитячих ясел-садків (№№ 1—3 і 5)

Система загальноосвітніх навчальних закладів міста включає 4 одиниці:

• Ічнянська гімназія імені Степана Васильченка (вул. Б. Хмельницького, 6);
• Ічнянська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1 (вул. Дзержинського, 5);
• Ічнянська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 3 (вул. Комсомольська, 2);
• Ічнянська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 4 (вул. Першотравнева, 45).

Ічнянські позашкільні навчальні заклади — Ічнянська станція юних техніків (вул. Леніна, 11) і МНВК (вул. Радянська, 1-а).

В Ічні функціонує один професійно-технічний навчальний заклад — ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (№ 37; вул. Першотравненва, 2).

Культура

Храм Святого Миколая

У місті знаходиться Ічнянський історико-краєзнавчий музей та Станція захисту рослин.

Видатні люди

Пам'ятник В. Г. Чумаку

В Ічні народилися:

• Васильченко Степан Васильович (1879—1932) — український письменник і педагог.
• Половко Іван Кирилович (20 липня 1887 — 24 квітня 1967) — український метеоролог, кліматолог, геофізик, кандидат фізико-математичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Дрофань Анатолій Павлович (1919—1988) — український письменник.
• Швидченко Василь Пилипович (1911 — 2000) — український живописець і скульптор, член Спілки художників України.
• Чумак Василь Григорович (1901—1919) — український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.
• Шевченко Віталій Федорович (нар. 1954) — сучасний журналіст, письменник і політик.
• Семенець Сергій Володимирович (нар. 1960) — сучасний український політик, партійний та громадський діяч.
• Титаренко Сергій Григорович (1889—?) — видавець і журналіст.
• Коваль Григорій Павлович (1921—1997) — український поет.
• Маринич Петро Іванович (16 січня 1899 — 22 листопада 1921) — козак 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Герой Другoгo зимовoгo похіду
• Маринчик Станіслав Гаврилович (1937, м. Ічня) — український письменник, режисер і кіносценарист.
• Мартос Іван Петрович (1754—1835) — видатний країнський скульптор, автор численних монументально-декоративних творів в Україні та Росії, зокрема: надгробків К. Розумовського в Батурині (1803-05), П. Рум'янцева в Києві (1797—1805), Павла І у Павловську (1807); пам'ятників К. Мініну і Д. Пожарському в Москві (1804-18), А. Решельє в Одесі (1823-28), М. Ломоносову в Архангельську (1826-29), Г. Потьомкіну в Херсоні (1829-35) та ін.
• Негода Олексій Гнатович (1909—1975) — Герой Радянського Союзу
• Кмета Архип Йосипович (1891—1978) — військовий і громадський діяч, офіцер Армії УНР, один із засновників Українського військового союзу, Товариства колишніх вояків Армії УНР.
• Гузь Олександр Миколайович (нар. 1939) — український вчений у галузі механіки, дійсний член НАНУ, лауреат Державних премій СРСР і Української РСР, директор інституту механіки НАН України.
• Соня Грін (1883—1972) — американська письменниця і видавець. Дружина американського письменника Говарда Філліпcа Лавкрафта.

Література

• Тетяна Чумак, Віталій Шевченко. Літератори Ічнянщини. 100 імен; 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури: Довідник-хрестоматія — К.: «Гнозіс», 2012 - 284 с.
• «Літературно-мистецька Ічнянщина» (Упорядники С.Маринчик, Т.Чумак, В.Шевченко) — К.: «Гнозіс», 2011 - 48 с.
• Богдана Шевченко. Ічнянщина. Крізь віки. Ічня: Фотоальбом. — Зошит перший. — К., 2010. — 272 с.
• Богдана Шевченко. Ічнянщина. Качанівка. Тростянець. Ічня: Фотоальбом. — К., 2010. — 160 с.
• Богдана Шевченко. Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра… Фотоальбом. — Зошит третій, частина перша. — К., 2010. — 264 с.
• Богдана Шевченко. Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра… Фотоальбом. — Зошит третій, частина друга. — К., 2010. — 284 с.
• Балабай В.І. На землі Ічнянській - Ніжин: "Аспект-Поліграф", 2004 - 288 с.
• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.. Словникова частина. — Т. 3. — 905 с.
• Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С. 283—285.

Посилання

• Ічнянський інформаційно-розважальний портал
• Моє місто — Ічня
• Ічня. Офіційний веб-сайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації
• Мандри Україною. Ічня