Ічнянський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ічнянський район
Ichnyanskiy rayon gerb.png Ichnyanskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7421700000
Утворений: 1923
Населення: 33 101 (на 1.08.2013)
Площа: 1576 км²
Густота: 21.5 осіб/км²
Тел. код: +380-4633
Поштові індекси: 16700—16763
Населені пункти та ради
Районний центр: Ічня
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 27
Міста: 1
Смт: 2
Села: 67
Селища: 7
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 16703, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, м. Ічня, пл. Т. Г. Шевченка, 1, 2-14-98
Веб-сторінка: Ічнянська РДА
Голова РДА: Рубашка Сергій Васильович
Голова ради: Кутовий Олександр Володимирович

Ічня́нський райо́н (до 1934 року І́ченський район) — розташований у південно-східній частині Чернігівської області з центром у місті Ічня. Площа — 1,6 тис. кв.км. Населення — 49,5 тис. жителів.

Район лежить у межах Придніпровської низовини. Корисні копалини: торф, глина, пісок. Річки — Удай, Остер. Ґрунти чорноземні та підзолисті. Розташований у лісостеповій зоні. Ліси (дуб, береза, осика, сосна) займають 21,4 тис.га.

Переважають підприємства харчової промисловості (найбільші з них: Парафіївський цукровий завод, Ічнянський завод сухого молока та масла, Пелюхівський крохмальний завод, Ічнянський спиртовий завод), молоко-консервний завод. Спеціалізація с/г-землеробство зерново-буряківничого і тваринництво м'ясо-молочного напрямків.

Історія[ред.ред. код]

Відомо, що територія сучасної Ічнянщини з ХІ ст. перебувала в межах Переяславського князівства, що обіймало величезні простори між Дніпром і Волгою. Значно пізніше землі Ічнянщини увійшли до складу Південної Чернігівщини. Район часто зазнавав вторгнень з боку татар та польської шляхти.

Проживали в ньому сміливі козаки, які не раз відзначились в битві з ворогами. Серед їх ватажків найяскравішою постаттю був ічнянський сотник Григорій Стороженко.


За археологічними даними можна судити, що наш край був заселений у давньокам'яному віці, понад п'ятнадцять тисяч років тому. Свідками далекого минулого є близько 30 курганів V — І тисячоліть до н. е., декілька городищ і поселень цього періоду біля сіл Городні, Монастирища, Гужівки, Щурівки, Дорогинки, Івангорода, Воронівки, Ольшани, м. Ічні.

Приходили з мечем на землю нашу половці і монголи, кримські татари і турки, але Ічнянщина відроджувалась, виживала, боролась. Під час визвольної війни 1648–1654 років у складі військ Б.Хмельницького був сформований козацький полк, який, потім у складі двох сотень влився у Прилуцький.

В останній чверті XVIII ст. Починається економічне піднесення Ічні. Набуває розвитку винокуріння. В 1780 р. діяло 23 винокурні. На р. Іченці було 6 водяних млинів, цегельня. Розвивалося ремесло. Налічувалось 78 дворів ремісників, переважно шевці, гончарі, кравці, ткачі, бондарі, ковалі та інші. Щороку відбувалось по три ярмарки, по три базари щотижня.

Містечко наше було відоме як хлібний ринок півдня Чернігівщини. Тут щороку збувалось близько 30 тисяч четвертей хліба (1 чверть — 8 пудів). Продавалась також велика кількість худоби.

Економічному розвитку міста сприяло прокладання вузькоколійної залізниці Крути-Ічня-Прилуки. 1894 року стала до ладу станція Ічня. На початку ХХ ст. в містечку налічувалось 10 дрібних заводів (винокурних, цегельних, маслоробних та інших), 14 кузень, 109 вітряків.

Напередодні першої світової війни в Ічні було 11 початкових шкіл, у яких навчалось 1150 учнів. Вищих, середніх навчальних закладів, клубів і бібліотек не було.

Ічня здавна славилась як один з осередків художньої кераміки Лівобережної України. Розписні кахлі і посуд вивозили ічнянці на ярмарки в багато губерній. З покоління в покоління передавались вміння і досвід.

Були в нас і досвідчені майстри різьби по дереву брати Григорій та Микола Майстренки їх справу продовжував різьбяр із с. Сваричівки, член Спілки художників України А. Г. Штепа.

Страшним вихором пронеслись над Ічнею перша світова та громадянська війни. Пропустили через свої жорна, поламали тисячі людських душ, матеріальні цінності, зруйнували віру, знищили храми духовності. Голодомор. Репресії. Знову війна. Минуть роки і століття, але вдячна пам'ять земляків ніколи не забуде подвигів, які здійснили в роки Німецько-радянської війни 17 тисяч ічнянців. Дванадцять Героїв Радянського Союзу дала Ічнянщина світові, Зірку Героя одним із перших українців у перший же місяць війни отримав Кузьма Олександрович Семенченко з Мартинівки.

На світанку 22 червня 1941 року командир 19-ї танкової дивізії генерал К. О. Семенченко підняв по тривозі своїх підопічних. Так одним з перших він зустрів війну.

Зірку Героя одержав ічнянець Олексій Гнатович Негода, дивізія якого першою штурмувала рейхстаг. За форсування Одера звання Героя одержав Микола Семенович Шульженко. Мужністю і сумлінністю відзначився в боях за Дніпро Герой Радянського Союзу Павло Маркович Максіміхін. Ми гордимося братами-соколами, льотчиками Гарамами, які збили 40 ворожих літаків. Один з них, Михайло Гарам, нагороджений Зіркою Героя.

Високу нагороду отримали уроженці Ічнянщини Микола Петрович Бойко з Івангорода, Степан Павлович Васечко з Купини, Вольф Беркович Хацкевич і Степан Корнійович Андрусенко з Парафіївки, Василь Григорович Петренко з Шилович.

Загинули при звільненні рідної землі: Нонна Погуляйло, Анатолій Шевель, Володимир Чепіга, Ігор Камінський, Микола Гринтаєнко та інші, котрі мріяли про щасливе життя. Віддав своє життя за визволення рідного міста Анатолій Васильович Сергієнко.

Підпільну роботу на Ічнянщині очолював секретар підпільного райкому партії Іван Юхимович Попко. Велику допомогу партизанам з'єднання Федорова надавали місцеві жителі.

Після визволення району все населення від малого до старого піднялось на відбудову господарства. В 1944 році частково відбудували і пустили в дію спиртовий завод, райпромхарчокомбінат, маслозавод. Стали до ладу МТС, відновлено колгоспи. Пізніше, в 50-60 роках, стали до ладу нові підприємства: тарний, лісопильний заводи, завод сухого молока і масла, плодоовочеконсервний, цегельний завод міжколгоспбуду. Розвивались промисловість, сільське господарство, культура, освіта.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Найбільш відомі села Тростянець з ландшафтним дендропарком «Тростянець» та Качанівка з держзаповідником «Качанівка». В свій час Качанівку відвідували Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, М. І. Глінка, І. Ю. Репін, М. М. Ге, брати В. і К.Маковські, В.Штернберг, Марко Вовчок, П.Куліш, Г.Барвінок, Л.Жемчужников, М.Врубель, С.Гулак-Артемовський, Л.Толстой, В.Забіла, О.Волосков, В.Орловський, Г.Честахівський, М.Костомаров,Д.Яворницький та багато інших видатних людей.

Видатні люди[ред.ред. код]

Скульптор І. П. Мартос, художник М. М. Ге, письменники Степан Васильченко, Анатолій Дрофань, поети Василь Чумак, Григорій Коваль, Іван Цинковський, Станіслав Шевченко, композитор Левко Ревуцький, академік-художник Петро Баранець, академік НАН України В. М. Геєць, громадський діяч і письменник В. Ф. Шевченко.

Районний центр[ред.ред. код]

Районний центр — м. Ічня. Перші відомості належать до XIV ст. як про невелику фортецю на р. Іченька. Адміністративний центр Ічнянського полку (1648-49 рр.), сотенне містечко (з 1649 р.). Волосний центр (1861 р.). З 1957 року віднесено до категорії міст. Станом на 1 січня 2008 року населення 15.5 тис. чол.

Промисловість[ред.ред. код]

У галузі промислового виробництва діє чотири переробні промислові підприємства, основними з яких є ВАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» та ПАТ «Ічнянський молочноконсервний комбінат». Невеликі обсяги в структурі виробництва промислової продукції району забезпечують два підприємства державної форми власності: Ічнянський спиртовий завод, та Ічнянське хлібоприймальне підприємство. П'яте велике підприємство району ПАТ «Парафіївський цукровий завод» не працює з початку 2010 року. Є перспективи у 2012 запустити підприємство, що стане важливою складовою соціально-економічного розвитку району на майбутнє.

Обсяг реалізованої промислової продукції у 2011 році досяг рівня 326 млн грн. Слід зазначити, що промислова продукція реалізується не тільки на ринках України, а й експортується до багатьох країн світу. У 2011 році загальні обсяги експорту досягли 60 % від загального обсягу виробленої промислової продукції і склали майже 193 млн грн. або 24 млн долл. США.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Валове виробництво сільськогосподарської продукції у порівняльних цінах у 2011 році склало 145 млн грн. При цьому продукції рослинництва вироблено на 101 млн грн. тваринництва на 44 млн грн. Тож у структурі виробництва продукція рослинництва становить 70 % і 30 % тваринництво.

Рослинництво[ред.ред. код]

Станом на 2012 рік в районі діють шістнадцять великотоварних підприємств що займаються рослинництвом. Посівні площі з року в рік зростають і у 2011 році склали 73 тис. га. В цьому році розорені перелоги у селах Грабів, Буди, Андріївка.

У 2011 році зібраний рекордний урожай зернових за всю історію ічнянського землеробства — 216 000 тонн зерна. Урожайність у середньому склала 45,2 ц/га. А урожайність зернової кукурудзи — 62,7 ц/га, що також є найвищої за всі роки вирощування цієї культури у регіоні.

Тваринництво[ред.ред. код]

Протягом останніх років поголів'я ВРХ в сільськогосподарсьих підприємствах коливається в межах 14-15 тис. голів. У 2011 році — 14 666 голів. Продуктивність корів, кількість яких у 2011 році становила 6136, в 2010 році становила 4473 кг молока на голову. У 2011 році — 4679 кг. М'яса у 2011 роцы вироблено 2201 тонна. Слід відмітити, що через відсутність у районі м'ясопереробних підприємств ця галузь розвивається без корпоративних програм, стихійно і виробництво залежить від коливань цінової кон'юктури на ринку м'яса.

Інвестиції[ред.ред. код]

В основний капітал у 2011 році інвестовано 55 млн грн. А загальний обсяг інвестицій сягає 60 млн грн. і значна їх частина належить сільськогосподарським підприємствам. Серед інвестицій в основний капітал найяскравіші — будівництво першої черги елеватора, а також реформування на заводі «Таропакувальних виробів», що має запрацювати у 2012 році.

Освіта[ред.ред. код]

У районі, станом на 2012 рік функціонує 29 загальноосвітніх закладів у яких навчається 2935 учнів. Район має другий показник в області за охопленням дітей дошкільними закладами. Нині їх кількість — 20. У яких виховується 755 дошкільнат, що становить 63 % від загальної кількості дітей дошкільного віку.

Культура[ред.ред. код]

Культура і духовність основа нації. У районі функціонують 73 заклади культури, естетичне виховання підростаючого покоління забезпечують Ічнянська школа мистецтв з філіями та класами у ряді сіл району, Діють дві музичні школи: у Парафіївці та Ічні. Діють Ічнянський краєзнавчий музей та Іржавецький музей садиба Л. М. Ревуцького. У 2011 році район відвідало 45 000 туристів. Природнореакраційний потенціал представлений: Національним історико-культурним заповідником «Качанівка», дендрологічним парком «Тростянець», Ічнянським національним природним парком. Проте у районі немає відповідної інфраструктури європейського рівня.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Населені пункти зняті з обліку[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • Чернігівська область
  • Список областей України
  • «Оживає минувшина. Творчість Ічнянців. Книга друга» (Упорядник Т.Чумак) - Чернігів, видавець Лозовий В.М., 2014 – 232 с.
  • Віталій Шевченко. «Хрестоматія Ічнянщини. 10 тисяч статей, довідок, документів, ілюстрацій»: — К.: «Гнозіс», 2014 — 928 с.
  • «Оживає минувшина. Творчість Ічнянців» (Упорядник В.Шевченко) - Чернігів, видавець Лозовий В.М., 2013 – 216 с.
  • Віктор Моренець, Віталій Шевченко. «Ічнянці в Армії УНР» - Чернігів, видавець Лозовий В.М., 2013 – 296 с.
  • Богдана Шевченко. «Тростянець» — К., «Гнозіс», 2012 – 96 с.
  • Тетяна Чумак, Віталій Шевченко. «Ічнянщини. 100 імен; 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури: Довідник-хрестоматія»;— К.: «Гнозіс», 2012 — 284 с.
  • Богдана Шевченко. «Качанівка, душі спочинок».Видання третє, доповнене — К., «Гнозіс», 2012 – 128 с.
  • Богдана Шевченко. «Качанівка, душі спочинок». — К., «Гнозіс», 2011 – 120 с.
  • «Літературно-мистецька Ічнянщина» (Упорядники С.Маринчик, Т.Чумак, В.Шевченко) — К.: «Гнозіс», 2011 — 48 с.
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. Крізь віки. Ічня». — К.: «Гнозіс», 2010 .
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. Качанівка. Тростянець». — К.: «Гнозіс», 2010.
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра». Частина перша. — К.: «Гнозіс», 2010.
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра». Частина друга. — К.; «Гнозіс», 2010.
  • Балабай В. І. На землі Ічнянській — Ніжин: «Аспект-Поліграф», 2004 – 288 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.