Ієгуді Менухін
| Ієгуді Менухін | |
|---|---|
_by_Erling_Mandelmann.jpg) |
|
| Відомості | |
| Дата народження | 22 квітня 1916 |
| Місце народження | Нью-Йорк,  США |
| Дата смерті | 12 березня 1999 (82 роки) |
| Місце смерті | Лондон,  Велика Британія |
| Країна | США |
| Інструмент | скрипка |
| Професія | скрипаль, диригент |
| Жанр | академічна музика, джаз |
| Нагороди | |
Ієѓуді Мену́хін (Yehudi Menuhin, Baron Menuhin) — скрипаль, диригент, педагог та письменник. Попри те, що він народився у США, у 1970 отримав громадянство у Швейцарії, а пізніше (у 1985) — у Великобританії, де, власне, і зробив більшу частину своєї кар'єри.
Зміст |
Дитинство [ред.]
Ієгуді народився в Нью-Йорці 22 квітня 1916 року у єврейській сім'ї, яка іммігрувала із Росії шість років тому. А після народження сина сім'я переїхала до Сан-Франциска. Мати Ієгуді чудово грала на віолончелі та на фортепіано, і хлопчику не було й двох років, як його уперше узяли на концерт симфонічного оркестру. Коли Менухіну виповнилося 5 років, його тітка купила йому його першу скрипку і віддала на навчання до Зігмунда Анкера. Перші спроби оволодіти інструментом були надзвичайно складними через уроджену скороченість пальців, проте вже через півроку юний Ієгуді зміг виступати в престижному учнівському окрестрі «Фермонт». З семи років хлопчика почав опікувати концертмейстер симфонічного оркестру Луіс Персінгер.
Надзвичайний талант хлопчика помітив місцевий меценат Сідней Ерман. Він дав пораду відправити Менухіна на навчання до Парижу, а витрати він бере на себе. Отже восени 1926 року, уся сім' відправилась до Парижу. Там Ієгуді зустрів відомого скрипаля, диригента й композитора Джордже Енеску, який став для для Менухіна не тільки педагогом й вихователем, а й батьком й другом. Енеско заповів Ієгуді його дорогоцінні скрипки.
Початок концертної діяльності [ред.]
Юний скрипаль починає концертну діяльність уже в 12 років. Спочатку пара концертів у Парижі, а потім сенсаційний виступ у Нью-Йорці, у Карнезі-холлі. Невтомна праця над звуком привела до неймовірних результатів. У платівках 14-річного Менухіна ми бачимо два дуже різні твори — «Кампанелу» Паганіні і транскрипцію пісні Любаші з опери Римського-Корсакого «Царська наречена». І якщо перший твір ставить оволодіння (хай і високою, але доступною іншим) віртуозною майстерністю, то другий вимагає виняткової драматичної сили. Менухін чудово виконав цю задачу. І далі серед його записів ми бачимо абсолютно різні за стилем й характером твори, як сонати Баха, концерт Паганіні, «Іспанська сімфонія» Лало, концерти Моцарта тощо.
До Менухіна приходить світова слава. У Берліні поліція ледве стримувала натовп людей, які влаштували музиканту 45-хвилинну овацію. А у Римі люди розбили вікна у концертному залі Аугустео, намагаючись попасти туди. У 1931 Менухін отримав першу премію на конкурсі Паризької консерваторії.
Інтенсивна концертна діяльність продовжувалась до 1936 року. Музикант раптом перервав всі свої концерти й оселився з батьками й сестрами у Каліфорнії.
Друга Світова Війна [ред.]
У середині 1938 року музикант вийшов з добровільного заточення і одружився на Нолі Ніколас, яка народила йому хлопчика й дівчинку.
За час Другої світової війни Менухін дав понад 500 концертів майже в усіх місцях де проходили бойові дії. У кінці 1943 Ієгуді їде в Англію, де розпочинає бурхливу концертну діяльність. Там же він і зустрічає англійську балерину Діану Голд, від шлюбу з якою на світ з'являються Джеральд і Єремія.
Невдовзі після перемоги над фашизмом Менухін робить ще одне турне по країнам-союзникам, і, зокрема, Індії. Там він захопився теорією йогів.
Менухін багато грав зі своєю улюбленою сестрою, видатною піаністкою — Хепзібах Менухін.
Подальша діяльність [ред.]
Менухін продовжує давати концерти, а крім того він диригує та викладає. У 1962 він основує Школу Ієгуді Менухіна в Сурреї. У 1983 він разом з Робертом Мастерсом започаткував Міжнародний Кокурс Ієгуді Менухіна для молодих скрипалів. Менухін мав найдовший за всю історію контракт з компанією звукозапису EMI — 70 років. За цей термін він зробив понад 300 записів і як виконавець, і як диригент.
Менухін грав не тільки класичну музику, ще він захоплювався джазом. З 1970 по 1990 він виконував джаз разом із скрипалем Стефаном Грапеллі. У 1990 Ієгуді став першим диригентом Азійського Молодечного Оркестру, і з ним він давав концерти по всій Азії.
Цікаві факти [ред.]
- Ось що пише про нього Уінтроп у своїй статті:
| « | Менухін веде досить неспокійний образ життя. Його жінка називає його «агентом по розповсюдженню скрипкової музики». У нього є своя вілла біля Сан-Франциско, проте він проводить там один-два тижні на рік. Найхарактерніше для нього оточення — каюта океанського лайнера, чи купе пульманівського вагону, які він займав протягом своїх безперервних турне. Коли поруч немає жінки, він з якоюсь ніяковістю входить до окремого купе — йому здається незручним займати купе для декількох пасажирів. Проте йому насправді зручніше в окремому купе, тому що він виконує масу фізичних вправ, багато з яких — з системи йогів. На його думку, ці вправи мають пряме відношення до його здоров'я — чудовому, і душевному стану — безхмарному. В програму цих вправ входить стояння на голові протягом п'ятнадцяти хвилин щодня — подвиг, при будь-яких умовах зв'язаних з надзвичайною координацією мускулів, в поїзді чи пароплаві, які скажено гойдаються. Це потребує надлюдської витривалості. | » |
- Менухін перший у світі виконав надскладний концерт Єльгара з композитором в якості диригента.
- Бела Барток на прохання Менухіна написати щось невеличке для нього, створив свою славнозвісну сонату.
- Альберт Ейнштейн прийшовши на один з концертів молодого Менухіна сказав: «Тепер я знаю, що на світі є Бог!»
- Бруно Монсенжон зняв про нього відомий фільм «Скрипка століття»
Відомі учні [ред.]
Джерела [ред.]
- Використані матеріали з англійської вікіпедії
- Энциклопедия «100 Великих Музыкантов»
- «Скрипка століття»
Менухін в Інтернеті [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ієгуді Менухін |
