Ієгуді Менухін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ієгуді Менухін
фотографія
Основна інформація
Дата народження 22 квітня 1916(1916-04-22)
Місце народження Нью-Йорк, США США
Дата смерті 12 березня 1999(1999-03-12) (82 роки)
Місце смерті Лондон, Велика Британія Велика Британія
Країна США США
Професія скрипаль, диригент
Інструменти скрипка
Жанр академічна музика, джаз
Нагороди Орден Британської імперії, Премія Ернста Сіменса

Ієѓуді Мену́хін (Yehudi Menuhin, Baron Menuhin) — скрипаль, диригент, педагог та письменник. Попри те, що він народився у США, у 1970 отримав громадянство у Швейцарії, а пізніше (у 1985) — у Великобританії, де, власне, і зробив більшу частину своєї кар'єри.

Ієгуді Менухін

Дитинство[ред.ред. код]

Ієгуді народився в Нью-Йорці 22 квітня 1916 року у єврейській сім'ї, яка іммігрувала із Росії шість років тому. А після народження сина сім'я переїхала до Сан-Франциска. Мати Ієгуді чудово грала на віолончелі та на фортепіано, і хлопчику не було й двох років, як його уперше узяли на концерт симфонічного оркестру. Коли Менухіну виповнилося 5 років, його тітка купила йому його першу скрипку і віддала на навчання до Зігмунда Анкера. Перші спроби оволодіти інструментом були надзвичайно складними через уроджену скороченість пальців, проте вже через півроку юний Ієгуді зміг виступати в престижному учнівському окрестрі «Фермонт». З семи років хлопчика почав опікувати концертмейстер симфонічного оркестру Луіс Персінгер.

Надзвичайний талант хлопчика помітив місцевий меценат Сідней Ерман. Він дав пораду відправити Менухіна на навчання до Парижу, а витрати він бере на себе. Отже восени 1926 року, уся сім' відправилась до Парижу. Там Ієгуді зустрів відомого скрипаля, диригента й композитора Джордже Енеску, який став для для Менухіна не тільки педагогом й вихователем, а й батьком й другом. Енеско заповів Ієгуді його дорогоцінні скрипки.

Початок концертної діяльності[ред.ред. код]

Диригент Бруно Волтер (ліворуч) і молодий скрипаль Ієгуді Менухін

Юний скрипаль починає концертну діяльність уже в 12 років. Спочатку пара концертів у Парижі, а потім сенсаційний виступ у Нью-Йорці, у Карнезі-холлі. Невтомна праця над звуком привела до неймовірних результатів. У платівках 14-річного Менухіна ми бачимо два дуже різні твори — «Кампанелу» Паганіні і транскрипцію пісні Любаші з опери Римського-Корсакого «Царська наречена». І якщо перший твір ставить оволодіння (хай і високою, але доступною іншим) віртуозною майстерністю, то другий вимагає виняткової драматичної сили. Менухін чудово виконав цю задачу. І далі серед його записів ми бачимо абсолютно різні за стилем й характером твори, як сонати Баха, концерт Паганіні, «Іспанська сімфонія» Лало, концерти Моцарта тощо.

До Менухіна приходить світова слава. У Берліні поліція ледве стримувала натовп людей, які влаштували музиканту 45-хвилинну овацію. А у Римі люди розбили вікна у концертному залі Аугустео, намагаючись попасти туди. У 1931 Менухін отримав першу премію на конкурсі Паризької консерваторії.

Інтенсивна концертна діяльність продовжувалась до 1936 року. Музикант раптом перервав всі свої концерти й оселився з батьками й сестрами у Каліфорнії.

Друга Світова Війна[ред.ред. код]

У середині 1938 року музикант вийшов з добровільного заточення і одружився на Нолі Ніколас, яка народила йому хлопчика й дівчинку.

За час Другої світової війни Менухін дав понад 500 концертів майже в усіх місцях де проходили бойові дії. У кінці 1943 Ієгуді їде в Англію, де розпочинає бурхливу концертну діяльність. Там же він і зустрічає англійську балерину Діану Голд, від шлюбу з якою на світ з'являються Джеральд і Єремія.

Невдовзі після перемоги над фашизмом Менухін робить ще одне турне по країнам-союзникам, і, зокрема, Індії. Там він захопився практикою йоги (див. en:B. K. S. Iyengar, з яким Менухін товаришував усе подальше життя).

Менухін багато грав зі своєю улюбленою сестрою, видатною піаністкою — Хепзібах Менухін.

Подальша діяльність[ред.ред. код]

Менухін продовжує давати концерти, а крім того він диригує та викладає. У 1962 він основує Школу Ієгуді Менухіна в Сурреї. У 1983 він разом з Робертом Мастерсом започаткував Міжнародний Кокурс Ієгуді Менухіна для молодих скрипалів. Менухін мав найдовший за всю історію контракт з компанією звукозапису EMI — 70 років. За цей термін він зробив понад 300 записів і як виконавець, і як диригент.

Менухін грав не тільки класичну музику, ще він захоплювався джазом. З 1970 по 1990 він виконував джаз разом із скрипалем Стефаном Грапеллі. У 1990 Ієгуді став першим диригентом Азійського Молодечного Оркестру, і з ним він давав концерти по всій Азії.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Ось що пише про нього Уінтроп у своїй статті:
« Менухін веде досить неспокійний образ життя. Його жінка називає його «агентом по розповсюдженню скрипкової музики». У нього є своя вілла біля Сан-Франциско, проте він проводить там один-два тижні на рік. Найхарактерніше для нього оточення — каюта океанського лайнера, чи купе пульманівського вагону, які він займав протягом своїх безперервних турне. Коли поруч немає жінки, він з якоюсь ніяковістю входить до окремого купе — йому здається незручним займати купе для декількох пасажирів. Проте йому насправді зручніше в окремому купе, тому що він виконує масу фізичних вправ, багато з яких — з системи йогів. На його думку, ці вправи мають пряме відношення до його здоров'я — чудовому, і душевному стану — безхмарному. В програму цих вправ входить стояння на голові протягом п'ятнадцяти хвилин щодня — подвиг, при будь-яких умовах зв'язаних з надзвичайною координацією мускулів, в поїзді чи пароплаві, які скажено гойдаються. Це потребує надлюдської витривалості.  »

Відомі учні[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Менухін в Інтернеті[ред.ред. код]