Ієронімус Босх
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ієроні́мус Босх | |
| Дата народження | близько 1450 |
|---|---|
| Місце народження | Гертогенбос |
| Дата смерті | 9 квітня 1516 |
| Національність | нідерландець |
| Жанр | живописець |
Ієроні́мус Босх, Ієронімус Бош (нід. Hiëronymus Bosch, МФА: [ɦie:ˈro:niməs ˈbɔs] [1]) справжнє ім'я нід. Jeroen van Aken (близько 1450, Гертогенбос — †9 квітня 1516) — нідерландський живописець. Працював у рідному місті Гертогенбосі (тепер — провінція Північний Брабант). Релігійно-містичні уявлення про світ, середньовічна фантастика і гротеск переплітаються в творах Босха з елементами фольклору, соціальної сатири, реалізмом в зображенні народних типів, побутових і пейзажних мотивів («Спокуса св. Антонія», «Віз сіна», «Пекло», «Шахрай» та ін.). За алегоричною формою творів Босха інколи приховується критика пороків тогочасного суспільства.
Через чотири століття після його смерті, сюрреалісти назвали Босха "почесним професором жахів". Вони вважали, що Босх зобразив картину всіх жахів свого часу, втілив у життя фантасмагоричний світогляд кінця середніх віків.
В його картинах для нас відкривається новий підхід до рішення задачі простору. У великих фантасмагоріях створено невизначений простір, у якому безліч фігур створюють горизонтальні чи хвилясті ланцюжки, що створюють єдиний передній план. У деяких картинах відсутня перспектива, але і там, де вона є, художник дивиться на зображений світ згори, що довзоляє отримати повніше зображення.
Зміст |
[ред.] Біографія
До нашого часу не збереглося багато свідчень про життя великого митця (не залишилося навіть портрета Ієронімуса - перший з них датується серединою 16 століття). Народився Ієронімус Босх (Ієронімус Антонісзон ван Акен) приблизно у 1460 році, в родині спадкових художників (його дід, батько та старший брат малювали). Таким чином, ще з раннього дитинства хлопчик знаходився у мистецькому середовищі. Після навчання у деяких нідерландських містах, повернувся до рідного Гертогенбога вільним митцем. Одружився з Алейд Гойартс ван дер Мервей - дівчиною із заможної сім'ї. Тому Босх мав змогу самореалізуватися у картинах, а не заробляти гроші (навіть виконуючи замовлення, він висловлював свої особисті думки та ідеї). Проте у Босха не було дітей.
[ред.] Погляди
Босха часто називають єретиком. Проте він був дуже релігійною людиною, хоча і шукав шлях до Бога не в лоні офіційної церкви (він звинувачував церкву періоду пізнього середньовіччя в розбещенні). З 1496 - 1497 рр. Босх належить до Товариства Богоматері.
Сучасники Босха сприймали його картини не так, як ми. Наприклад, король Іспанії вважав їх мудрими та корисними. 15 століття - світ в очікуванні Апокаліпсису. Більше ста років найпопулярнішим сюжетом європейського мистецтва є "Танок смерті". Жахливі неіснуючі тварини, що поїдають та мучать людей, малювалися навіть у монастирях. Їх мета - не налякати людину, не розсмішити її, а направити на шлях істини. Існувала ціла система символів живопису середньовіччя. Тому для сучасників картини були наповнені сенсом, тоді як у нас вони викликають цікавість, жах, здивування.
[ред.] Творчість
Значна кількість символів Босха є алхімічною (алхімія символічно пов’язувалася із єрессю, демонізмом). Наприклад, зображення невідомих скляних посудин ("Сім смертних гріхів", "Сад земних утіх"). Також багато зображень традиційних для того часу бестіаріїв - нечистих тварин - верблюдів, зайців, свиней, коней, лелек і т.п.
[ред.] Віз сіна
Вважається першою з великих сатирично-повчальних алегорій зрілого періоду Босха. Сюжет цієї картини - нідерландське прислів'я - "Світ - це віз сіна, і кожен намагається відхопити з нього, скільки зможе". Босх хотів цим сказати, що люди забули Божі настанови і живуть у гріхах.
На фоні безкрайого пейзажу за величезним возом проїжджає кавалькада. Серед них - імператор та папа. Зображені представники різних суспільних прошарків - селяни, міщани, монахи. Вони хапають сіно, чубляться за нього. На цю битву згори дивиться Христос у золотому сяйві. Ніхто, крім янгола, не помічає ні Сина Божого, ні того, що віз тягнуть демони. Священики, що йдуть за возом, не сперечаються за сіно тому, що вважають, що воно і так їм належить. Їх гріх - гордість. Зліва можна побачити хлопчика, що веде за руку чоловіка. Він видає себе за сліпого для того, щоб видурювати гроші
[ред.] Човен дурнів
Човен був традиційним символом церкви, що веде душі людей до Царства Небесного. На картині зображені монах і монахиня, що співають пісні. Це символізує падіння моралі. На прапорі зображений не хрест Господній, а місяць, що символізує іслам, а отже - єресь та гріх. З кущів на нас дивиться сова, що також є символом гріхопадіння.
[ред.] Джерела
 |
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
