Ієронімус Босх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ієро́німус Босх
Jheronimus Bosch (cropped).jpg
Уважано за автопортрет Ієронімуса Босха (бл. 1516)
Дата народження близько 1450
Місце народження Гертогенбос
Дата смерті 9 квітня 1516(1516-04-09)
Національність нідерландець
Жанр живописець
Вплив на Пітера Брейгеля
Alaert du Hamel 02 nlWP.jpg

Ієро́німус Босх[1] (нід. Hiëronymus Bosch, МФА: [ɦijeːˈroːnimʏs ˈbɔs][1] Гієро́німус Бо́с, чи нід. Jeroen Bosch, МФА: [jəˈrun ˈbɔs] Юру́н Бо́с; справжнє ім'я — нід. Jeroen van Aken; *бл. 1450, Гертогенбос — 9 квітня 1516) — нідерландський живописець.

Біографія[ред.ред. код]

До нашого часу не збереглося багато свідчень про життя великого митця (не зосталося навіть портрета Ієронімуса — перший з них датується серединою XVI століття). Це свідчить про статус художника в тогочасному суспільстві — Босх був ремісничим, хоча мав кількох учнів, а після його смерті склався аж напрям художників, що копіювали його техніку живопису. Народився Ієронімус Босх (Єронім Антонісзон ван Акен) десь у 1460 році, в родині спадкових художників (його дід, батько та старший брат малювали). Родина ван Акенів жила в Гертогенбосі (тепер — провінція Північний Брабант) від 1399 року, коли до міста переїхав купець Ян ван Акен (прізвище свідчить, певно, про те, що той був родом з німецького міста Аахена). Його нащадки належали до ремісничо-торгівельного бюргерства, міського патриціату. Головною подією провінційного торгівельного містечка був щотижневий ярмарок. Будинок Босха стояв коло торгівельного майдану, що його відвідувачів він замальовував для своїх робіт.

Період у 1478 —1480 рр. невідомий. Гадають, що Ієронімус мандрував і навчався (можливо, в Гарлемі, Делфті). Окрім цього, відомостей про те, що Ієронім покидав Гертогенбос, немає. Складову частину географічної назви міста (Бос) Ієронім обрав собі за псевдонім.

За тогочасною традицію учень, що був завершив навчання й дістав звання майстра, повинен був одружитися (це відомо й з біографії Дюрера). Ієронімус у 1478 —1480 рр. (десь у тридцять років) одружився з Алейд Гояртс ван дер Мервей — дівчиною із заможної сім'ї. Батько спілкував у релігійно-добродійницькій спілці Нотр-Дам, що славила Богоматір. За іншою версією, Єронім пристав до братства, як одружився. Спілчани справляли службу Божу, хресні ходи, художники малювали вівтарні образи й упорядковували каплиці на честь Богородиці. Особливою подією було спільне поїдання лебедя. Назву птаха теж сполучали з цим братством, що є в Гертогенбосі й тепер. Достеменно відомо, що після посвяти художник носив рясу священносужителя, а збори братства щонайменше двічі відбувалися в його будинку.

За документами батько помер у 1478 р., зоставив добрий спадок. Спадок від батька й заможність дружининої родини позбавили Босха потреби заробляти на хліб щодня. Він став землевласником, певно, продавав городину, вирощену на його землі. Це вивільнило час для творчості та праці по замовам. Проте, в родині у Босха не було дітей. Босх помер у 1516 році.

Творчість[ред.ред. код]

Усі назви робіт умовні, відомі тільки за списками збірок та музеїв, де вони зберігалися. Невідомо, як називав свої картини сам автор.

Ранній період творчості[ред.ред. код]

Більшість робіт Босха нині втрачено. Зокрема, картини, що були виконані на замовлення церкви, розписи міського собору св. Івана, зруйнували протестанти під час руху Реформації. Науковець Чарльз Тольней у 1935 році запропонував хронологію робіт Босха, яку приймають з деякими уточненнями й тепер.

До ранніх робіт Босха Тольней відніс «Поклоніння волхвів» (1-й варіант), «Пир у Кані Галілейській», «Ессе homo», «Операція глупоти», «Фокусник», «Сім смертних гріхів». Їх створено десь у 1470-1480-ті роки. Французький науковець Жак Комб уважає роботу «Розп'яття» за межу між раннім і середнім періодами творчості (датує 1475 —1480-ми роками). Усі ці полотна сполучає наближеність до жанрових сцен, невеликі розміри, проста композиція, наявність на полотні небагатьох фігур, яскраві локальні кольори, новаторське перспективне рішення та манера пейзажу. Дослідники знаходять неточності в техніці живопису, що також пояснюється раннім етапом творчості автора. З цього таки етапу й робота «Човен дурнів».

«Операція глупоти»[ред.ред. код]

Зображено операцію, яку хірург із перегорнутою лійкою на голові проводить просто неба. Коло пацієнта за круглим столом сидять чернець із посудиною в руці та черниця з загорненою книжкою на голові. Лікар дістає з пацієнтової голови квітку тюльпану (ще одна лежить на столі). Тюльпан у середньовіччя розуміли як символ марнотратства, глупоти. Орнаментальний надпис свідчить: «Лікарю, вилучи камінь. Мене звати Лубберт Дас». Лубберт — загальна назва для простаків, дурників. Аргументом в користь авторства Босха свідчить характерний пейзаж на задньому плані.

Сюжет картини «Витягання каменю глупоти» (або «Операція глупоти») походить, певно, від нідерландського вислову «мати камінь в голові», що означало «бути нерозумним». У такому разі, зображене слід розуміти, як операцію, яку шарлатан-лікар проводить над дурнем-багатієм, що вірить в міфічний камінь глупоти. Загорнена книга може означати помилкове, нещире знання.

За іншою версією, Босх висміює традиційного персонажу ринкового фарсу: зрадженого чоловіка-дурника. У такому разі жінка, що сидить за столом праворуч — його дружина.

«Весілля в Кані Галилейській»[ред.ред. код]

Справа зображено Христа, що жестом перетворює воду в посудинах на вино. Проте загальна увага прикута до весілля, що відбувається справа. Наречені сидять в оточенні гостей. На задньому плані на блюдах подають лебедя й голову кабана. Чоловік на верхньому виступі проливає з посудини напій, чоловік знизу ловить краплі язиком.

«Весілля в Кані Галилейській» (Музей Бойманс ван Бенінгена, Роттердам)

За однією версією, в картині Босх роздумує над таїнством весілля. Христос своєю присутністю благословив наречених. Символами вірності можуть виступати два песика, що граються перед столом. На капітелях двох колон оживають амурчики (символи любові й нащадків у родині). Зменшена фігурка перед столом — розпорядник свята, що не має перекривати зображення наречених.

За іншою версією, художник осуджує людей, що не помічають справжнього дива у виконанні Христа. Фігури Христа й Богородиці не виділяються серед інших, гості не звертають увагу на них. Учений Ч. Тольней вважав кодом до сюжету картини слова Біблії: «Не можете пити чашу Господню й часу бісівську; не можете бути учасниками в трапезі Господній і в трапезі бісівській» (Перше послання до коринтян, Х, 21). У такому разі на полотні — контрастне протиставлення фальшивих див мага (фігура в рожевому на задньому плані, ймовірно, алхімік, що тримає в руках посудини) й справжнього дива Христа.

Жак Комб визначив головну тему як «підступи диявола, які він проводить, щоб закрити грішникам шлях до порятунку, щоб їхні очі не бачили, а вуха не чули».

Ніколас Бом, автор кінофільму BBC, присвяченому творчості Босха (1981 р.), зробив гадку, що на картині поєднано три сюжети: власне диво перетворення води на вино, притча Христа про пир, куди запросили й добрих, і злих (два чоловіки сидять спинами до глядача, на них верхній одяг — свідчить про те, що вони тільки-но увійшли в приміщення) і притча про збирача податей (чоловік був невеликого зросту, тому заліз на дерево, щоб побачити Христа), якого зображено перед нареченими в зеленому одязі. Френгер свідчив, що весілля правиться за єретичним обрядом, що на картині зображено зібрання релігійної секти, чорна меса.

Досить значне місце в творчості Босха посідав осуд алхімії. Тоді церква ще не розглядала надзвичайно поширену алхімію як єресь. Але заходи коло неї не схвалювали. Багато Босхових символів алхімічні (алхімію символічно сполучали з гріхом, демонізмом). Наприклад, образи невідомих скляних посудин («Сім смертних гріхів», «Сад земних утіх»). Ще багато образів, звичайних для того часу бестіаріїв — нечистих тварин — верблюдів, зайців, свиней, коней, лелек тощо. Уособленням людських гріхів було й зображення птахів. Більші за людей розмірами, всякі птахи Босха дивують точністю відтворення й відкривають Босха як тонкого, допитливого спостерігача, видатного художника анімаліста. При цьому не пропадає символічне навантаження образів.

«Сім смертних гріхів»[ред.ред. код]

див. Сім смертних гріхів

Композиція складається з центральної частини: Ісус Христос, від якого розходяться промені, а далі в семи сегментах зображено сім смертних гріхів людини: ненажерливість, хтивість, гординя, гнів, жадібність та заздрість. По боках у чотирьох тондо зображено «Смерть», «Страшний суд» згори й «Рай» і «Пекло внизу». У тондо зображено події, які стануться з людиною після її земного життя. Загалом композиція твору скидається на Всевидяще око й покликане нагадати людині про швидкоплинність життя.

«Човен дурнів»

Робота була розміщена Філіпом ІІ Габсбургом у почивальні.

«Човен дурнів»[ред.ред. код]

Див. також статтю «Човен дурнів» (картина)

Картина була верхньою частиною триптиху, що не зберігся. Була створена в 1495 —1500 рр., розмір картини 58×33 см, тепер перебуває в Луврі, Париж.

Є зв'язок між картиною Босха й однойменною поемою німецького гуманіста Себастіана Бранта (1494, див. «Корабель дурнів (поема)»). Брант пропонував ідеї перебудування суспільства, що базується на застарілих політичних, економічних та моральних цінностях.

Човен був традиційним символом церкви, що веде душі людей до Царства Небесного. На картині зображено ченця та черницю, що співають пісні. Це символізує падіння моралі. На прапорі зображено не хреста Господнього, а місяць, що символізує іслам, а отже — єресь та гріх. З кущів на нас дивиться сова — теж символ гріхопадіння.

Середній етап творчості[ред.ред. код]

Серед вцілілих робіт цього етапу — триптихи «Спокуса Святого Антонія», «Віз сіна», «Сад земних насолод», «Розіп'ята мучениця», «Страшний суд», а також роботи «Святий Іван Хреститель», «Святий Христофор», «Святий Іван на Патмосі», «Несення хреста», «Святі відлюдники», «Святий Ієронім».

«Спокуса Святого Антонія»[ред.ред. код]

див. Спокуса Св. Антонія

«Віз сіна»[ред.ред. код]

Віз сіна

Його вважають за першу з великих сатирично-повчальних алегорій зрілого періоду Босха. Сюжет цієї картини — нідерландське прислів'я — «Світ — це віз сіна, і кожен намагається відхопити з нього, скільки зможе». Босх хотів цим сказати, що люди забули Божі настанови та живуть у гріхах.

На тлі безкрайого пейзажу за величезним возом прямує кавалькада. Серед її членів — імператор та папа римський. Зображено представників усяких суспільних прошарків — селян, міщан, ченців. Вони хапають сіно, чубляться за нього, топчуть повалених. На це марноване життя згори дивиться Христос у золотому сяйві. Ніхто, крім янгола, не помічає ні Сина Божого, ні того, що віз тягнуть демони. Священики, що йдуть за возом, не сперечаються за сіно тому, що вважають, що воно й так належить їм. Їхній гріх — гордість. Ліворуч Босх малює хлопчика-поводиря, що веде за руку чоловіка, професійного жебрака… Той видає себе за сліпого, щоб видурювати гроші у довірливих вірян.

Пізній етап творчості[ред.ред. код]

До нього відносять такі роботи: «Увінчання терновим вінцем», «Поклоніння волхвів», «Несення хреста» (Гент), «Спокушення Святого Антонія» (Прадо — точно авторство Босха не встановлено), «Пекло й Потоп», «Блудний син».

«Поклоніння волхвів»[ред.ред. код]

Див. Поклоніння волхвів

Босх і музика[ред.ред. код]

Доба Відродження була добою навернення до насолод життя, до садів, музики. Широко грають на старі та вигадують нові музичні інструменти. Босх наче йде всупереч і тут.

У картині «Пекло» триптиху «Сад земних утіх» впадають в око величезні музичні інструменти, що їх Босх подає як нові прилади на тортури (розіп'ятий грішник на лютні, повішений грішник на струнах арфи, покарання музи́ки в середині барабана, що в нього б'є потвора). Осуду художника не уник навіть ганебно відтворений на дупі заблудлого нотний запис (винахід — геніальний), що його чавить велетенська лютня. Панівні ідеї доби відродження для Босха — ще не авторитет, хоча він сучасник Леонардо да Вінчі, Браманте, Джорджоне, Джованні Белліні, Дюрера.

У його картинах для нас відкривається новий підхід до рішення задачі простору. У великих фантасмагоріях створено невизначений простір, що в ньому безліч фігур створюють горизонтальні чи хвилясті ланцюжки, що створюють єдиний передній план. У деяких картинах немає перспективи, але й там, де вона є, художник дивиться на зображений світ згори, що дозволяє дістати й відтворити панорамний образ.

Загальним список творів[ред.ред. код]

Розуміння творчості[ред.ред. код]

За життя творчість Босха високо цінували. Ймовірно, Лукас Кранах Старший приїздив до провінційного Гертогенбоса, щоб познайомитися з ним. Вельможними замовниками робіт Босха були герцог Кастилії Філіп І Красивий і володарка тогочасних Нідерландів Маргарита Австрійська. Для неї Босх створив відомий диптих «Спокуса Святого Антонія».

У хроніках «Братства Богородиці» (або «Братства Вільного Духу»), до якого належав Ієронім Босх, по смерті його називали «великим художником» («лат. insignis pictor»), в іншому документі по-нідерландськи «seer vermaerd schilder».

Найбільшим шанувальником творчості Босха був король Іспанії Філіп II Габсбург, що придбав багато його картин. Дві з них він розмістив у власній опочивальні. Дарма що середньовічні символи, значення яких тепер утрачене, мали бути явніші для сучасників художника, його роботи оцінювали як суперечливі й двозначні. За життя католицького короля творчість Босха не критикували, проте після смерті Філіпа ІІ, у роки посилення терору католицької церкви ( Контрреформація), розгорілися суперечки, чи не був Ієронім Босх єретик чи атеїст. Учений монах Хосу де Сігуєнца у 1605 році в Мадриді виступив на захист художника з книжкою «Історія ордену св. Ієроніма». Він навів і доводи про те, що Босх зображав детально сюжети з Біблії, що було б неможливим для єретика.

Науковець Вільгельм Френгер наводить таку обставину: у першій половині 17 століття іспанський гуманіст, письменник Франциско Гомес де Кеведо захищався від звинувачення свого літературного супротивника в тому, що він продовжує справу безбожника Босха. Щоб довести свою непричетість до атеїзму, Кеведо навіть розмістив Босха в пеклі в своєму творі «Сни».

Новий етап у трактуванні творчості Босха наступив у XIX столітті. У 1880-ті активно проводилася атрибуція картин (більшість із них Босх не підписував, як і більшість середньовічних митців).

У ХХ столітті його роботи розцінювали з фрейдистських позицій (як зображення підсвідомих людських бажань і страхів). Американський мистецтвознавець Ервін Панофскій вважав, що ключ до загадки живопису Босха ще не знайдено.

Через чотири століття після його смерті, митці-сюрреалісти назвали Босха «почесним професором страхів», своїм предтечею. Засновники сюрреалізму вважали, що Босх зобразив картину всіх страхіть свого часу, втілив у життя фантасмагоричний світогляд кінця середньовіччя.

Існує безліч пояснення символам на картинах Босха.

1. Босх-алхімік.

Деякі науковці вважають, що Босх був близький із колом алхіміків, зображував їхні предмети (наприклад, права частина триптиху «Сад земних насолод»).

2. Босх — народний майстер, що висміював вади тогочасного суспільства

Інші схильні бачити в Босху іронічного глядача людського життя, що висміював вади тогочасного суспільства, критикував церкву (зображення ченців, священнослужителів, навіть Папи Римського на центральній частині триптиху «Віз сіна»). Б. Віппер поєднував творчість майстра з місцевим фольклором, з народними приказками, піснями. Босх — характерний представник «передового, демократичного напряму в нідерландському живописі початку XVI ст.» (1957). Від народних приказок і легенд походить сюжет робіт «Операція глупоти», «Віз сіна», «Човен дурнів».

3. Роботи Босха передають песимістичне ставлення автора до світу

К. Єгорова вважала, що «для Босха характерно уявлення про світ, як про царство зла, оселю диявольських сил… Трагічне світосприйняття висловлено в невеликих картинах з такою силою, що вони бентежать своєю майже патологічною нервозністю».

4. Босх належав до секти адамітів, що поширювали східнохристиянські релігійні знання й учення.

Вільгельм Френгер доводив, що деякий єретик, можливо сучасник Босха, Якоб ван Алмангін (у 1496 році хрестився й пристав до Братства Богородиці, проте згодом повернувся до юдаїзму) докладно пояснював митцеві, що треба зображувати на картинах.

5. Босх — ревний християнин

Решта дослідників уважає, що Босх був ревним християнином, що засуджував єретиків і алхіміків, зображував їхні знаряддя й посудини як символи гріховності й бісівських сил. Передусім виступав як популяризатор ідей братства Богородиці в Гертогенбосі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. З погляду вимови це прізвище годилось би відтворювати як Бос

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]