Ієронімус Босх

Ієро́німус Босх
Уважано за автопортрет Ієронімуса Босха (бл. 1516)
Дата народження	близько 1450
Місце народження	Гертогенбос
Дата смерті	9 квітня 1516
Національність	нідерландець
Жанр	живописець
Вплив на	Пітера Брейгеля

Ієро́німус Босх (нід. Hiëronymus Bosch, МФА: [ɦijeːˈroːnimʏs ˈbɔs][1] Гієро́німус Бо́с, чи нід. Jeroen Bosch, МФА: [jəˈrun ˈbɔs] Юру́н Бо́с; справжнє ім'я — нід. Jeroen van Aken; *бл. 1450, Гертогенбос — †9 квітня 1516) — нідерландський живописець.

Біографія

До нашого часу не збереглося багато свідчень про життя великого митця (не залишилося навіть портрета Ієронімуса — перший з них датується серединою XVI століття). Це свідчить про статус художника в тогочасному суспільстві - Босх був ремісничим, не дивлячись на те, що мав кілька учеників, а після його смерті склався цілий напрям художників, що копіювали його техніку живопису. Народився Ієронімус Босх (Єронім Антонісзон ван Акен) десь у 1460 році, в родині спадкових художників (його дід, батько та старший брат малювали). Родина ван Акенів мешкала в Гертогенбосі(тепер — провінція Північний Брабант) з 1399 року, коли в місто переїхав купець Ян ван Акен (прізвище свідчить, ймовірно, про те, що той був вихідцем із німецького міста Аахена). Його нащадки належали до ремісничо-торгівельного бюргерства, міського патриціату. Головною подією провінційного торгівельного містечка був щотижневий ярмарок. Будинок Босха був розташований біля торгівельної площі, відвідуавчів якої він замальовував для своїх робіт.

Період у 1478 —1480 рр. невідомий, за припущеннями, Ієронімус мандрував і навчався (можливо, в Гарлемі, Делфті). Окрім цього відомостей про те, що Ієронім покидав Гертогенбос, немає. Складову частину географічної назви міста (Бос) Ієронім обрав своїм псевдонімом.

За тогочасною традицію учень, що завершив навчання і отримав звання майстра, повинен був одружитися (це відомо й з біографії Дюрера). Ієронімус у 1478 —1480 рр. (приблизно у віці тридцяти років) одружився з Алейд Гойартс ван дер Мервей — дівчиною із заможної сім'ї. Батько входив до релігійно-благодійницької спілки Нотр-Дам, що славила Богоматір. За іншою версією, членом братства Єронім став після одруження. Члени спілки влаштовували богослужіння, хресні ходи, художники малювали вівтарні образи й займалися упорядкуванням каплиць на честь Богородиці. Особливою подією було спільне поїдання лебедя. Назва птаха також асоціювалася з цим братством, що існує в Гертогенбосі й сьогодні. Достеменно відомо, що після посвяти художник носив рясу священносужителя, а збори братства принаймні двічі відбувалися в його будинку.

За документами батько помер у 1478 р., залишив добрий спадок. Спадок від батька і заможність родини дружини позбавили Босха необхідності щоденно заробляти на хліб. Він став землевласником, вірогідно, продавав овочі, що були вирощені на його землі. Це вивільнило час для творчості і праці по замовам. Проте, в родині у Босха не було дітей. Босх помер у 1516 році.

Творчість

Всі назви робіт умовні, відомі тільки за списками колекцій та музеїв, де вони зберігалися. Невідомо, як називав свої картини сам автор.

Ранній період творчості

Більшість робіт Босха нині втрачено. Зокрема, картини, що були виконані на замовлення церкви, розписи міського собору св. Іванабули зруйновані протестантами під час руху Реформації. Учений Чарльз Тольней у 1935 році запропонував хронологію робіт Босха, яку приймають з деякими уточненнями і сьогодні.

До ранніх робіт Босха Тольней відніс «Поклоніння волхвів» (1-й варіант), «Пир у Кані Галілейській», «Ессе homo», «Операція глупоти», «Фокусник», «Сім смертних гріхів». Вони були створені приблизно в 1470-1480-ті роки. Французький учений Жак Комб вважає роботу «Розп'яття» межею між раннім і середнім періодами творчості (датує 1475 —1480-ми роками). Всі ці полотна об'єднує наближеність до жанрових сцен, невеликі розміри, проста композиція, присутність на полотні невеликої кількості фігур, яскраві локальні кольори, новаторське перспективне рішення та манера пейзажу. Дослідники знаходять неточності в техніці живопису, що також пояснюється раннім етапом творчості автора. До цього ж етапу відноситься робота «Човен дурнів».

«Операція глупоти»

«Операція глупоти» (48×35 см, Прадо, Мадрид)

Зображено операцію, яку хірург із перегорнутою лійкою на голові проводить просто під небом. Біля пацієнта за круглим столом сидять монах із посудиною в руці й монашка із закритою книжкою на голові. Лікар із голови пацієнта дістає квітку тюльпану (інша лежить на столі). Тюльпан у середньовіччя розумівся як символ марнотратства, глупоти. Орнаментальний надпис свідчить: «Лікарю, видали камінь. Мене звати Лубберт Дас». Лубберт — загальна назва для простаків, дурників. Аргументом в користь авторства Босха свідчить характерний пейзаж на задньому плані.

Сюжет картини «Витягання каменю глупоти» (або «Операція глупоти»), ймовірно, походить від нідерландського вислову «мати камінь в голові», що означало «бути нерозумним». У такому разі, зображене слід розуміти, як операцію, яку шарлатан-лікар проводить над дурнем-багатієм, що вірить в міфічний камінь глупоти. Закрита книга може означати помилкове, неправильне знання.

За іншою версією, Босх висміює традиційного персонажу ринкового фарсу: зрадженого чоловіка-дурника. У такому разі жінка, що сидить за столом справа — його дружина.

«Пир в Кані Галилейській»

Справа зображено Христа, що жестом перетворює воду в посудинах на вино. Проте загальна увага прикута до весілля, що відбувається справа. Наречені сидять в оточенні гостей. На задньому плані на блюдах подають лебедя й голову кабана. Чоловік на верхньому виступі проливає з посудини напій, чоловік знизу ловить краплі язиком.

«Пир в Кані Галилейській» (Музей Бойманс ван Бенінгена, Роттердам)

За однією версією, в картині Босх роздумує над таїнством весілля. Христос своєю присутністю благословив наречених. Символами вірності можуть виступати два песика, що граються перед столом. На капітелях двох колон оживають амурчики (символи любові й нащадків у родині). Зменшена фігурка перед столом — розпорядник свята, що не має перекривати зображення наречених.

За іншою версією, художник осуджує людей, що не помічають справжнього дива у виконанні Христа. Фігури Христа й Богородиці не виділяються серед інших, гості не звертають увагу на них. Учений Ч. Тольней вважав кодом до сюжету картини слова Біблії: «Не можете пити чашу Господню й часу бісівську; не можете бути учасниками в трапезі Господній і в трапезі бісівській» (Перше послання до коринтян, Х, 21). У такому разі на полотні — контрастне протиставлення фальшивих див мага (фігура в рожевому на задньому плані, ймовірно, алхімік, що тримає в руках посудини) й справжнього дива Христа.

Жак Комб визначив головну тему як «підступи диявола, які він проводить, щоб закрити грішникам шлях до порятунку, щоб їхні очі не бачили, а вуха не чули».

Ніколас Бом, автор кінофільму BBC, присвяченому творчості Босха (1981 р.) зробив припущення, що на картині поєднано три сюжети: власне диво перетворення води на вино, притча Христа про пир, куди запросили й добрих, і злих (два чоловіки сидять спинами до глядача, на них верхній одяг - свідчить про те, що вони тільки-но увійшли в приміщення) і притча про збирача податей (чоловік був невеликого зросту, тому заліз на дерево, щоб побачити Христа), якого зображено перед нареченими в зеленому одязі. Френгер стверджував, що весілля правиться за єретичним обрядом, що на картині зображено зібрання релігійної секти, чорна меса.

Досить значне місце в творчості Босха займав осуд алхімії. В ті часи алхімія ще не розглядалася церквою як єресь і мала надзвичайне поширення. Але зайняття нею не схвалювалось. Значна кількість символів Босха є алхімічною (алхімія символічно пов'язувалася з гріхом, демонізмом). Наприклад, зображення невідомих скляних посудин («Сім смертних гріхів», «Сад земних утіх»). Також багато зображень традиційних для того часу бестіаріїв — нечистих тварин — верблюдів, зайців, свиней, коней, лелек тощо. Уособленням людських гріхів було і зображення птахів. Більші за людей за розмірами, різноманітні птахи Босха дивують точністю відтворення і відкривають Босха як тонкого, допитливого спостерігача, видатного художника анімаліста. При цьому не пропадає символічне навантаження образів.

«Сім смертних гріхів»

див. Сім смертних гріхів

Композиція складається з центральної частини: Ісус Христос, від якого розходяться промені, а далі в семи сегментах зображено сім смертних гріхів людини: ненажерливість, хтивість, гординя, гнів, жадібність та заздрість. По боках в чотирьох тондо зображено «Смерть», «Страшний суд» згори й «Рай» і «Пекло внизу». У тондо зображено події, які стануться з людиною після її земного життя. Загалом композиція твору нагадує Всевидяще око й покликане нагадати людині про швидкоплинність життя.

«Човен дурнів»

Робота була розміщена Філіпом ІІ Габсбургом у почивальні.

«Човен дурнів»

Картина була верхньою частиною триптиху, що не зберігся. Була створена в 1495 —1500 рр., розмір картини 58×33 см, зараз перебуває в Луврі, Париж.

Є зв'язок між картиною Босха й однойменною поемою німецького гуманіста Себастіана Бранта (1498). Брант пропонував ідеї перебудування суспільства, що базується на застарілих політичних, економічних та моральних цінностях.

Човен був традиційним символом церкви, що веде душі людей до Царства Небесного. На картині зображено ченця та черницю, що співають пісні. Це символізує падіння моралі. На прапорі зображено не хреста Господнього, а місяць, що символізує іслам, а отже — єресь та гріх. З кущів на нас дивиться сова — теж символ гріхопадіння.

Середній етап творчості

Серед вцілілих робіт цього етапу — триптихи «Спокуса Святого Антонія», «Віз сіна», «Сад земних насолод», «Розіп'ята мучениця», «Страшний суд», а також роботи «Святий Іван Хреститель», «Святий Христофор», «Святий Іван на Патмосі», «Несення хреста», «Святі відлюдники», «Святий Ієронім».

«Спокуса Святого Антонія»

див. Спокуса Св. Антонія

«Віз сіна»

Віз сіна

Вважається першою з великих сатирично-повчальних алегорій зрілого періоду Босха. Сюжет цієї картини — нідерландське прислів'я — «Світ — це віз сіна, і кожен намагається відхопити з нього, скільки зможе». Босх хотів цим сказати, що люди забули Божі настанови і живуть у гріхах.

На тлі безкрайого пейзажу за величезним возом прямує кавалькада. Серед її членів — імператор та папа римський. Зображені представники різних суспільних прошарків — селяни, міщани, монахи. Вони хапають сіно, чубляться за нього, топчуть повалених. На це марнування життя згори дивиться Христос у золотому сяйві. Ніхто, крім янгола, не помічає ні Сина Божого, ні того, що віз тягнуть демони. Священики, що йдуть за возом, не сперечаються за сіно тому, що вважають, що воно і так належить їм. Їхній гріх — гордість. Ліворуч Босх малює хлопчика-поводиря, що веде за руку чоловіка, професійного жебрака… Той видає себе за сліпого, щоб видурювати гроші у довірливих вірян

Пізній етап творчості

До нього відносять наступні роботи: «Увінчання терновим вінцем», «Поклоніння волхвів», «Несення хреста» (Гент), «Спокушення Святого Антонія» (Прадо — точно авторство Босха не встановлено), «Пекло й Потоп», «Блудний син».

«Поклоніння волхвів»

Див. Поклоніння волхвів

Босх і музика

Доба відродження була добою навернення до насолод життя, до садів, музики. Широко використовуються старі і виникають нові музичні інструменти. Босх наче йде всупереч і тут.

В картині «Пекло» триптиху «Сад земних утіх» впадають у око величезні музичні інструменти, які Босх подає як нові пристрої для тортур(розіп'ятий грішник на лютні, повішений грішник на струнах арфи, покарання музи́ки в середині барабана, в який б'є потвора). Осуду художника не уник навіть нотний запис (винахід — геніальний), який чавить велетенська лютня і який ганебно відтворений на дупі заблудшого. Панівні ідеї доби відродження для Босха — ще не авторитет, хоча він сучасник Леонардо да Вінчі, Браманте, Джорджоне, Джованні Белліні, Дюрера.

У його картинах для нас відкривається новий підхід до рішення задачі простору. У великих фантасмагоріях створено невизначений простір, у якому безліч фігур створюють горизонтальні чи хвилясті ланцюжки, що створюють єдиний передній план. У деяких картинах немає перспективи, але і там, де вона є, художник дивиться на зображений світ згори, що дозволяє дістати і відтворити панорамний образ.

Загальним список творів

• 1475-1480 - «Операція глупоти», Прадо, Мадрид
• 1475-1480 «Сім смертних гріхів», Прадо
• 1475-1480 «Пир в Кані Галілейській», Музей Бойманс ван Бенінгена, Роттердам
• 1475-1480 - «Фокусник» («Шарлатан»), Муніципальний музей в місті Сен-Жермен-ан-Ле
• 1480-1485 - «Ecce homo», Штедель, Франкфурт
• 1490-1500 - «Несення хреста», Музей витончених мистецтв, Гент
• 1495-1500 - «Човен дурнів», Лувр, Париж
• 1500-1502 - триптих «Віз сіна», Ескоріал, Мадрид
• 1500-1503 - триптих «Розіп'ята мучениця», Палац дожів, Венеція
• 1500-1510 - триптих «Сад земних насолод», Прадо, Мадрид
• 1504 - триптих «Страшний суд», Академія образотворчих мистецтв, Відень
• 1504-1505 - «Святий Іван Хреститель», колекція Хосе Ласаро Гальдіано, Мадрид
• 1504-1505 - «Святий Христофор», Музей Бойманс ван Бенінгена, Роттердам
• 1504-1505 - «Блаженні й прокляті», Палац дожів
• 1504-1505 - «Святий Іван на Патмосі», Берлінська картинна галерея
• 1505 - «Несення хреста», Королевський палац, Мадрид
• 1505 - триптих «Відлюдники», Палац дожів, Венеція
• 1505 - «Святий Єронім», Музей витончених мистецтв, Гент
• 1505-1506 - «Спокуса Святого Антонія», Національний музей старовинного мистецтва, Лісабон
• 1508-1508 - «Увінчання терновим вінцем», Національна галерея, Лондон
• 1508-1514 - «Пекло й Потоп», Музей Бойманс ван Бенінгена, Роттердам
• 1510 - «Увінчання терновим вінцем», монастир Сан-Лоренсо, Ескоріал
• 1510 - триптих «Поклоніння волхвів», Прадо, Мадрид
• 1510 - «Блудний син», Музей Бойманс ван Бенінгена, Роттердам

Розуміння творчості

За життя творчість Босха високо цінували. Ймовірно, Лукас Кранах Старший приїздив до провінційного Гертогенбосу для знайомства з ним. Вельможними замовниками робіт Босха були герцог Кастилії Філіп І Красивий і володарка тогочасних Нідерландів — Маргарита Австрійська. Для неї Босх створив відомий диптих «Спокуса Святого Антонія».

У хроніках «Братства Богородиці» (або «Братства Вільного Духу»), до якого належав Ієронім Босх, по смерті його називали «великим художником» («лат. insignis pictor»), в ішому документі по-фламандськи «seer vermaerd schilder».

Найбільшим цінителем творчості Босха був король Іспанії Філіп II Габсбург, що придбав багато його картин, дві з яких розмістив у власній опочивальній. Не дивлячись на те, що середньовічні символи, значення яких зараз втрачене, мали бути зрозумілішими для сучасників художника, його роботи оцінювали як суперечливі й двозначні. За життя католицького короля творчість Босха не критикували, проте після смерті Філіпа ІІ, у роки посилення терору католицької церкви, розгорілися суперечки, чи не був Ієронім Босх єретиком чи атеїстом. Учений монах Хосу де Сігуєнца у 1605 році в Мадриді виступив на захист художника з книжкою «Історія ордену св. Ієроніма». В якості своїх аргументів навів й те, що Босх зображав детально сюжети з Біблії, що було б неможливим для єретика.

Учений Вільгельм Френгер наводить наступний факт: у першій половині ХVII століття іспанський гуманіст, письменник Франциско Гомес де Кеведо захищався від звинувачення свого літературного супротивника в тому, що він продовжує справу безбожника Босха. Щоб довести свою невинуватість, Кеведо навіть розмістив Босха в пеклі в своєму творі «Сни».

Новий етап в трактуванні творчості Босха наступив у ХІХ столітті. У 1880-ті активно проводилася атрибуція картин (більшість із них Босх не підписував).

У ХХ столітті його роботи розцінювали з фрейдистських позицій (як зображення підсвідомих людських бажань і страхів). Американський мистецтвознавець Ервін Панофскій вважав, що ключ до загадки живопису Босха ще не знайдено.

Через чотири століття після його смерті, митці-сюрреалісти назвали Босха «почесним професором страхів», своїм предтечею. Засновники сюрреалізму вважали, що Босх зобразив картину всіх страхіть свого часу, втілив у життя фантасмагоричний світогляд кінця середньовіччя.

Існує безліч пояснення символам на картинах Босха.

1. Босх-алхімік.

Деякі вчені вважають, що Босх був близький із колом алхіміків, зображував їхні предмети (наприклад, права частина триптиху «Сад земних насолод»).

2. Босх — народний майстер, що висміював пороки суспільства

Інші схильні бачити в Босху іронічного глядача людського життя, що висміював пороки тогочасного суспільства, критикував церкву (зображення монахів, священнослужителів, навіть Папи Римського на центральній частині триптиху «Віз сіна»). Б.Віппер поєднував творчість майстра з місцевим фольклором, з народними приказками, піснями. Босх — характерний представник «передового, демократичного напряму в нідерландському живописі початку XVI ст.» (1957). Від народних приказок і легенд походить сюжет робіт «Операція глупоти», «Віз сіна», «Човен дурнів».

3. Роботи Босха передають песимістичне ставлення автора до світу

К. Єгорова вважала, що «для Босха характерно уявлення про світ, як про царство зла, оселю диявольських сил…Трагічне світосприйняття висловлено в невеликих картинах з такою силою, що вони хвилюють своєю майже патологічною нервозністю».

4. Босх належав до секти адамітів, що поширювали східні релігійні знання й вчення.

Вільгельм Френгер доводив, що деякий єретик, можливо сучасник Босха, Якоб ван Альменгієн (у 1496 році хрестився й увійшов до Братства Богородиці, проте пізніше повернувся до юдаїзму) детально пояснював митцеві, що треба зображувати на картинах.

5. Босх — ревний християнин

Решта дослідників вважають, що Босх був ревним християнином, що засуджував єретиків і алхіміків, зображував їхні знаряддя й посудини як символи гріховності й бісівських сил. У першу чергу виступав як популяризатор ідей братства Богородиці в Гертогенбосі.

Джерела

• Jheronimus Bosch Art Center
• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Шахова К. А. Творчество великих европейских художников XV–XVIІІ вв., Киев, «Вища школа», 1980 (с.5-31) (рус.)