Ієронім Фейхт

Ієронім Фейхт
Зображення
Ієронім Фейхт за фортепіано
Основна інформація
Дата народження	22 вересня 1894(1894-09-22)
Місце народження	Моґільно, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща
Дата смерті	31 березня 1967(1967-03-31) (72 роки)
Місце смерті	Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Республіка Польща
Професії	музикознавець, композитор
Освіта	ЛНУ ім. І. Франка
Заклад	Вроцлавський університет, Університет імені Адама Міцкевича у Познані, Люблінський католицький університет, Музичний університет Фридерика Шопена і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Ієронім Фейхт (пол. Hieronim Feicht, 22 вересня 1894 — 31 березня 1967) — польський музикознавець, дослідник давньої польської музики.

Біографія

Народився в Моґільно. Навчався у Львові у Мечислава Солтиса грі на органі, в Кракові у Болеслава Валлек-Валлевского композиції і контрапункт. Паралельно вивчав богослов'я в Інституті місіонерської теології в Кракові (1914—1918). У 1925 році він отримав ступінь доктора за роботу «Релігійні композиції Варфоломя Пенкеля». У 1920-х роках вивчав у Фрайбурзі григоріанський хорал у П. Вагнера.

З 1925 року викладав у Львові, в 1930-32 — в Державній вищій музичній школі у Варшаві. Після декількох років роботи в ньому пішов зі школи разом з Каролем Шимановським на знак протесту проти інтриг реакційних кіл. У 1935-39 працював у Краківській консерваторії, з 1946 року був завідувачем кафедрою музикознавства Вроцлавського університету й одночасно ректором Державної вищої музичної школи, куди знову повернувся в 1948 році до 1952 року.

З 1949 року готував до друку твори старовинної польської музики серії «Antiquitates musicae in Polonia» (1963—1970). Після смерті свого друга Адольфа Хибінського в 1952 році став головним редактором видавництва «Старовинна польська музика». З 1952 року до кінця життя був професором і керівником кафедри історії польської музики Інституту музикознавства Варшавського університету.

Праці

• Поліфронія ренесансу (Polifonia renesansu, 1957)
• Музика в епоху польського бароко (Muzyka w okresie polskiego baroku, 1958)
• Богородиця (Bogurodzica, 1962)
• Літургійна музика польського середньовіччя (Muzyka liturgiczna w polskim średniowieczu, 1965)
• Розвиток пісні в польському середньовіччі (Rozwój pieśni w polskim średniowieczu, 1965)

Під редакцією Фейхта опубліковані твори польських поліфоністов, антологія «Muzyka Staropolska» (1966). Писав популярні статті для енциклопедій і газет. Фейхт також складав музику: меси та інші твори для чоловічого хору, в тому числі на слова К. Тетмайера, а також органні прелюдії, в тому числі на теми церковних пісень, які були видані в 1937 році.

Джерела

• Wielka Encyklopedia Powszechna PWN, tom 3, str. 605
• Miesięcznik «Polska» nr 8/1964, str. 66-67
• Ю. В. Келдыш Музыкальная энциклопедия. Том 5. — Москва: Советская энциклопедия, 1973. — С. 781. — 1070 с.