Ігуасу (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іґуасу (річка))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігуасу
Аргентинська частина водоспадів Ігуасу, вид з бразильського боку
Річка Ігуасу показана рожевим
25°35′32″ пд. ш. 54°35′30″ зх. д. / 25.59245864002777893° пд. ш. 54.59175110002777842° зх. д. / -25.59245864002777893; -54.59175110002777842
Витік злиття Іраї і Атуба
Серра-ду-Мар, поблизу міста Куритиба
• координати 25°23′30″ пд. ш. 49°00′11″ зх. д. / 25.39167° пд. ш. 49.00306° зх. д. / -25.39167; -49.00306
висота, м 1 200 м
Гирло Парана
м. Фос-ду-Ігуасу
• координати 25°35′33″ пд. ш. 54°35′30″ зх. д. / 25.59250° пд. ш. 54.59167° зх. д. / -25.59250; -54.59167
висота, м 110 м
Басейн Лаплатська низовина[d]
Країни: Бразилія Бразилія: штат
Парана (79 %), штат Санта-Катаріна (18 %),
Аргентина Аргентина: провінція Місьйонес (2,5 %)
Прирічкові країни: Бразилія Бразилія
Аргентина Аргентина
Довжина 1 320 км [1]
Площа басейну: 62 000 км²[1]
Середньорічний стік 1 400 — 1 746 м³/с
- max: 12 799 м³/с
- min: 200 м³/с
Притоки: San Antonio Riverd, Timbó Riverd, Paciência Riverd, Capivari Riverd, Passa Una Riverd, Negro Riverd, Capanema Riverd, Siemens Riverd, Floriano Riverd і Cotegipe Riverd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ігуасу́, рідше Ігвасу́ (порт. Iguaçu, ісп. Iguazú, вимова [iɣwaˈsu]) — річка у Південній Америці протяжністю 1320 км. Її назва походить з мови гуарані і означає «велика вода».

Географія[ред. | ред. код]

Ігуасу утворюється в результаті злиття річок Іраї і Атуба на східному схилі гірського ланцюга Серра-ду-Мар поблизу міста Куритиба. У нижній течії до самого впадання в річку Парана є природною межею між Аргентиною і Бразилією.

Ігуасу відома завдяки унікальним водоспадам Ігуасу, що знаходяться за декілька кілометрів від місця впадіння в Парану. Більша частина водоспаду розміщена на аргентинській стороні, де знаходиться також вхід до видовищного, так званого «горла диявола». Найкращий вид відкривається з бразильського боку. Загальна ширина водоспаду становить 2,7 км, щомиті на 75 метрів вниз спадає 1700 м² води, після довгих опадів стік збільшується до 7000 м². Водоспад був відкритий у 1542 році і в 19841986 роках два національних парки, бразильський і аргентинський, були визнані об'єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Завдяки туризму водоспад є важливим джерелом доходів в окрузі.

Екологія[ред. | ред. код]

У липні 2000 року більше 4 000 тисяч літрів сирої нафти вилилося в річку з державного нафтового НПЗ поблизу міста Куритиба.[2]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Varis, Olli; Tortajada, Cecilia; Biswas, Asit K. (2008). Management of Transboundary Rivers and Lakes. Springer. с. 271. ISBN 978-3-540-74926-4. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 5 червня 2014.
  2. Brazil battles oil spill threat. BBC Online. 18 липня 2000. Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 5 червня 2014.