Іґґі Поп
| Іґґі Поп | |
|---|---|
 І́ґґі Поп 1980 |
|
| Відомості | |
| Справжнє ім'я | Джеймс Ньюелл Остерберг молодший |
| Дата народження | 21 квітня 1947 (65 років) |
| Місце народження | Мічиґан, США |
| Роки творчої діяльності | від 1963 |
| Країна |  США |
| Професія | музикант, співак, продюсер, актор |
| Жанр | панк-рок |
| Колектив | The Stooges |
| Співробітництво | Девід Боуї |
| Лейбл | Virgin, RCA, A&M, Arista, Elektra |
| www.iggypop.com | |
І́ґґі Поп (Iggy Pop), справжнє ім'я Джеймс Остерберг (James Osterberg; 21 квітня 1947, Мускеґон (Muskegon), Мічиган, США) — американський рок-музикант, вокаліст, композитор, автор текстів, продюсер.
Зміст |
[ред.] Біографія
Виступати у своїх перших гуртах Іґґі Поп почав ще у середній школі. Найвідомішим серед них був The Iguanas, до якого музикант потрапив 1964 року як ударник, і взяв собі псевдонім Iggy. 1966 року він вже як вокаліст приєднався до детройтського блюзового гурту The Prime Movers, але наступного року, покинувши навчання у «University Of Michigan», Іґґі вирушив до Чикаго, щоб навчатися там блюзу у колишнього перкусиста Хоулін Волфа та Paul Butterfield Blues Band Сема Лейя.
Повернувшись до Детройта вже як Іґґі Студж (Iggy Stooge), і перебуваючи під враженням від виступів гурту The Doors, Іґґі разом з Роном Ештоном (Ron Asheton), який грав у The Chosen Few утворив формацію The Psychedelic Stooges. Іґґі взяв на себе обов'язки вокаліста та гітариста, у той час як Ештон грав на басі. Незабаром до них приєднався брат Ештона — Скотт (Scott), який сів за ударну установку.
The Psychedelic Stooge дебютували в Енн Арбор 31 жовтня 1967 року у вечір Хелловіну. Тим часом до гурту приєднався басист Дейв Алекзандер (Dave Alexander), а назва скоротилась до The Stooges. Рон Ештон взявся за гітару, дозволивши Іґґі сконцентруватися на ролі вокаліста та фронтмена.
1968 року The Stooges уклали угоду з фірмою «Elektra», від імені якої діяв Денні Філдс. Для цієї фірми гурт записав два альбоми, які, тільки-но з'явившись на музичному ринку, продавалися дуже слабо, але пізніше здобули статус класичних.
1970 року склад гурту спочатку розширився за рахунок саксофоніста Стівена Маккея (Steven MacKay) та другого гітариста Білла Четема (Bill Cheatham), яких у серпні того ж року замінили відповідно Зік Зеттнер (Zeke Zettner) та Джеймс Вілльямсон (James Williamson). Однак влітку 1971 року, коли Іґґі потрапив у серйозну залежність від героїну, гурт розпався.
Великий прихильних гурту Девід Боуї вирішив допомогти Іґґі повернутись на музичну сцену і влітку 1972 року посприяв у запису в Лондоні альбому «Raw Power» гурту Iggy & The Stooges. Надалі Боуї продовжував цікавитись кар'єрою Іґґі, хоча його менеджерська агенція відмовилась допомогти вокалісту, який мав проблеми з наркотиками. Популярний, але досить слабкий концертний альбом The Stooges «Metallic КО» видали лише у Франції. Однак виступи Іґґі Попа вже стали легендою і важко було знайти іншого артиста, який би на сцені з такою великою рішучістю проводив самознищення.
Після запису платівки «Raw Power» Іґґі підготував матеріал для чергового альбому «Kill City», який з'явився лише 1978 року (як дует Iggy Pop та James Williamson). 1974 року The Stooges знову припинили свою діяльність. Рон Ештон спочатку утворив гурт The New Order, а пізніше Destroy All Monsters. Стів Маккей згодом помер від передозування наркотиків. Дейв Алекзандер страшно запив, а басист Скотт Терстон, що з'явився у складі The Stooges на альбомі «Raw Power», приєднався до The Motels.
Зацікавленість діяльністю Іґґі Попа виросла разом з приходом ери панк-року, на який вокаліст мав дуже великий вплив. 1977 року Боуї продюсував два студійні альбоми Іґґі Попа — «The Idiot» та «Lust For Life», у запису яких взяли участь Хант та Тоні Сейлс, а сам Боуї зіграв на клавішних. Найвідомішими творами з цих двох лонгплеїв стали «Night Clubbin», «The Passenger» та написаний у співпраці з Боуї «China Girl» (1983 року Боуї записав цей твір для власного альбому «Let's Dance»). У свою чергу, прагнучи віддячити за допомогу, Іґґі взяв участь у запису альбому Боуї «Low».
Наприкінці 1970-х років Іґґі уклав угоду з фірмою «Arista», під егідою якої з'явилось кілька посередніх альбомів співака, записаних, наприклад, за участю Глена Метлока з Sex Pistols та Айвена Крела.
1982 року після виходу автобіографічної книги «І Need More» та продюсованого спілкою «Chris-Stein» альбому «Zombie Birdhouse» артист припинив активно записуватися. У цей же період Іґґі впорався з наркотичною залежністю і одружився. 1985 року він нарешті повернувся до студії, де зустрівся ще з одним екс-Sex Pistols Стівом Джонсом, який зіграв на кількох наступних альбомах вокаліста. Паралельно Іґґі розпочав акторську кар'єру (він навіть брав уроки акторської майстерності), знявшись у таких фільмах, як: «Sid & Nancy» (1986, режисер Аекс Кокс), «Color Of Money» (1986, режисер Мартін Скорсезе), «Cry-Baby» (1990, режисер Джон Вотерс), «Hardware» (1990, режисер Річард Стенлі), а також телевізійному серіалі «Miami Vice».
1986 року настав великий перелом у кар'єрі Іґґі Попа разом з появою знову продюсованого Боуї альбому «Blah-Blah-Blah». Цей лонгплей приніс Іґґі перший у його кар'єрі британський хіт-сингл «Real Wild Child (Wild One)», що був новою версією твору з репертуару австралійського рокера 1950-х років Джонні О'Кіфа. На черговому альбомі Іґґі зіграв гітарист Guns N' Roses Слеш, який також був співавтором чотирьох пісень. На лонгплеї «Red Hot & Blue», прибутки від якого було переказано хворим на СНІД, можна було почути хвилюючий дует з Деббі Харрі з Blondie, «Well Did You Evah?», a 1991 року Іґґі заспівав у дуеті з Кейт Пірсон з формації The B-52's. У листопаді 1992 року Іґґі Поп разом з продюсером Малколмом Бернсом розпочав працю над своїм новим альбомом. Того ж року він також двічі провів турне Америкою та Європою. У липні 1993 року Іґґі уклав угоду з фірмою «Virgin Records» і вирушив у Велику Британію, щоб зробити промоцію майбутнього альбому «American Ceasar», який у вересні того ж року потрапив на 45 місце британського чарту.
[ред.] Дискографія
- 1977: The Idiot
- 1977: Lust For Life
- 1978: T.V. Eye
- 1977: Live
- 1978: Kill City (як Iggy Pop & James Williamson)
- 1979: New Values
- 1980: Soldier
- 1981: Party
- 1982: Zombie Birdhouse
- 1984: Choice Cuts
- 1986: Blah-Blah-Blah
- 1988: Instinct
- 1988: Compact Hits
- 1988: Live At The Chanel
- 1990: Brick By Brick
- 1992: The Story Of Iggy Pop
- 1993: Live NYC Ritz'86
- 1993: Suck On This
- 1993: American Caesar
- 1995: We Are Not Talking About
- 1995: Wake Up Suckers
- 1996: Naughty Little Doogie
- 1996: Nude & Rude — The Best Of Iggy Pop
- 1999: Avenue B
- 2001: Beat 'Em Up
- 2003: Skull Ring
- 2009: Préliminaires
[ред.] Разом з гуртом The Stooges
- 1969 — The Stooges
- 1970 — Fun House
- 1973 — Raw Power
- 1977 — Metallic K.O. (live)
- 1995 — Open Up and Bleed (live)
- 2007 — The Weirdness
[ред.] Фільмографія
- Sid & Nancy (1986, режисер Аекс Кокс)
- Color Of Money (1986, режисер Мартін Скорсезе)
- Cry-Baby (1990, режисер Джон Уотерс)
- Hardware (1990, режисер Річард Стенлі)
[ред.] Джерела
