І ти продався їм, Тичино…
«І ти продався їм, Тичино…» — вірш Олександра Олеся, адресований Павлові Тичині, написаний 11 травня 1928 року.
Цей вірш-докір є відгуком Олександра Олеся на твори, писані Тичиною на замовлення партії. Зі спогадів Миколи Неврлого відомо, що Олександр Олесь завжди говорив про Тичину «якось задушевно, піднесено й щиро». Після зустрічі з П. Тичиною у Празі 1925 року О. Олесь сказав[1]:
|
Уявіть собі, він казав, що є моїм учнем… Коли так, то куди кращим, ніж був його нещасний вчитель… Тичина — геніальний поет, і Бог його знає, чи Україна ще скоро такого матиме. | 
|
Текст вірша[ред. | ред. код]
І ти продався їм, Тичино,
І ти пішов до москаля?
О, бідна мати, Україно,
В журбі головонька твоя.
В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина,
І прославляє смерть і жах.
Прилюдно б'є катам поклони,
Катів виспівує в піснях.
А з-під землі ідуть прокльони
Борців, розп'ятих на хрестах.
Іудо, ти шляхетний жиде,
Пішов, повісивсь в самоті.
Павло Тичина… цей не піде —
Він сам розіпне на хресті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Донець, Григорій. Тичина і Маланюк. Українська літературна газета. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
Критика і бібліографія[ред. | ред. код]
- Павло Тичина (1891—1967) [Архівовано 5 серпня 2013 у Wayback Machine.] /
- Доля поета [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] Кримська світлиця, № 29 за 20 липня 2007.
- Дон Жуан української літератури (П. Тичина) / Петровський В. В., Семененко В. І. Історія України: Заборонені кохання: Особистості. Долі. Почуття. — Харків: ВД «ШКОЛА», 2010. ISBN 978-966-429-031-6. Сторінки 317—318.
- Лисенко, Н. О. Олесь // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. — К., 2007. — Т. 3. — С. 385.