І (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера І
Cyrillic letter Byelorussian-Ukrainian I.png
Cyrillic numerals: 10
Unicode (hex)
велика: U+0406
мала: U+0456
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӓ Ә Ӛ Ӕ Ғ Ӷ
Ҕ Ӗ Ҽ Ҿ Ӂ Җ Ӝ
Ҙ Ӟ Ӡ Ӥ Ӣ Ӏ Ҋ
Қ Ҟ Ҡ Ӄ Ҝ Ӆ Ӎ
Ҥ Ң Ӊ Ӈ Ӧ Ө Ӫ
Ҩ Ҧ Ҏ Ҫ Ҭ Ӳ Ӱ
Ӯ Ү Ұ Ҳ Һ Ҵ Ӵ
Ҷ Ӌ Ҹ Ӹ Ҍ Ӭ  
Застарілі літери
Ҁ Ѹ Ѡ Ѿ Ѻ Ѣ ІА
Ѥ Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ
Ѳ Ѵ Ѷ        
Літери кирилиці

І, і — дванадцята літера української абетки, присутня у ряді інших кириличних алфавітів; позначає голосний звук і. Раніше називалася «І десятеричне».

Історія[ред.ред. код]

По­ходить від старослов'янської кириличної літери І («і»), утворене на основі греко-візантійської і («йота»).

У староукраїнській графіці ма­ла варіанти и, і, ї, j, які у зв'язку з на­явністю різних пи­семних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання па­м'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилась друкована форма літери.

В українській абетці літера І послі­довно вживається, починаючи з «Грамматики малороссійскаго нарічія» О. П. Павловського (1818), для позначення голосного, що виник з давніх і та о, е в новозакритому складі та давнього по­чаткового і (ігри — мн.).

Використання[ред.ред. код]

В сучасній українській мові означає нелабілізований голосний «і» переднього ря­ду верхнього підняття, а на початку деяких слів, залежно від вимови, крім звичайного «і», та­кож цей звук з більшим чи меншим наближенням до и: [іиндик, іиноді, іинший, іискра, або индик, иноді, инший, искра].

І буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. У старослов'янській кириличній писемності літера І мала числове значення «десять», тому й дістала назву «і десятеричне».

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «дванадцятий» (до введення в алфавіт літери ґ мало значення «одинадцятий»): пункт «і» розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має однаковий номер: кабіна № 8-і й подібне.

Щодо графічного накреслення має діакритичний знак крапку, що дало підставу для вира­зу «поставити крапку над «і»», тобто «уточни­ти сказане, розкрити натяки».

Російська мова[ред.ред. код]

У російській мові букву вживали до реформи 1918 р., після якої її замінила и. Буква і позначала звук [і] у словах, у яких в українській мові у відповідному складі вживається і, буква и — той же звук в українських словах, де у складі міститься и.

Література[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.