Ї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера Ї
Cyrillic letter Yi.png
Unicode (hex)
велика: U+0407
мала: U+0457
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӓ Ә Ӛ Ӕ Ғ Ӷ
Ҕ Ӗ Ҽ Ҿ Ӂ Җ Ӝ
Ҙ Ӟ Ӡ Ӥ Ӣ Ӏ Ҋ
Қ Ҟ Ҡ Ӄ Ҝ Ӆ Ӎ
Ҥ Ң Ӊ Ӈ Ӧ Ө Ӫ
Ҩ Ҧ Ҏ Ҫ Ҭ Ӳ Ӱ
Ӯ Ү Ұ Ҳ Һ Ҵ Ӵ
Ҷ Ӌ Ҹ Ӹ Ҍ Ӭ  
Застарілі літери
Ҁ Ѹ Ѡ Ѿ Ѻ Ѣ ІА
Ѥ Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ
Ѳ Ѵ Ѷ        
Літери кирилиці

Ї, ї — тринадцята літера української абетки.

Цієї літери немає в інших алфавітах, створених на кириличній основі, хоча в деяких писемностях на основі латинської використовується графічно майже ідентична літера (Ï, ï; як у англ. naïve). За конфігурацією дещо видозмінена кирилична і. Назва літери вживається як іменник середнього роду: велике Ї, мале ї.

Позначає йотований голосний звук /ji/, трапляється на початку слів, після голосних, м'якого знаку та апострофа.

Історія[ред.ред. код]

Створена за зразком кириличної літери І («і»), яка поряд з літерою «и» у давньоруській і староукраїнській пи­семностях познача­ла звук «і». У зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ї вживалася у кіль­кох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

У сучасному значенні літеру вперше вжито 18741875 у «Записках Південно-Західного відділення» Російського географічного товариства у Києві.

В українській (особливо західній) орфографії кінця XIX — початку XX століття літера Ї використовувалася також як «сильно пом'якшена» І після м'яких зубних приголосних д, т, з, ц, с, л, н, часто позначаючи в цих місцях звук [і], що розвинувся з ятя (хлїб, дїд, нинї, цїлий, їжачок). Оскільки в Східній Україні відмінність між цим звуком і «звичайним» [і] зменшилася, в пізнішому українському правописі від такого вживання букви Ї відмовилися, що призвело до зникнення цієї відмінності і на заході Україні.

Використання[ред.ред. код]

У сучасній українській мові цією літерою по­значають сполучення звуків й + і, вживають на початку, в середині та в кінці слів: їсти, поїзд, солов'їний, свої.

Ї буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.

Нині ви­користовується також при класифікаційних позна­ченнях і означає «тринадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-ї.

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Регістр Десятковий код 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код
Юнікод
(монолітний)
Мала 1111 0457 002127 00000100 01010111
Велика 1031 0407 002007 00000100 00000111
Юнікод
(розклад)
Мала 72745736 0456 0308 00425401410 00000100 01010110
00000011 00001000
Велика 67502856 0406 0308 00401401410 00000100 00000110
00000011 00001000
ISO 8859-5 Мала 247 F7 367 11110111
Велика 167 A7 247 10100111
KOI-8
Мала 167 A7 247 10100111
Велика 183 B7 267 10110111
Windows-1251 Мала 191 BF 277 10111111
Велика 175 AF 257 10101111

В HTML велику літеру Ї можна записати як & #1031; або & #x407;, а рядкову ї — як & #1111; або & #x457;. У кириличній не українській розкладці клавіатури символ Ї викликають затисненою клавішею Alt з набором Num-цифр 0175, символ ї — комбінацією Alt+0191.

Література[ред.ред. код]