Ї
| Літера Ї | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Unicode (hex) | ||||||
| велика: U+0407 | ||||||
| мала: U+0457 | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й | Ј |
| К | Л | Љ | М | Н | Њ | О |
| П | Р | С | Т | Ћ | Ќ | У |
| Ў | Ф | Х | Ц | Ч | Џ | Ш |
| Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | Ӓ | Ә | Ӛ | Ӕ | Ғ | Ӷ |
| Ҕ | Ӗ | Ҽ | Ҿ | Ӂ | Җ | Ӝ |
| Ҙ | Ӟ | Ӡ | Ӥ | Ӣ | Ӏ | Ҋ |
| Қ | Ҟ | Ҡ | Ӄ | Ҝ | Ӆ | Ӎ |
| Ҥ | Ң | Ӊ | Ӈ | Ӧ | Ө | Ӫ |
| Ҩ | Ҧ | Ҏ | Ҫ | Ҭ | Ӳ | Ӱ |
| Ӯ | Ү | Ұ | Ҳ | Һ | Ҵ | Ӵ |
| Ҷ | Ӌ | Ҹ | Ӹ | Ҍ | Ӭ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ҁ | Ѹ | Ѡ | Ѿ | Ѻ | Ѣ | ІА |
| Ѥ | Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ |
| Ѳ | Ѵ | Ѷ | ||||
| Літери кирилиці | ||||||
Ї, ї — тринадцята літера української абетки.
Цієї літери немає в інших алфавітах, створених на кириличній основі, хоча в деяких писемностях на основі латинської використовується графічно майже ідентична літера (Ï, ï; як у англ. naïve). За конфігурацією дещо видозмінена кирилична і. Назва літери вживається як іменник середнього роду: велике Ї, мале ї.
Позначає йотований голосний звук /ji/, трапляється на початку слів, після голосних, м'якого знаку та апострофа.
Зміст |
[ред.] Історія
Створена за зразком кириличної літери І («і»), яка поряд з літерою «и» у давньоруській і староукраїнській писемностях позначала звук «і». У зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ї вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
У сучасному значенні літеру вперше вжито 1874–1875 у «Записках Південно-Західного відділення» Російського географічного товариства у Києві.
В українській (особливо західній) орфографії кінця XIX — початку XX століття літера Ї використовувалася також як «сильно пом'якшена» І після м'яких зубних приголосних д, т, з, ц, с, л, н, часто позначаючи в цих місцях звук [і], що розвинувся з ятя (хлїб, дїд, нинї, цїлий, їжачок). Оскільки в Східній Україні відмінність між цим звуком і «звичайним» [і] зменшилася, в пізнішому українському правописі від такого вживання букви Ї відмовилися, що призвело до зникнення цієї відмінності і на заході Україні.
[ред.] Використання
У сучасній українській мові цією літерою позначають сполучення звуків й + і, вживають на початку, в середині та в кінці слів: їсти, поїзд, солов'їний, свої.
Ї буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «тринадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-ї.
[ред.] Таблиця кодів
| Кодування | Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод (монолітний) |
Мала | 1111 | 0457 | 002127 | 00000100 01010111 |
| Велика | 1031 | 0407 | 002007 | 00000100 00000111 | |
| Юнікод (розклад) |
Мала | 72745736 | 0456 0308 | 00425401410 | 00000100 01010110 00000011 00001000 |
| Велика | 67502856 | 0406 0308 | 00401401410 | 00000100 00000110 00000011 00001000 |
|
| ISO 8859-5 | Мала | 247 | F7 | 367 | 11110111 |
| Велика | 167 | A7 | 247 | 10100111 | |
| KOI-8 |
Мала | 167 | A7 | 247 | 10100111 |
| Велика | 183 | B7 | 267 | 10110111 | |
| Windows-1251 | Мала | 191 | BF | 277 | 10111111 |
| Велика | 175 | AF | 257 | 10101111 |
В HTML велику літеру Ї можна записати як & #1031; або & #x407;, а рядкову ї — як & #1111; або & #x457;. У кириличній не українській розкладці клавіатури символ Ї визивається затисненою клавішею Alt з набором Num-цифр 0175, символ ї — комбінацією Alt+0191.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Півторак Г. П. Ї // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9 — С. 224.
