Їжакевич Іван Сидорович
| Іван Сидорович Їжакевич | |
 |
|
| Дата народження: | 18 січня 1864 |
|---|---|
| Місце народження: | Вишнопіль |
| Дата смерті: | 19 січня 1962 |
| Місце смерті: | Київ |
| Громадянство: | російське, українське, радянське |
| Рід діяльності: | художник |
Іва́н Си́дорович Їжаке́вич (* 6 (18 січня) 1864, село Вишнопіль, нині Тальнівського району Черкаської області — † 19 січня 1962, Київ) — український живописець, письменник, графік, народний художник УРСР (1951).
Зміст |
[ред.] Життєпис
Батьки — Сидір Іларіонович та Марія Оксентіївна — були бідними селянами, тож не мали жодної змоги дати хоч якусь освіту своїм дітям. Іванові дуже хотілося вчитися і малювати. Він самостійно навчився читати та писати. Коли хлопцеві виповнилося 10 років, він поїхав до Києва з мрією вивчитися на художника. Щоб мати якісь засоби до існування і хоч трохи долучитися до навчання, Іван влаштувався служити посошником у архієрея при монастирі.
1879 року витримавши конкурс, Іван вступив до іконописної школи при Києво-Печерській лаврі. Два роки він старанно виконував всі завдання, не відмовлявся від жодної роботи, із захопленням малював із натури все, що потрапляло на очі.
Намалювавши перед дзеркалом автопортрет, Їжакевич наважився піти з ним у відому в Києві художню школу Миколи Івановича Мурашка. В автопортреті юного художника Мурашко помітив іскри таланту, але, дізнавшись про його бідність, поцікавився, хто ж зможе заплатити за його навчання. Відповісти хлопцеві було нічого. Мурашко, покликаний у терміновій справі, вийшов із кімнати, а Їжакевич кинувся змальовувати голову дівчини з картини, що висіла на стіні. Повернувшись, Мурашко був вражений художньою вправністю та швидкістю роботи його нового знайомого. Він запропонував хлопцеві працювати у нього помічником.
У школі Їжакевич швидко звернув на себе увагу, став одним із кращих учнів. За пропозицією Врубеля і Прахова, упродовж двох років (1882—1884), не залишаючи навчання, Їжакевич брав участь у реставрації фресок 12 століття в Кирилівському монастирі.
На початку 1884 року юнак їде до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв. Спізнившись на чотири години на екзамен, він два місяці клопотав про дозвіл додатково скласти іспити. Наприкінці 1884 року Іван Їжакевич став вільним слухачем Академії. За успіхи в навчанні його неодноразово нагороджували срібною медаллю. 1888 року через матеріальну скруту Їжакевич змушений залишити Академію. Здобувши звання вчителя малювання середньої школи, він почав самостійне творче життя. Незабаром Іван Сидорович став дуже популярним художником-ілюстратором відомих журналів. У «Ниві» з'явилися його фотопортрет і детальна біографічна довідка. 29 років співпрацював Їжакевич із цим журналом, створив декілька сот ілюстрацій. У часи національного гніту, замовчування і переслідування Їжакевич робив велику справу— через сторінки наймасовішого і найпопулярнішого у Російській імперії видання, у високохудожній формі знайомив широкі кола читачів із історією, побутом, літературою свого народу.
1910 року взяв участь, разом з Фотієм Красицьким у випуску видавництвом «Час», у рамках благодійної акції, плакату з портретом і біографією «символу української нації – Тараса Шевченка» [1]. Накладом – нечуваним, як на той час – 100 тисяч примірників!
Розписуючи 1911 церкву святого Георгія на місці Берестецької битви 1651, відвідав Почаївську лавру на Тернопільщині.
1917 року з вірою у національне відродження художник повернувся до Києва. Працював у різних стилях: книжковій графіці, монументальному живописі (розписав Борисоглібську церкву, Успенський собор Києво-Печерської лаври), писав портретии та пейзажі. Продовжував створювати ілюстрації до «Кобзаря», написав ряд робіт, присвячених життю Тараса Шевченка.
Помер 19 січня 1962 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (надгробний пам'ятник — бронза, штучний камінь; скульптор І. П. Шаповал; встановлений у 1964 році)[2].
[ред.] Творчість
Працював у галузі станкового й монументального живопису, книжкової ілюстрації.
Автор ряду картин на теми української історії:
- «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь»,
- «Тарас Шевченко — пастух»,
- «Битва козаків з шляхтою»,
- «Гайдамаки під Уманню»,
- «Повстання селян у Галичині»,
Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Івана Ле, Миколи Гоголя, Василя Стефаника та численних малюнків на теми народного життя.
Брав участь у відновленні фресок Кирилівської церкви в Києві, розписував Церкву Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври та зовнішній іконостас Георгіївського собору монастиря на «Козацьких Могилах» (1914 р., с. Пляшева, Рівненська область).
[ред.] Примітки
- ↑ Тимошик М. С. Історія видавничої справи: підр. – 2-ге вид., випр. / М. Тимошик. – К: Наша культура і наука, 2007. – 496 с.
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією Кудрицкого А. В. — Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
[ред.] Література
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 278—279.
- Ковпаненко Н. Г. Їжакевич Іван Сидорович // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 652.
- Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
