Їречек Костянтин Йосиф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Йосиф Їречек

Костянтин Йосиф Їречек (чеськ. Konstantin Josef Jireček; 24 липня 1854, Відень — 10 січня 1918, там же) — чеський історик. Син Йосифа Їречека, онук (по лінії матері) Павла Йозефа Шафарика, двоюрідний брат археологів Владислава, Карела і Герменегілда Шкорпілов.

Біографія[ред.ред. код]

З 1879 року перебував на службі у молодої Болгарської держави, в 1881 р. зайняв пост міністра освіти Болгарії. З 1884 р. професор загальної історії вПразі, з 1893 р. професор слов'янських старожитностей у Відні.

Автор ряду праць з історії Балкан[1][2], в тому числі найбільш загальних «Історії болгар» (чеськ. Dějiny národa Bulharského; 1876, російське видання [3]) та «Історії сербів» (нім. Geschichte der Serben; Гота, 1911). У цій останній книзі сформулював правило так званої лінії Їречека (що проходить відАдріатичного моря до Чорного приблизно на широті Софії): на північ від цієї лінії слов'янські народи піддавалися романського впливу, а к півдню - грецькому. Серед інших книг Їречека можна відзначити дослідження «ПосольствоДубровницької республіки до імператриці Катерині в 1771 році» (чеськ. Poselství republiky Dubrovnické k císařovně Kateřině v roce 1771; 1893).

Примітки[ред.ред. код]