Їржі з Подєбрад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Їржі з Подєбрад
Georg of Podebrady.jpg
Їржі з Подєбрад, гравюра 1607 року
Король Богемії
Правління 14581471
Коронація 2 березня 1458, Прага
Попередник Ладислав Постум
Наступник Владислав II Ягелончик
Титули Король Чехії від 1469 року
Біографічні дані
Імена чеськ. Jiří z Poděbrad
Дата народження 23 квітня 1420(1420-04-23)
Подєбради
Дата смерті 2 березня 1471(1471-03-02) (50 років)
Прага
Дружина Кунгута з Штернберка
Другий шлюб Йоганна з Рожміталя
Батько Віктор із Подєбрад
Пам'ятник Їржі у Кунштаті
Пам'ятник Їржі у Подєбрадах

Їржі з Подєбрад (чеськ. Jiří Boczko z Kunštátta a Poděbrad, нім. Georg von Podiebrad), (* 1420 — †1471) — король Богемії з 1458 (а від 1469 року чеський король) по 1471 рік. Прихильник гуситства, проклятий папою Павлом II у 1465 році. Воював з королем Угорщини Матієм Корвіном. За його підтримки королем Чехії став Владислав II Ягелончик.

Походження[ред.ред. код]

Походив зі знатної та впливової чеської родини, що приєдналася до гуситського табору. Батько Їржи, Віктор з Подєбрад, був одним з керівників таборитів - радикального крила гуситів, однак через деякий час приєднався до поміркованих утраквістів. Сам Їржі з Падебрад у 14 років взяв участь в битві під Липанами в 1434 році, в котрій помірковані гусити, приєднавшись з католиками, завдали поразки радикальним. Загалом, при Сигізмунді Люксембурзькому родина Їржі з Падебрад входила в лави поміркованої партії, однак після обрання королем Чехії за клопотанням католицької церкви ерцгерцога Австрійського Альбрехта V(німецького короля Альбрехта ІІ), батько і син приєдналися до опозиції, що бажала обрання Казимира IV Польського. Почалася війна в котрій Альбрехт переміг, однак восени 1439 року він помер від дизентерії. Син і наступник Альбрехта, Ладислав, народився через декілька місяців після смерті батька, тому наступні десятиліття мир і порядок у Чехії підтримували так взані ландфріди - військово-політичні союзи, організовані по територіальному принципу. Їржі з Подєбрад був обраний керівником Краловеградського округу(ландфріда), що дозволило йому в 1444 році стати на чолі всій утраквістської партії, що спиралася на середнє дворянство та міста. В ході наступної боротьби, в 1448 році, маючи 9000 солдат з числа колишніх гуситів він взяв Прагу. В 1452 році за підтримки багатьох католицьких вельмож він був обраний регентом королівства.

Король Чехії[ред.ред. код]

Після сметрі 17-літнього короля Ладислава І(1457), престол Чехії звільнився, а панство зібралося на сейм для обрання нового короля. Регент пообіцяв, що у випадку свого обрання майно, в першу чергу колишні володіння церкви, що перейшло в інші руки під час гуситської революції, залишиться в руках теперішніх власників. В результаті 2 березня 1458 року на засіданні сейму в празькій Староміській ратуші бургграф (намісник) чеської столиці Зденек з Штернберка, ще донедавна супротивник Їржі, схилив перед ним коліна і проголосив : "Най буде пан регент королем нашим!". Члени сейму відгукнулися схвальними відгуками. Їржі з Падебрад став королем Чехії.

Аби залучитися згодою Папи на свою коронацію, Їржи з Падебрад наважився зацікавити папську курію обіцянками допомогти відновити в Чехії католицизм за допомогою церковної унії. Папа Пій ІІ, намагаючись змусити Їржи до дій, відмінив Празькі компакти 1436 року, під тим приводом, що вони стосувалися лише "одного покоління" гуситів і в теперішній ситуації не є дійсними. Загравання короля з Римом зустріло відкриту опозиції в рядях утраквістів, котрі змусили короля в 1461 році урочисто зобов'язатися зберегти гуситські обряди. Папа оголив чашників єретиками, але на подальше загострення ситуації не пішов, за порадою імператора Фрідріха ІІІ, зобов'язаного Їржі своїм порятунком з Віденського замку і союзником у війні проти угорців.

Новий Папа, Павло ІІ, після невдалої спроби відновити перемовини (зі сторони Їржи їх вів Ян з Рабштейна) в 1461 році відлучив чеського короля від церкви і наказав проповідувати проти нього хрестовий похід. Їржи переміг невдалих хрестоносців, однак коли він посварився і з імператором, останній призвав проти нього колишнього юлизького союзника Їржи, угорського короля Мат"яша Корвіна (Хунд"яді), котрий в якості виконавця папського доручення захопив більшу частину Моравії.

Католицьке дворянство Моравії надало підтримку Мат"яшу. В Оломоуці в 1469 році Мат'яш Корвін проголосив себе чеським королем, змусивши заприсягнути собі Моравію, Сілезію та Лужиці. Будучи політичним реалістом, Їржи скликав в Празі сейм, від якого поставив вимогу обрати собі в наступники спадкоємця польського престолу Владислава Ягелончика, що був племінником Ладислава (Уласло І) по матері, для того, аби власні сини Їржи успадкували його власне майно. Сейм погодився. Після цього Польща відразу ж встала на сторону Чехії, з котрою тоді ж примирився і імператор, і власні католицькі піддані, так що і угорський король змушений був почати перемовини. Але ще до заключення миру з угорцями Їржи з Падебрад помер в 1471 році. Двоє його синів, Віктор та Гінек Жебіцкі, внаслідок в якості рядових підданих надали свої послуги чеській короні. У своїх діях Їржи показав послідовну релігійну поміркованість, прагнення знайти компроміс між католиками та гуситами, вміння дотримуватися миру в країні.

Християнська ліга[ред.ред. код]

Їржи з Падебрад належала ідея загальноєвропейського християнського союзу, названого "Християнською лігою". Перебуваючи під загрозою хрестового походу та з метою уникнути ізоляції, король Їржи, запалений своїм близьким радником, італійським юристом Антоніо Маріні, висунив план, названий "Договір про затвердження миру між християнами", в котрому пропонував об'єднати зусилля християнської Європи в боротьбі з турками - "віковими ворогами самого імені християн". План пропонував створити союз європейських державців, котрі мали взяти на себе зобов'язання вирішувати всі спірні питання мирним шляхом. Також пропонувалося створення "загальної косісторії", тобто європейського суду, також деякого зародку європейського парламенту. Рішення мали прийматися шляхом голосування, в котрому кожна країна мала один голос. Європу в політико-дипломатичному плані планувалося розбити на декілька областей - Галіцію, Німеччину, Італію, Іспанію і т.д. Їржи з Падебрад виступав в якості пропагандиста багатьох елементів європейської інтеграції, котрі стали реальністю в ХХ столітті.

Попередник: Wappen Königreich Böhmen.png
Король Чехії
14581471
Наступник:
Ладислав Постум Владислав II Яґелон

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Claus Bernet. George of Poděbrady. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Bd. 21, Nordhausen 2003, ISBN 3-88309-110-3, Sp. 1183–1203. (нім.)
  2. «Chrétienté et Europe : le projet de Georges de Podiebrad au xve siècle», Chrétiens et sociétés, 1, 19948. (фр.)
  3. Frederick G. Heymann. George of Bohemia. King of Heretics. Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1965. (англ.)
  4. Otakar Odložilík. The Hussite King. Bohemia in European Affairs 1440-1471. New Brunswick, N.J.: Rutgers University Press, 1965. (англ.)
  5. Josef Macek. Jiří z Poděbrad. Praha: Svobodné slovo, 1967. (чес.)


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.