Ў
| Літера Ў | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Unicode (hex) | ||||||
| велика: U+0490 | ||||||
| мала: U+0491 | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й | Ј |
| К | Л | Љ | М | Н | Њ | О |
| П | Р | С | Т | Ћ | Ќ | У |
| Ў | Ф | Х | Ц | Ч | Џ | Ш |
| Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | Ӓ | Ә | Ӛ | Ӕ | Ғ | Ӷ |
| Ҕ | Ӗ | Ҽ | Ҿ | Ӂ | Җ | Ӝ |
| Ҙ | Ӟ | Ӡ | Ӥ | Ӣ | Ӏ | Ҋ |
| Қ | Ҟ | Ҡ | Ӄ | Ҝ | Ӆ | Ӎ |
| Ҥ | Ң | Ӊ | Ӈ | Ӧ | Ө | Ӫ |
| Ҩ | Ҧ | Ҏ | Ҫ | Ҭ | Ӳ | Ӱ |
| Ӯ | Ү | Ұ | Ҳ | Һ | Ҵ | Ӵ |
| Ҷ | Ӌ | Ҹ | Ӹ | Ҍ | Ӭ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ҁ | Ѹ | Ѡ | Ѿ | Ѻ | Ѣ | ІА |
| Ѥ | Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ |
| Ѳ | Ѵ | Ѷ | ||||
| Літери кирилиці | ||||||
Літера «Ў» (назва: «у нескладове» чи «у нескладотворче», біл. «у нескладовае» чи «у кароткае», англ. Short U) — 22-га літера білоруської абетки, що позначає звук /ў/ (дзвінку двогубну фрикативну приголосну), який можна почути, приміром, в українських словах пішов, вовк, мавпа тощо.
Зміст |
Використання [ред.]
У питомих білоруських словах ця літера вживається лише перед приголосними й наприкінці слова. Вона чергується з літерами в та л перед голосними, наприклад: хлеў — хляву (хлів — хліву), быў — былі (був — були), галава — галоўка (голова — голівка) тощо. В ў також переходить у після голосної: хлеб увесь — хлеб зьелі ўвесь; улез у хату — увайшлі ў хату. У чергуванні ў-л відбито історичне утворення відповідного звуку з темного л у слов'янських мовах.
Цією літерою також позначають звук /w/ в іншомовних запозиченнях.
Жодна інша слов'янська мова не застосовує цієї літери, хоч вона наявна в українській мовознавчій літературі[1]. Серед неслов'янських мов, що записують кирилицею, ў вживається в дунганській мові, мові сибірських ескімосів Юпік. Узбецька мова також послуговувалася нею до переходу на латинську абетку 1992-го року.
Історія [ред.]
Літера походить від поєднання «іжиця з бревісом» (Іереѵ̆ская власть, пучина Егеѵ̆ская etc.), що її використовували в декотрих українських книжках наприкінці 16-го — на початку 17-го сторіччя. Пізніше цей символ мав вжиток у румунській кирилиці, звідки його 1837 року запозичили укладачі збірки українських поезій Русалка Дністровая (Русалка днѣстровая). У передмові вони, зокрема, написали таке[2]:
- …приймилисмо сербскоє џ (виџу wydzu) и волоскоє ў (аў, αυ Erazm. Rotterd., au, еў, ευ: спѣваў, spiwαυ; душеў, dušευ)…
(Ми прийняли сербське џ… та волоське (від Wallachia — Румунія) ў…). У цій книзі ў використовували здебільшого замість етимологічного л, там, де позначуваний ним звук уже перетворився на /ў/ в українській мові).
Вперше у сучасній білоруській мові літера ў з'явилася наприкінці 19 століття, в латинці — ŭ. До перших видань, де літеру ŭ вжито у сучасному вигляді належить «Dudka Białaruskaja» Францішка Богушевича[3] видана у Кракові 1891 року. До Богушевича, між інших, відповідний звук відтінювали на письмі Вінцент Дунін-Марцінкевич та Ян Чечот. Зокрема у віршованій брошурі Яна Чечота «Da milych mužyczkoú» («Любим селянам»), яку було видано 1846 року, можна бачити u з висхідним наголосом — ú.
Згодом (у 1870 році) запровадити комбінацію У з бревісом як відповідник латинській ŭ запропонував Петро Безсонов[4]. Серед ранніх випадків використання кириличної літери ў — брошура з віршами, що її видано в Санкт-Петербурзі 1895 року під псевдонімом A.J. (Олександр Єльський) «Сынокъ! Разсказъ зъ праўдзиваго здарэння… 1895 року». Літера ў є також й у посмертному виданні Янки Лучини «Вязанка» (1903). За припущенням, літера ў почала вживатися у білоруській кирилиці досить послідовно з 1907-го року.
Пам’ятник [ред.]
У вересні 2003 року під час святкування «Днів білоруської писемності» (біл. Дні беларускай пісьменнасьці) Полоцька міська влада встановила у найдавнішому білоруському місті пам’ятник на честь цієї унікальної для білоруської мови літери[5]. Початковий задум пам’ятника належить білоруському каліграфові професору Павлові Семчанку — дослідникові шрифтів.
Розклад клавіш [ред.]
У білорусів традиційно літера Ў посідає місце Щ[6] (якої в них немає).
Таблиця кодів [ред.]
| Кодування | Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|
| UTF-8 |
Мала | 209 158 | D1 9E | 11010001 10011110 |
| Велика | 208 142 | D0 8E | 11010000 10001110 | |
| UTF-16 (ціла літера) |
Мала | 1038 | 040E | 00000100 00001110 |
| Велика | 1118 | 045E | 00000100 01011110 | |
| UTF-16 (розклад) |
Мала | 69403398 | 0423 0306 | 00000100 00100011 00000011 00000110 |
| Велика | 71500550 | 0443 0306 | 00000100 01000011 00000011 00000110 | |
| ISO 8859-5 | Мала | 174 | AE | 10101110 |
| Велика | 254 | FE | 11111110 | |
| KOI-8 |
Мала | 190 | BE | 10111110 |
| Велика | 174 | AE | 10101110 | |
| Windows-1251 | Мала | 161 | A1 | 10100001 |
| Велика | 162 | A2 | 10100010 |
Примітки [ред.]
- ↑ Гуцульські говірки. Короткий словник, Львів, 1999, стор. 9
- ↑ Текст «Русалки Дністрової» у Проекті Растко
- ↑ Булыка (Bulyka). У нескладовае // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. Т.4. Мінск: БСЭ. — 1987.
- ↑ Там само.
- ↑ http://www.pravapis.org/art_letter_monument.asp(біл.)
- ↑ http://www.mova.org/bellinux/kbd.html(біл.). Переглянуто 30 вересня 2007 р.
Джерела та література [ред.]
- Беларуская мова: Вучэб. дапам. / Э. Д. Блінава, Н. В. Гаўрош, М. Ц. Кавалёва і інш.; Пад рэд. М. С. Яўневіча. — Мн. : Выш. школа, 1991. ISBN 5-339-00539-9.
