Вяйне Аалтонен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вяйне Аалтонен (фін. Wäinö Aaltonen) (* 8 березня 1894, м. Марттіла, Фінляндія — † 30 травня 1966, Гельсінкі) — фінський скульптор-монументаліст, медальєр, театральний художник.

Зміст 1 Біогафічні дані 2 Творчість 3 Література 4 Дивись також

[ред.] Біогафічні дані

Закінчив Рисувальну школу в Турку (викладач — В.Вестерголм). Продовжував навчання у Франції, Італії, Великобританії.

Відвідував СРСР (Москва), де митця намагалися тенденційно позиціонувати як «співця робітничого класу». Почесний член Академії ми­стецтв СРСР (від 1958 р.).

У Турку створено музей Аалтонена, де зібрано велику колекцію сучасного мистецтва.

[ред.] Творчість

Дотримувався мистецьких стилів кубізм та футуризм, створив серію статуй, в яких поєднувався класичний натуралізм та задрапованість фігур. Працював із бронзою, мармуром, гранітом, керамікою.

Автор психологічних портретів:

• «Ян Сібеліус», мармур, 1935, Будинок-музей Яна Сібеліуса, м. Порі).

Статуї:

• цикл «Діви», граніт, 1917—1941;
• «Жінка у воді» (1923—1924)
• «Бігун П. Нурмі», бронза, 1924—1925, Олімпійський стадіон Гельсінкі).
• Статуя Миру (1952), відзначена Золотою медаллю Миру (1953).

Майстер монументальної і декоративної скульптури.

• Пам'ятники:
  • Алексис Ківі, бронза, 1939, Гельсінкі;
  • фінським переселенцям, граніт, 1938, Делавер, США;
• монументи:
  • «Дружба», бронза, 1952, Турку і Гетеборг,
  • «Світ», граніт, 1950—1952, Лахті, Золота медаль Світу в 1953;
  • 4 фігури для моста в Тампере, бронза, 1927—1929.

Працював також як медальєр і живописець.

Творчість Аалтонена ставлять в один мистецький ряд із роботами італійських скульпторів Маріно Мадзакураті, Джакомо Манцу (1908—1991).

[ред.] Література

• Цагарелли И. Вяйнё Аалтонен. — М., 1961.
• Okkonen O. Wäinö Aaltonen. — 2 pain. — Porvoo — Hels., 1951.
• Hakkila Esko. Wäinö Aaltonen. — 2 pain. — Porvoo — Hels., 1953.

[ред.] Дивись також

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Аалтонен