Абазівка (Полтавський район)
| село Абазівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область |  Полтавська область |
| Район/міськрада | Полтавський район |
| Рада | Абазівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 5324080101 |
| Картка на сайті ВР | картка |
  |
|
| Абазівка на мапі Полтавського району | |
| Основні дані | |
| Населення | 1679 |
| Поштовий індекс | 38715 |
| Телефонний код | +380 532 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | |
| Середня висота над рівнем моря |
105 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38715, Полтавська обл., Полтавський р-н, с.Абазівка, вул.Жовтнева,4 , тел. 55-53-55 |
| Карта | |
  Абазівка
|
|
 Абазівка
|
|
Абазі́вка (Обазі́вка) — село в Україні, Полтавському районі Полтавської області. Населення становить 1679 осіб. Орган місцевого самоврядування — Абазівська сільська рада.
Село розташоване на березі р. Полузір'я, правої притоки річки Ворскли. Засноване у 19 ст. Через Абазівку проходить автотраса Київ — Харків. 1719 ж. (1990). Засноване у 40-х роках 19 ст. на місці х. Курилехівки. Первісна назва Єлизаветине — на честь Єлизавети Абази (дружини поміщика М.В. Абази). Тут вони збудували палац, Успенську церкву (1847, мурована, з дзвіницею; не збереглася), цегельний з-д, вовнообробну фабрику, ґуральню, кінно- поштову станцію, дві корчми. Абази тримали кріпацький театр, оркестр із італ. музикантів, а також художників. 1859 у селі, яке після у 1861 стало волосним центром Полтави пов.,— 35 дворів, 235 ж., церква, щороку відбувався один ярмарок, у 1883 — 65 дворів, 479 ж.; 1910 в селі наліч. 85 дворів, 485 ж. Діяла церковнопарафіяльна школа, з 1885 — земське однокласне училище, з 1910 — кравецько-рукодільна майстерня. З 1890-х років до 1917 село належало поміщикам Іловайським.
Радянську владу проголошено в січні 1918. Після закінчення громадянської війни в селі засн. с.-г. товариство, сільс. споживче товариство. Було відкрито клуб, громадську б-ку. У 1926 — 104 двори, 438 ж. З 1922 в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у серед. 20-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 — філія полтавської артілі ім. Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством. 1930 в Абазівці створено колгосп «Перемога», згодом його перейменовано на колгосп ім. газети «Правда» (діяв до 1976), племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків. У роки німецько-фашистської окупації (18. IX 1941— 23.IX 1943) на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 чол.
В Абазівці — завод залізобетонних конструкцій виробів об'єднання «Укренергоконструкція», Повітавська виробнича агрофірма «Насіння», підсобні господарства Полтавської державної племстанції (вирощують биків, баранів) і Полтавського тампонажного управління об'єднання «Укрнафта», заготзбутбаза облспоживспілки, цех виробничо-торгового об'єднання художніх промислів «Полтавка», неповна с. ш., лікарня, клуб на 100 місць, б-ка (9280 од. зб.), будинок побуту, відділення зв'язку.
Пам'ятні знаки на честь 284 воїнів-односельців, полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих 1943 при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-фашистськими окупантами. Встановлено Білоуська І. В. погруддя (1979).
[ред.] Народне мистецтво
Осередок художнього ткацтва і вишивки. 1910 земство відкрило в селі навчальну кравецько-рукодільну майстерню, де виготовляли жіночий, чоловічий і дитячий одяг для селян та міщан, а також церковний. Чоловічі та жіночі сорочки, скатерті вишивали у техніках вирізування, мережки, лиштви, використовуючи нитки (заполоч) приглушених кольорових гам (блакитні, жовті, коричневі кольори, вишивка білим по білому). Така ж тональність кольорів типова і для килимів з рослинно-геометричними візерунками.
Вироби майстерні експонувалися на Всеросійській кустарно-промисловій виставці 1913 (Київ). З 1922 в Абазівці діяв вишивальний пункт, із середини 20-х pp. 20 ст. — вишивальна артіль «Селянка-кустарка» (з 1971 — бригада Полтавського виробничо-художнього об'єднання). Виготовляли традиційні тканини, килими, доріжки і вишиті вироби з геометрично-рослинним орнаментом.
У 2-й пол. 20 ст. тут створюють в різних техніках вишиті чоловічі сорочки «чумачки» й «українки», жіночі блузи, гардини, скатерті, серветки, а також червоні рушники з мотивом дерева життя.
У селі працювали художники-інструктори Г. В. Мороз, В. В. Болсунова (1919—1929). Роботи народних майстрів Абазівки зберігаються в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Полтавському художньому музеї.
[ред.] Література
- В. М. Ханко. Абазівка // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 1.
