Абашидзе Іраклій Віссаріонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іра́клій Віссаріо́нович Абаши́дзе (* 23 листопада 1909, Цулукідзе — † 1992) — грузинський радянський поет. Академік АН Грузинської РСР1960).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився в місті Цулукідзе (раніше Хоні).

Член КПРС з 1939 року. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань.

Почав друкуватися 1928 року.

Творчість[ред.ред. код]

Творчо використовуючи традиції Володимира Маяковського, Абашидзе відгукувався на злободенні події життя («Жовтневий рапорт», «Дари Колхіди», «Відкритий лист американському письменникові» та ін.). У циклах віршів «Процвітає Грузія», «Пісня жнив», «На XX з'їзді», «З індійського зошита» з особливою силою проявився ліричний талант поета.

Абашидзе і Україна[ред.ред. код]

Низку поезій Абашидзе присвятив Україні («В Україні», «Поетам Грузії»).

Один із перших перекладачів Шевченкового «Заповіту» грузинською мовою (1936). «Лілея» та «Москалева криниця» Шевченка в перекладі Абашидзе ввійшли до грузинських видань «Вірші і поеми» (1939, 1952).

Абашидзе — автор статей, присвячених Тарасу Шевченку («Тарас Шевченко» (1936), «Великий кобзар» (1961) та інші).

Він також був учасником делегацій, що приїздили з Грузії в Україну 1939, 1961, 1964 на шевченківські ювілеї. Виступав на урочистих засіданнях Спілки письменників Грузії, присвячених 100-річчю з дня народження Шевченка.

1964 року отримав державну премію Грузинської РСР імені Шота Руставелі.

Твори[ред.ред. код]

Українські переклади:

  • У книзі: Поезія Радянської Грузії: Антологія. — К., 1939;
  • «Дніпро», 1945, № 5—6;
  • «Вітчизна», 1958, № 8.

Російські переклади:

  • Стихотворения. — Москва, 1958.

Література[ред.ред. код]