Абвер
| Абвер | |
|---|---|
| На службі | 1919 — 1944 |
| Країна | .svg){kind=small} Веймарська республіка.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Роль | армійська розвідка та контррозвідка |
| Війни/битви | Друга світова війна |
| Командири | |
| Визначні командири |
Вільгельм Канаріс |
Абвéр (нім. Abwehr — оборона, відсіч) — назва органу армійської розвідки та контррозвідки Німеччини у 1919-1944.
Від 1919 до 1938 офіційно підпорядковувався військовому міністерству. Від 1935 Абвер очолив досвідчений розвідник В.Ф. Канаріс, який активно сприяв перетворенню служби на один із найважливіших інструментів гітлерівської політики. Після скасування 1938 військового міністерства абвер було реорганізовано в управління розвідки і контррозвідки при штабі Вермахту. В центральному апараті діяло 5 головних підрозділів:
- «Абвер-I» — розвідка;
- «Абвер-II» — організація саботажу, диверсій, терору й повстань на території ворога, розклад його військ і тилу;
- «Абвер-III» — контррозвідка;
- «Абвер-аусланд (закордон)» — вивчення потенціалу іноземних держав;
- «Абвер-центр» — загальноорганізаційний відділ.
У червні 1941 для безпосереднього керівництва розвідувальною діяльністю на Східному фронті створено штаб «Валлі», а 1942 — «Зондерштаб Р» — для боротьби з партизанським рухом і для ведення пропаганди серед населення окупованих територій. Абвер мав свої збройні формування — полк (згодом дивізія) «Бранденбург-800». На території Німеччини і за її межами абвер мав периферійні органи — так звані абверштеллє (АСТ) і підпорядковані їм абвернебенштеллє (АНСТ).
Зміст |
[ред.] Периферійні органи Абверу
[ред.] Завдання
У роки Другої світової війни АСТ були створені у країнах-сателітах, а також на окупованих територіях при командуваннях німецькими військами тилових районів. Вони повинні були виявляти агентуру противника і осіб, ворожо налаштованих до Німеччини, готувати шпигунів та диверсантів для фронтових команд абверу, вести боротьбу з антифашистськими і партизанськими рухами. Конкретний зміст діяльності кожного з них визначався одним із напрямів: розвідка, саботаж, контррозвідка. На окупованій території України діяли «Абверштеллє Україна», «Абверштеллє півдня України».
[ред.] Україна
«Абверштеллє Україна» дислокувався в різний час у Рівному і Полтаві. Від 1942 до жовтня 1943 у Києві діяв підпорядкований «Абверштеллє Україна» «Абвернебенштеллє Київ», зашифрований під кодовою назвою установи зв’язку («Фербіндунгсштеллє»). Контактував у своїй роботі з розвідувальним органом «Оріон», штаб і школи якого дислокувалися 1943 в Києві, а також з київським підрозділом СД. Його діяльність полягала у закиданні в тил Червоної армії агентури і заходах з виявлення закинутої у німецький тил радянської агентури.
Створений у жовтні 1941 «Абверштеллє півдня України» дислокувався у Миколаєві, згодом в Одесі. Його діяльність поширювалася на територію Миколаївської, Херсонської, Сталінської (нині Донецької), Запорізької, Кіровоградської, Вінницької і Одеської областей УРСР, а також Ростовську область РРФСР. Штатні резидентури були в Херсоні, Кіровограді, Маріуполі, Мелітополі, Первомайську, Вінниці, Кривому Розі.
1944 у зв'язку із низкою невдач та конкурентною боротьбою із іншими розвідницькими службами Німеччини 14 лютого абвер було ліквідовано, кадри абверу перейшли на службу до головного управління імперської безпеки.
[ред.] Література
- Долгополов Ю.Б. Война без линии фронта. М., 1981
- Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне: Сборник документов, т. 1, кн. 1. М., 1995.
