Абдаллах ібн Аббас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Абдаллах ібн Аббас (619—686), (араб. عبد الله بن عباس‎), — двоюрідний брат засновника ісламу Мухамеда і його сподвижник, син Аббаса ібн Абд аль Муталіба, засновника династії Аббасидів. За мусульманською традицією — засновник коранічної екзегетики (Тафсір). Був одним із перших теоретиків в області мусульманського права


За мусульманським переданням він був наділений надзвичайними знаннями, тому прізвиськом Абдаллаха ібн Аббаса було "хабр аль умма" (вчений муж спільноти). Йому приписуються наміри зібрати розповіді про вчинки і висловлювання Мухаммеда та його сподвижників (хадиси). Абдаллах ібн Аббас відомий як коментатор Корану, мусульманський правознавець (сам робив висновки з правових питань). Він передав багато переказів із доісламської історії та про походи Мухаммеда. Його коментарі до Корану вважаються першою спробою філологічного аналізу священного писання ісламу.
Заслуги Абдаллаха ібн Аббаса в розробці коранічної екзегетики сильно перебільшені мусульманською традицією, що робилося, очевидно, на догоду правлячим халіфам — його нащадкам.

Джерела[ред.ред. код]