Абдул-Азіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абдул-Азіз
Шаблон:Lang-ota4
Прапор
32-й Османський султан
18611876
Попередник: Абдул-Меджид I
Наступник: Мурад V
 
Народження: 9 лютого 1830(1830-02-09)
Константинополь (Стамбул), Османська імперія
Смерть: 4 червня 1876(1876-06-04) (46 років)
Константинополь (Стамбул), Османська імперія
Батько: Махмуд II
Мати: Пертевніял Султан
 
Монограма: Монограма
Abdulaziz.jpg

Абдул-Азіз (Шаблон:Lang-ota3, тур. Abdülaziz, 9 лютого 1830 — 4 червня 1876) — 32-й султан Османської імперії, що правив у 1861 — 1876 роках. Другий син султана Махмуда II; вступив на престол після свого брата Абдул-Меджида 25 червня 1861 року.

Він бажав реформ, оточив себе лібералами, набув популярності, обіцяючи державну та палацову економію; але не був достатньо твердий, щоб виконати свої наміри. З 1862 році часті нервові розлади заважали йому займатися справами, і тому до 1871 року держава управлялося великим візиром по встановленню його попередника.

Найважливіші події царювання Абдул-Азіза: повстання у Кандії (1866), відпадання Белграда до Сербії (1867), дипломатична перемога Греції (1868), яка заохотила до повстання у Кандії, утихомирення єгипетського паші, що отримав від Абдул-Азіза титул хедив, — турбували набагато більш знаменитих державних діячів Фуада-пашу та Алі-пашу, ніж самого султана.

1863 року Абдул-Азіз у супроводі Фуада-паші поїхав до Єгипет. 1867 року під час переговорів по Кандії, незважаючи на незгоди, що виникли у Османської імперії з іншими державами, Абдул-Азіз відправився на Захід. 30 червня чудово прийнятий у Парижі Абдул-Азіз відвідав Всесвітню виставку; від 12 до 23 липня перебував у Лондоні; 24-го липня вітав прусську королівську пару у Кобленці; п'ять днів пробув у Відні і 7 Августо 1867 року повернувся до Константинополя.

Після смерті Алі-паші 1871 року Абдул-Азіз думав особисто керувати державою, хотів змінити закон про престолонаслідування на користь свого сина Юсуфа Іззедіна та збільшити свою власну скарбницю до колосальних розмірів за рахунок держави. Він намагався привласнити собі всі державні доходи.

1873 року, поступившись хедив Єгипту за 21 мільйон франків майже всі права незалежного государя, залишив солдатів та чиновників без утримання. Коли ж все стало хилитися до занепаду та повстала Герцеговина (серпнень 1875 року), він звелів скоротити наполовину платежі відсотків за державними боргами, тим самим підірвавши довіру до держави.

1876 року (11 травня) повстання софтів змусило його змінити великого візира Махмуда Недіма, прихильника росіян, і призначити Мехмеда Рушді та Хуссейна Авні, відомих патріотів, які 30 травня 1876 року змусили його зректися престолу на користь племінника, Мехмеда Мурада (Мурада V). Через декілька днів по тому, 4 червня, він помер, як вважали, від самогубства (перерізав собі вени), у палаці Чираган, куди був ув'язнений як державний злочинець.

Процес 1881 року, що відбувся проти багатьох державних діячів, у тому числі Мідхада-паші, довів, що султана було убито.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Ацам «L'avénement d' A.» (Париж, 1861.)
  • Міллінг (Осман-Сейфі-Бей), «La Turquie sous le règne d' A.» (Брюссель, 1868 р.)
  • Міллінг (Осман-Сейфі-Бей), «Sultan A.» (в «Unsere Zeit», Лейпц., 1877, I).
Попередник: Османський султан
18611876
Наступник:
Абдул-Меджид I Мурад V