Абдул-Гамід I
| Абдул-Гамід I | |
|---|---|
 |
|
 |
|
| Халіф мусульман | |
| 1774 — 1789 | |
| Доба | Stagnation of the Ottoman Empire |
| Повне ім'я | Abdulhamid I.jpg |
| Народився | 12 березня 1725 |
| Помер | 7 квітня 1789 (64 роки) |
| Попередник | Мустафа III |
| Наступник | Селім III |
| Династія | Османи |
| Динатсія | Османи |
Абду́л-Гамі́д І (осман. ]عبد الحميد اول , тур. I. Abdülhamit; 12 березня 1725 — 7 квітня 1789) — турецький політичний і державний діяч французького походження, султан Османської імперії (1774—1789) з династії Османів. Син султана Ахмеда ІІІ та французької рабині Рабії.
Біографія [ред.]
Абдул-Гамід І намагався реформувати османську армію: запросив до країни іноземних військових спеціалістів та розпочав ліквідовувати сипахійську систему, за якою військові ленники одержували в пожалування землю, й реорганізовувати яничарський корпус.
Після поразки від россійської армії під м. Козлуджі 20(09) червня 1774 року доручив великому візирові Мугсину-заде підписати з Россією Кючук-Кайнарджійський мирний договір 21 липня 1774 за яким до Росії ввійшли землі між Дніпром і Бугом, відкрила протоки Босфор і Дарданелли для плавання російських суден. За Ясським мирним договором 1792 року, який підписано вже після смерті Абдул-Гаміда І і яким закінчилась почата ним війна, до Росії відійшли землі від Бугу до Дністра, Кримське ханство офіційно визнане володінням Росії, хоча його фактичне приєднання до Російської імперії відбулося в 1783 році.
У квітні 1775 року підписав договір з імператором Йосифом ІІ, за яким захоплена перед тим австрійськими військами Буковина разом з містами Чернівці і Сучава перейшли до Австрії.
У серпні 1787 року під впливом англійської дипломатії султан розпочав чергову війну з Россійською імперією.
Мав 22 дітей, серед яких - майбітній султан Османської імперії Магмуд ІІ.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года (его подготовка и заключение). М., 1995;
- Лорд Кипросс. Расцвет и упадок Османской империи. М., 1999.
|
||||||||
