Абдул-Меджид I
| Абдул-Меджид I осман. عبد المجيد اول |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| 1839—1861 | |||
| Попередник: | Махмуд II | ||
| Спадкоємець: | Абдул-Азіз I | ||
| Віросповідання: | іслам, сунізм | ||
| Народження: | 23 квітня 1823 Стамбул |
||
| Смерть: | 25 червня 1861 (38 років) Стамбул |
||
| Батько: | Махмуд II | ||
| Мати: | Безмялем | ||
| Автограф: |  |
||
Абдул-Меджид І (*25 квітня 1823 — †25 липня 1861) — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та українки Безмялем Валіде Султан.
Він продовжує провадити реформи, започатковані для європеїзації країни його батьком. При ньому не мусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з'явилися залізниця, телеграф. За порадою Решида Мустафи видав 3 листопада 1839 р. збірник законів «Хатт-і-шериф», за якими обіцяв рівні права усім османським підданим, відмовляючись від старого султанського права розпоряджатись їхнім життям і майном.
У 1840-х рр. проти волі британського уряду допоміг Ірландії у боротьбі з голодом. У 1852 р. турецькі війська були витіснені з Чорногорії Австрією.
За його правління відбулася Кримська війна 1853—1856 рр., у якій Туреччина, підтримана Францією та Англією, отримала ряд привілеїв. Але натомість Османська імперія мусила провести ряд реформ, спрямованих на поліпшення умов християн, що викликало незадоволення мусульман та спричинило заворушення у Боснії, Болгарії, Албанії.
У 1858 р. було оголошено про банкрутство султанської казни.
Помер від туберкульозу.
Посилання[ред.]
|
||||||||
