Абдул Кадір Ґілані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдул Кадір Ґілані
перс. عبد القادر گیلانی‎
Основні відомості
Народження 18 березня 1077(1077-03-18)
Амол
Країна: Аббасидський халіфат
Конфесія: іслам, ханбалізм, сунізм
Смерть: 12 січня 1166(1166-01-12) (88 років)
Багдад
Праці й досягнення
Рід діяльності: факіг, поет
Традиція/школа: суфізм
Титул: шейх, святий
Значні роботи:
Список
  • аль-Кунья, аль-Фатх ар-Раббані, Футух аль-Кайб та ін.
Попередники: Abu Saeed Mubarak Makhzoomid і Ibn Aqild
Послідовники: кадріти
Додаткова інформація: шейх тарикату Кадірія[ru]
CMNS: Абдул Кадір Ґілані у Вікісховищі
Див. також: Абдулкадир

Абдул Кадір Ґілані, теж Абдулкодір Ґілоній (перс. عبد القادر گیلانی‎,урду عبد القادر گیلانی‎; повне ім'я: Гавсул Аъзам Абу Мухаммад Муйиддин Саййид Абдулкодир Гилоний) нар.18 березня 1077 р. або 1078[1], м. Амол, в області Ґіляні в Ірані — пом.12 січня 1166 р.[1], м. Багдад, Ірак) — один із найвідоміших мусульманських містиків та святих, суфійський шейх. Абдулкодір Ґілоній був засновником суфійського ордену «Кадірія».

За походженням — перс. Його батьком був Саїд Абу Саліх Муса аль-Хасані, прямий нащадок імама Хасана ібн Алі. Його вчителем був Абу Саїд Мухарамі. Його учень й наступник — Абу Мадьян аль-Ансарі[en]. Він мав прізвисько — Мухїддін.

Абдул-Кадір Гілані провів дитинство у рідному Гіляні. У 1095 р., у віці вісімнадцяти років, вирушив до Багдада, де продовжив вивчення ханбалійського мазхаба під керівництвом Ібн Акіля[ru] та інших уславлених вчителів. Він вивчав фікх, хадіс і тафсир. Після завершення навчання, Абдул-Кадір Гілані покинув м. Багдад, і у 25 своїх років прожив пустельником, мандруючи у пустельних районах Іраку.

Йому було за п'ятдесят, коли він повернувся до Багдаду в 1127 році, і почав проповідувати в громадських місцях.

Ось що про нього пише Ідрис Шах у своїй книзі «Шлях суфія»[2]:

«Хадрат» («Святіший») Абдул Кадир розробив систему викликання духовних станів, названу Наукою Станів. Під пером послідовників його діяння набрали настільки перебільшений характер, що опис його особистості має мало що спільного з його власним визначенням постаті суфійського Вчителя. Надмірно палке захоплення екстазопороджуючими засобами, без сумніву, є причиною виродження организацій ордену Кадірійа. Це спільний уділ багатьох ентузіастів, коли досягнення змінного стану свідомості стає метою, а не засобом, що знаходиться під належним контролем спеціаліста…»

«Подібно до Джалаледдіна Румі, Абдул Кадір вже в ранньому дитинстві проявляв чітко виражені надприродні здібності, і описи його життя повні згадувань подібних випадків».

Шейх помер у 1166 році в Багдаді, у віці 88 років. Похований в мавзолеї Ґіляні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]: open data platform — 2011.(англ.)
  2. «Путь суфия» (1968) — ISBN 0-900860-80-4. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]