Абелівська премія
| Абелівська премія | |
 |
|
| Оригінальна назва | Abel Prize |
| Країна |  Норвегія |
| Тип | |
| Підстави нагородження | За досягення в математиці |
| Статус | |
| Статистика | |
| Дата заснування | 2003 |
| Сайт | www.abelprize.no/%20abelprize.no |
Абелівська премія з математики, названа так на честь норвезького математика Нільса Генріка Абеля, заснована урядом Норвегії в 2002 році, і, починаючи з 2003 року, щорічно присуджується видатним математикам сучасності. Грошовий розмір премії можна порівняти з розміром Нобелівської премії і, в доларовому еквіваленті, становить трохи менше мільйона доларів США. Метою засновників цієї премії було не тільки заохочення математиків зі світовим ім'ям, але й широка реклама та популяризація сучасної математики, особливо серед молоді.
Зміст |
Історія [ред.]
Перша пропозиція заснування премії пролунала в рамках відзначення 100-х роковин народження Абеля[1]. У 1899, незадовго до своєї смерті, Софус Лі пропонував запровадити Абелівську премію, коли дізнався про наміри Альфреда Нобеля, який засновував щорічні премії, не включати премію з математики. Король Швеції Оскар II погодився фінансувати математичну премію імені Абеля, і математики Людвіг Сілов та Карл Штермер розробили статут та правила пропонованої премії. Проте, вплив Лі згас після його смерті, а роз'єднання Шведсько-норвезької унії у 1905 поклало край першій спробі створення Абелівської премії.
У 2001, коли інтерес до премії знов зріс, була сформована робоча група для розробки пропозиції, котра і була представлена прем'єр-міністру Норвегії у травні. У серпні 2001 норвезький уряд оголосив, що премія буде присуджуватися з 2002, до 200-річного ювілею Абеля. Насправді перша премія була присуджена 2003 року.
Для відзначення лауреатів і їхніх досягнень була заснована серія книг, один том на п'ять років. Перший том[2] покриває роки 2003–2007.
Лауреати [ред.]
Список лауреатів Абелівської премії за всю історію нагородження:
- 2003: Жан-П'єр Серр (Колеж де Франс, Париж) «За ключову роль у наданні сучасної форми багатьом галузям математики, включаючи топологію, алгебраїчну геометрію і теорію чисел».
- 2004: Сер Майкл Ф. Атья (Едінгбурзький університет) і Ізадор М. Зінгер (Массачусетський технологічний інститут) «За відкриття і доведення теореми про індекс, що з'єднала топологію, геометрію і аналіз, і за їхню видатну роль у наведенні нових мостів між математикою та теоретичною фізикою».
- 2005: Пітер Д. Лакс (Нью-Йоркський університет) «За видатний внесок у теорію і застосування рівнянь в часткових похідних та обчислення їхніх рішень».
- 2006: Леннарт Карлесон (Королівський технологічний інститут, Швеція) «За глибокий і основний внесок в гармонічний аналіз і теорію гладких динамічних систем».
- 2007: Срініваса С. Р. Варадхан (Інститут математичних наук ім. Куранта, Нью-Йорк, США) «За його фундаментальний внесок у теорію ймовірностей, і особливо за створення єдиної теорії великих відхилень».
- 2008: Джон Г. Томпсон (Флоридський університет) і Жак Тітса (Колеж де Франс, Париж) «За глибокі досягнення в алгебрі, зокрема за надання сучасної форми теорії груп».
- 2009: Михайло Громов (Institute des Hautes Études Scientifiques) «за його революційний внесок в геометрію».
- 2010: Джон Тейт, Техаський університет «головному архітекторові теорії чисел за видатний слід в сучасній математиці»
- 2011: Джон Мілнор, «за піонерські відкриття в топології, геометрії та алгебрі»[3]
- 2012: Ендре Семереді (Математичний інститут Альфреда Реньї Угорської академії наук), за «фундаментальний вклад в дискретну математику і теорію інформатики, а також на знак визнання його глибокого і довгострокового вкладу в адитивну теорію чисел і ергодичну теорію»
- 2013: П'єр Рене Делінь, за революційний внесок в алгебраїчну геометрію, котрий трансформував теорію представлень, теорію чисел та багато суміжних областей
