Аблатив
Аблатив (від лат. ablātīvus), відкладний відмінок[1], часом: орудно-місцевий відмінок — відмінок, який вказує на вихідний пункт траєкторії руху одного з учасників ситуації. Характерний для багатьох мов, слов'янським мовам не властивий.
У балто-слов'янських мовах індоєвропейський аблатив злився з родовим відмінком.
Слова у вихідному відмінку відповідають на такі запитання: «звідки ?», «від кого ?», «від чого ?», «чому ?».
Українськими відповідниками вихідного відмінка є прийменники від, з у поєднанні з родовим відмінком.
Зміст |
Індоєвропейські мови [ред.]
Латинська мова [ред.]
Аблатив у латинській мові (ablativus) зазвичай використовується в якості прислівника і є ознакою дії, вираженої дієсловом. Має багато застосувань та походить від трьох відмінків праіндоєвропейської мови: аблативу, орудного та місцевого.
Інколи має назву прислівникового через своє значення: magnā (cum) celeritāte перекладається як дуже швидко (з величезною швидкістю).
Латинський супін в аблативі (так званий супін II, супін на-U) служить доповненням при прикметнику в деяких стійких виразах, (jūcundus cōgnitū — «приємний для пізнання», horribile dictū — «страшно сказати»).
Албанська мова [ред.]
В албанській мові аблатив є п'ятим відмінком та має назву rasa rrjedhore.
Санскрит [ред.]
У граматиці санскриту аблатив є п'ятим відмінком (panchami) та має схожі граматичні функції з латинським аналогом.
Іменники у цьому відмінку зазвичай відповідають предмету, від чи з якого щось з'явилось чи виникло — наприклад, patram vṛkṣāt patati — листок падає з дерева.
Відмінок має кілька інших призначень, зокрема, коли дія відбувається з причини чи без певного суб'єкта; або з іменником, що позначає відстань чи напрям.
Вірменська мова [ред.]
У західновірменській мові аблатив утворюється суфіксом -e (невизначений) чи -en (визначений).
- Mart — чоловік
- Marten — від чоловіка (визн.)
- Marte — від чоловіка (невизн.)
- Doon — будинок
- D'nen — з будинку (визн.)
- D'ne — з будинку (невизн.)
У східновірменській мові суфікс -its вживається для усіх іменників.
Mard — чоловік Mardits — від чоловіка
Toon — будинок T'nits — з будинку
Обидва суфікси мають походження з класичної вірменської. Західний суфікс -e походить з форми однини у класичній, східний -its відповідно з множинної, проте в обох сучасних діалектах вони не залежать від числа.
Приклади застосування (західний варіант):
- Рух від вказаного предмета.
- KAGHAKEN katsi. — Я прийшов з міста.
- ASTEGHEN heroo g'abrei. — Я жив далеко звідси.
- Вказує на агента при використанні пасиву.
- INE misht g' sirveis. — Ти завжди була кохана мною.
- AZAD'CHNEREN azadetsank. — Ми були звільнені визволителями.
- У розмовній вірменській — для конструкції порівняння:
- Inch MEGHREN anoosh eh? — Що є солодшим за мед? (приказка)
- Mariam EKHPEREN b'zdig eh. — Марія менша (молодша) за свого брата.
- Керування відмінками у випадку післялогів (англ. postpositions).
- INE var — піді мною.
- KEZME ver — над тобою.
- ANONTSME verch — після них.
- MEZME arach — перед нами.
Тюркські мови [ред.]
Азербайджанська мова [ред.]
Аблатив у азербайджанській мові (азерб. çıxışlıq hal) виражений суфіксами -dan або -dən. Приклади:
Ev — evdən
Будинок — від/з будинку
Турецька мова [ред.]
Аблатив у турецькій мові (тур. den hali, uzaklaşma hali) виражається суфіксами -den, -dan, -ten або -tan, де вибір обумовлюється гармонією голосних та приголосних. Приклади:
Ev — evden
Будинок — від/з будинку
At — attan
Кінь — від/з коня
Ses — sesten
Звук/гучність — від звуку/гучності
У деяких випадках аблатив відповідає значенню причини, у цих ситуаціях після аблативу може йти необов'язкове слово «dolayı» (через, з причини).
- ondan dolayı — тому, з цієї причини
- Yüksek sesten (dolayı) rahatsız oldum. — Мені було некомфортно через гучний звук.
Деякі мови, що мають аблатив [ред.]
- З індоєвропейських мов:
- З тюркських мов:
- З Угро-фінських мов:
- З Картвельських мов:
- З Палеоазійських мов:
- З Індіанських мов:
- Японська мова
- Квенья — вигадана мова ельфів Толкіна
Примітки [ред.]
Література [ред.]
- Oda Buchholz, Wilfried Fiedler: Albanische Grammatik. Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1987, ISBN 3-324-00025-4.
- Margarete I. Ersen-Rasch: Baschkirisch. Lehrbuch für Anfänger und Fortgeschrittene. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, ISBN 978-3-447-05730-1, S. 43.
- Irja Grönholm: Estnisch Wort für Wort (= Kauderwelsch. Bd. 55). 3. Auflage. Reise-Know-How-Verlag Rump, Bielefeld 2002, ISBN 3-89416-245-7.
- József Tompa: Kleine Ungarische Grammatik. Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1972.
- Hans-Peter Vietze: Lehrbuch der Mongolischen Sprache. 5. durchgesehene Auflage. Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1988, ISBN 3-324-00242-7.
