Аблатив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аблатив (від лат. ablātīvus), відкладний відмінок[1], часом: орудно-місцевий відмінок — відмінок, який вказує на вихідний пункт траєкторії руху одного з учасників ситуації. Характерний для багатьох мов, слов'янським мовам не властивий.

У балто-слов'янських мовах індоєвропейський аблатив злився з родовим відмінком.

Слова у вихідному відмінку відповідають на такі запитання: «звідки ?», «від кого ?», «від чого ?», «чому ?».

Українськими відповідниками вихідного відмінка є прийменники від, з у поєднанні з родовим відмінком.

Індоєвропейські мови[ред.ред. код]

Латинська мова[ред.ред. код]

Аблатив у латинській мові (ablativus) зазвичай використовується в якості прислівника і є ознакою дії, вираженої дієсловом. Має багато застосувань та походить від трьох відмінків праіндоєвропейської мови: аблативу, орудного та місцевого.

Інколи має назву прислівникового через своє значення: magnā (cum) celeritāte перекладається як дуже швидко (з величезною швидкістю).

Латинський супін в аблативі (так званий супін II, супін на-U) служить доповненням при прикметнику в деяких стійких виразах, (jūcundus cōgnitū — «приємний для пізнання», horribile dictū — «страшно сказати»).

Албанська мова[ред.ред. код]

В албанській мові аблатив є п'ятим відмінком та має назву rasa rrjedhore.

Санскрит[ред.ред. код]

У граматиці санскриту аблатив є п'ятим відмінком (panchami) та має схожі граматичні функції з латинським аналогом.

Іменники у цьому відмінку зазвичай відповідають предмету, від чи з якого щось з'явилось чи виникло — наприклад, patram vṛkṣāt patatiлисток падає з дерева.

Відмінок має кілька інших призначень, зокрема, коли дія відбувається з причини чи без певного суб'єкта; або з іменником, що позначає відстань чи напрям.

Вірменська мова[ред.ред. код]

У західновірменській мові аблатив утворюється суфіксом -e (невизначений) чи -en (визначений).

Mart — чоловік
Marten — від чоловіка (визн.)
Marte — від чоловіка (невизн.)
Doon — будинок
D'nen — з будинку (визн.)
D'ne — з будинку (невизн.)

У східновірменській мові суфікс -its вживається для усіх іменників.

Mard — чоловік Mardits — від чоловіка

Toon — будинок T'nits — з будинку

Обидва суфікси мають походження з класичної вірменської. Західний суфікс -e походить з форми однини у класичній, східний -its відповідно з множинної, проте в обох сучасних діалектах вони не залежать від числа.

Приклади застосування (західний варіант):

  • Рух від вказаного предмета.
    • KAGHAKEN katsi. — Я прийшов з міста.
    • ASTEGHEN heroo g'abrei. — Я жив далеко звідси.
  • Вказує на агента при використанні пасиву.
    • INE misht g' sirveis. — Ти завжди була кохана мною.
    • AZAD'CHNEREN azadetsank. — Ми були звільнені визволителями.
  • У розмовній вірменській — для конструкції порівняння:
    • Inch MEGHREN anoosh eh? — Що є солодшим за мед? (приказка)
    • Mariam EKHPEREN b'zdig eh. — Марія менша (молодша) за свого брата.
  • Керування відмінками у випадку післялогів (англ. postpositions).
    • INE var — піді мною.
    • KEZME ver — над тобою.
    • ANONTSME verch — після них.
    • MEZME arach — перед нами.

Тюркські мови[ред.ред. код]

Азербайджанська мова[ред.ред. код]

Аблатив у азербайджанській мові (азерб. çıxışlıq hal) виражений суфіксами -dan або -dən. Приклади:

Ev — evdən
Будинок — від/з будинку

Турецька мова[ред.ред. код]

Аблатив у турецькій мові (тур. den hali, uzaklaşma hali) виражається суфіксами -den, -dan, -ten або -tan, де вибір обумовлюється гармонією голосних та приголосних. Приклади:

Ev — evden
Будинок — від/з будинку

At — attan
Кінь — від/з коня

Ses — sesten
Звук/гучність — від звуку/гучності

У деяких випадках аблатив відповідає значенню причини, у цих ситуаціях після аблативу може йти необов'язкове слово «dolayı» (через, з причини).

  • ondan dolayı — тому, з цієї причини
  • Yüksek sesten (dolayı) rahatsız oldum. — Мені було некомфортно через гучний звук.

Деякі мови, що мають аблатив[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Oda Buchholz, Wilfried Fiedler: Albanische Grammatik. Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1987, ISBN 3-324-00025-4.
  • Margarete I. Ersen-Rasch: Baschkirisch. Lehrbuch für Anfänger und Fortgeschrittene. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, ISBN 978-3-447-05730-1, S. 43.
  • Irja Grönholm: Estnisch Wort für Wort (= Kauderwelsch. Bd. 55). 3. Auflage. Reise-Know-How-Verlag Rump, Bielefeld 2002, ISBN 3-89416-245-7.
  • József Tompa: Kleine Ungarische Grammatik. Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1972.
  • Hans-Peter Vietze: Lehrbuch der Mongolischen Sprache. 5. durchgesehene Auflage. Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1988, ISBN 3-324-00242-7.

Посилання[ред.ред. код]