Аболіціонізм
Аболіціоні́зм (фр. abolitionisme, від лат. abolitio — скасування) — рух за скасування рабства негрів, що виник у кінці 18 століття у США, Англії і Франції і особливо посилився в середині 19 століття в США, де мав кілька течій. Пізніше цим терміном почали називати будь-який громадський рух за скасування якогось закону.
Аболіціонізм в США користувався підтримкою робітничого класу, широких кіл фермерства (що боролося за землю, проти плантаторів), а також буржуазії, яка вбачала в рабстві перешкоду для капіталістичного розвитку країни. З появою щотижневика «Ліберейтор» (1831—1865) та заснуванням в 1833 році «Американського товариства боротьби з рабством» аболіціонізм став організованим рухом, що об'єднував до 250 тисяч чоловік. В 1840 році виникла «Партія свободи», яка рішуче виступила проти рабства.
Більшість лідерів аболіціонізму на чолі з Вільямом Гаррісоном вважали, що з рабством слід боротися лише моральними засобами та переконанням, не застосовуючи силу. Однак деякі аболіціоністи на чолі з діячем негритянського визвольного руху Фредериком Дугласом вважали озброєну боротьбу необхідною для скасування рабства. В 1859 році фермер-аболіціоніст Джордж Браун намагався підняти загальне повстання рабів.
Аболіціонізм відіграв важливу роль у підготовці громадянської війни в США 1861—1865 років і формальної ліквідації рабства.
[ред.] Див. також
[ред.] Літеретура
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.;
- Советская Историческая Энциклопедия;
- Політичний словник. Головна редакція УРЕ. Київ. 1976. ст. 7.
