Абрагам Блумарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абрагам Блумарт
нід. Abraham Bloemaert
Abraham Bloemaert.jpg
Абрагам Блумарт, гравюра 1611 року.
Ім'я при народженні Abraham Bloemaert
Дата народження 25 грудня 1566(1566-12-25)
Місце народження м. Горнхем, Німеччина
Дата смерті 27 січня 1651(1651-01-27) (84 роки)
Місце смерті Утрехт
Національність нідерландець
Громадянство Голландія
Жанр релігійна композиція, побутовий жанр, пейзаж
Навчання у Герріта Сплінтера, Йооста де Беєра, Гендріка Гольціуса.
Напрямок маньєризм, реалізм
Роки творчості 1685 - 1650
Твори релігійна композиція, побутовий жанр, пейзаж

Абрагам Блумарт (нід. Abraham Bloemaert 25 грудня 1566 - 27 січня 1651) - нідерландський художник і викладач, представник стилю маньєризм. Вчитель декількох голландських художників, засновник художньої гільдії Св. Луки в місті Утрехт.


Маньєризм в Голландії[ред.ред. код]

« Убивство дітей Ніобеї»
« Чотири Євангелісти», 1615 , Художній музей, Принстон
« Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту», 1632, Державний музей (Амстердам).

Маньєризм досить швидко отримав поширення в Нідерландах - і через великий авторитет італійських майстрів, і через постійні контакти митців Нідерландів з сучасними їм італійськими маньєристами. В Північних Нідерландах, які згодом стануть називати Голландією, історично склалися два потужних центри маньеризму. Перший - у місті Гарлем наприкінці 16 століття під керівництвом Карела ван Мандера, Гендріка Гольціуса та Корнеліса ван Гарлема.

«Проповідь Івана Хрестителя», Музей красних мистецтв, Нансі
« Христос в Еммаусі», 1622, Брюссель
« Пустельник Ілія в пейзажі», бл. 1610, Ермітаж, Санкт-Петербург
« Весілля Пелея та Фетіди», 1638, Мауріцгейс, Гаага

Другий центр виник в місті Утрехт у 1611 році з ініціативи двох майстрів - Абрагама Блумарта та Йоахима Ейтевала. Як то притаманно маньєристам, майстри наполягали на перевагах уяви, віртуозної майстерності, підкореності відомим художнім авторитетам минулого, зневажливого ставлення до вивченя натури (яку вважали неестетичною), гідною покращення в картині. Маньєризм в Нідерландах відразу мав національне забарвлення, бо лише частково спирався на досвід італійських корифеїв Високого Відродження на кшталт Рафаеля Санті чи Мікеланджело Буонарроті. Художні традиції Нідерландів значно відрізнялися від традицій Італії ( де авторитетом була давньоримська античність), бо майстри Нідерландів орієнтувались на мистецтво пізньої готики і реалізму. Тому в бродючу суміш нідерландського мистецтва 16 століття з залишками пізньої готики і реалізму були зроблені лише додатки новітніх знахідок маньєристів Італії. Картини виходили штучними, чудернацькими, бо в свідомості нідерландців боролися національні реалістичні настанови з іноземними, штучними. Серед ранніх творів Блумарта - «Проповідь Івана Хрестителя», Музей красних мистецтв, Нансі, де в натовпі видно як фігури маньєристичні, так і ті, що нагадують персонажів нідерландця Луки Лейденського.

  • Полотна ж «Чотири Євангелісти» чи « Убивство дітей Ніобеї» вже цілком маньєристичні.
  • Картина «Христос в Еммаусі», 1622, Брюссель - твір з типовими рисами утрехтських караваджистів.
  • В картині «Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту», 1632, Державний музей (Амстердам) дивує грубим натуралізмом постоялий двір, де зупинились Марія та Йосип на шляху до Єгипту. В цілком реалістичній картині дещо штучними виглядають вже тільки дрібні, стаффажні фігурки самої Святої Родини.
  • Пізній твір «Весілля Пелея та Фетіди», 1638, Мауріцгейс, Гаага - не що інше як голландський класицизм 17 століття. Можливо, на стилістику класицизму в творі вплинули міфологічний сюжет та смаки замовника, з якими рахувався художник.

Творчість Абрагама Блумарта, фігури досить космополітичної, цікава як ілюстрація шляху, що пройшло нідерландське мистецтво від пізнього маньєризму до голландського реалізму середини 17 століття, увібравши усі метушливі пошуки перехідної доби. Художник довго жив і мав впливи і маньєристів Франції, де працюва 10 років, і утрехтських караваджистів, а це різні мистецькі системи.

Життєпис[ред.ред. код]

На космополітизм художньої манери Блумарта вплинули біографічні події. Рятуючись від каральних дій іспанських католиків щодо протестантів Нідерландів (яких нищили вогнем і мечем), родина Блумартів перебралася до Німеччини. Абрахам народився в німецькому місті Горнхем. Батько, Корнеліс Блумарт, був архітектор і художник. Перші художні навички син отримав від батька. Бажання дати синові добру освіту спонукало до вивчення декількох мов і праці з декількома художниками, що траплялися на його життєвому шляху. Абрахам знав латину і французьку. А серед його вчителів - Герріт Сплінтер, Йост де Беєр, Гендрік Гольціус.

Декілька років молодий митець провів у Парижі (бо опанував французьку) і повернувся у 1585 році в місто Утрехт, де оселився батько. Коли майстер Корнеліс Блумарт отримав замову з міста Амстердам, то разом з ним відбув і дорослий син. Зустріч з відомим представником маньєризму Гендріком Гольціусом призвела до переходу в майстерню останнього через захват його віртуозною майстерністю. Абрагам Блумарт працював разом з Гольціусом в місті Гарлем.

У травні 1593 року він узяв шлюб з Юдит ван Схонебурх і мешкав в Амстердамі. Шлюб тривав сім років і дружина померла. Смерть батька і майстерня, що він успадкував, спонукали до переїзду до Утрехта. По смерті першої дружини у 1600 році бездітний Абрагам бере шлюб вдруге з Герде де Рой. Подружнє життя склалося непогано і родина матиме статок і дванадцять дітей. Два сини Абрагама теж стануть художниками, але син Гендрік Блумарт ( 1601 - 1627 ) рано помер.

У 1611 році разом з однодумцем, художником Йоахимом Ейтевалом вони заснували в Утрехті художньюї гільдію Св. Луки. У 1618 році Абрагам Блумарт став деканом гільдії.

Не всі сторінки життя художника достеменно відомі. Він помер у 1651 році, ймовірно, у місті Утрехт.

Практика викладача[ред.ред. код]

Абрагам Блумарт - вчитель декількох голландських художників, серед яких -

  • Ян Бот ( 1618? - 1652 )
  • Андріс Бот ( 1613 - 1642 )
  • Якоб Геррітс Кейп ( 1594 - 1651 ), переважно портретист, також автор жанрових картин.
  • Альберт Кейп ( 1620 - 1691 ), син Альберта Кейпа.
  • Ніколас Кнюпфер ( 1603—1660 ), німець за походженням, що зарахований до голландської школи 17 ст.
  • Ян Баптист Венікс ( 1621 - 1661 )
  • Гендрік Блумарт, син Абрагама Блумарта, художник, що рано помер ( 1601 - 1627 )
  • Адріан Блумарт ( 1609 - 1666 ), син Абрагама Блумарта, переважно пейзажист.

Вибрані твори[ред.ред. код]

« Блага вість пастухам», бл. 1600, прив. збірка
Диявол сіє плевела, поки сплять селяни
  • « Проповідь Івана Хрестителя», Музей красних мистецтв, Нансі
  • « Убивство дітей Ніобеї», 1591, Національний музей, Копенгаген
  • « Весілля Амура і Психеї» ( тондо ), 1595, Віндзорський замок
  • « Проповідь Івана Хрестителя», бл. 1597, Державний музей (Амстердам)
  • « Суд Париса», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • « Блага вість пастухам», бл. 1600, прив. збірка
  • « Пустельник Ілія в пейзажі», бл. 1610, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • « Поклоніння пастухів», 1612 , Лувр
  • « Чотири Євангелісти», 1615 , Художній музей, Принстон
  • « Вертумн у вигляді старої і Помона», 1620, прив. збірка
  • « Христос в Еммаусі», 1622, Брюссель
  • « Притча про пшеницю та плевела» ( Диявол сіє плевела, поки сплять селяни ), 1624, Музей мистецтв Волтерс, Балтимор, (варіант - Ермітаж)
  • « Ферма. Відпочинок селян», Берлін
  • « Поклоніння волхвів», 1624, Гренобль
  • «Харіклея і Тегенес», 1625, Сан Сусі, Берлін
  • «  Алегорія зими», бл. 1627, Лувр
  • « Пастух в пейзажі та Товієм і янголом», бл. 1627, Інститут мистецтв, Міннеаполіс
  • « Пастушка з виноградом», 1628, Кунстгалле, Карлсруе
  • « Музи́ка з волинкою », Зальцбург
  • « Пейзаж з відпочинком Св. Родини на шляху до Єгипту», 1631, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • « Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту», 1632, Державний музей (Амстердам)
  • « Весілля Пелея та Фетіди», 1638, Мауріцгейс, Гаага
  • « Старий з куркою », Ермітаж, Санкт-Петербург
  • « Пейзаж з Товієм і янголом», Ермітаж, Санкт-Петербург

Джерела[ред.ред. код]

  • Rembrandt et son temps, catalogue d'exposition (Europalia 71), Bruxelles, Palais des Beaux-Arts de Bruxelles, 1971, p. 23.
  • Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker, K.G. Saur, München-Leipzig, 1992. Vol. 11 (1995), p. 547 et suiv.( нім. )
  • Adriaan Van der Willigen et Fred G. Meijer, A Dictionary of Dutch and Flemish Still-life Painters Working in Oils, Primavera, Leiden, 2003 (ISBN 978-90-74310-85-7), p. 39. ( англ. )
  • Гос. Эрмитаж. «Западноевропейская живопись », каталог № 2, Л, «Искусство», 1981, с.104
  • журнал «Великие художники », № 142, тема «Голландские караваджисты», 2005, с. 8

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]