Абревіація (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Абревіація (лат. abbreviation — скорочення) — спосіб словотворення, що розвинувся у 20 ст. Це об'єднання скорочених основ (технічний редактор > техред), скорочених і повних основ (медичне училище > медучилище), а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці (магнітофон > маг). При абревіації, як і при складанні похідне утворюється шляхом злученням компонентів кількох слів[1].

В українській, як і в інших слов'янських мовах, абревіація характерна здебільшого для іменників і дуже рідко використовується у прикметниках (культпросвітній, санепідеміологічний).

Починаючи з 60-х рр. 20 ст. в абревіації спостерігається дедалі сильніша тенденція до створення абревіатур, зовні схожих на звичні слова: валокордин, газотрон, позитрон. Слова цього типу особливо поширені в науковій мові, де їх вживають як терміни: аероторія, акваторія, лавсан, мелан, поропласти.

У сучасній українській мові активізувався процес скорочення слів за абревіатурним способом, тобто не на морфемному рівні, що притаманне розмовному стилю: неформали (представники неформальних організацій), рок (рок-н-рол), фанати (фанатики) тощо

Суть абревіації полягає у творенні слів (абревіатур) від усічених основ. За видом твірних компонентів розрізняють кілька типів абревіатур:

  • Звуковий тип - слова, утворені з початкових звуків твірних слів: рагс -реєстрація актів громадянського стан, ЗМІ - засоби масової інформації, ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я; особливістю абревіатур звукового типу є те, що вони читаються як звичайні слова;
  • Літерний (буквений, ініціальний) тип - абревіатури, утворені від початкових літер слів (слово вимовляється за назвами букв): МВФ (ем-ве-еф) - Міжнародний валютний фонд; НБУ (ен-бе-у) - Національний Банк України;
  • Складовий тип - слова, утворені з усічених основ кількох слів: Укртелеком - Українські телефонні комунікації, нардеп - народний депутат, Мін'юст - Міністерство юстиції; інтерпол - інтернаціональна поліція.
  • Мішаний (комбінований) тип - слова, утворені поєднанням усіченої основи одного слова з окремими словами: райдержадміністрація, телемагазин, оргкомітет, політсила, екопродукт, євроремонт. До комбінованих абревіатур зараховують також утворення, першою частиною яких є морфеми іншомовного походження авіа-, теле-, авто-, фото-, аеро-, гідро- тощо, котрі поєднуються до цілого слова: авіабаза, телезвернення, автотранспорт, фотомодель, гідростанція.

В українській мові абревіація характерна здебільшого творення іменників і дуже рідко використовується в прикметниках: енергозалежний, санепідеміологічний.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Горпинич В. О. Українська словотвірна дериватологія. — Дніпропетровськ, 1998
  2. Бойко, Вікторія (2014). Граматика української мови Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Академвидав. 

Література[ред. | ред. код]

  • Я. Ф. Клименко. Абревіація // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Абревіація // Український словотвір у термінах. Словник-довідник. Вакарлюк Л. О., Панцьо С. Є. Тернопіль, 2007, — стор. 20
  • Тронь К. Л. Із спостережень над структурними типами абревіатур української мови 20—30-х років. — Сердюк М. Г. Відабревіатурні похідні в укр. мові. // Питання словотвору східнослов'ян. мов. К., 1969;
  • Сердюк М. Г. Абревіатури і співвідносні з ними слова та словосполучення. УМ, 1981, в. 9;
  • Бойченко Л. М. Структурно-семантичні типи абревіатур і діапазон їх дериваційної активності в сучасній українській мові. «Мовознавство», 1982, № 5;
  • Клименко Н. Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучас. укр. мові. К., 1984.

Посилання[ред. | ред. код]