Абсолютний нуль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Абсолю́тний ну́ль температу́ри — початок відліку абсолютної температури за термодинамічною шкалою (0 «нуль» за шкалою Кельвіна). Абсолютний нуль температури на 273,16 K нижчий за температуру потрійної точки води (або на 273,15 °C нижчий за нуль температури за шкалою Цельсія).

Температура, при якій значна молекулярна діяльність припиняється. Найнижча можлива температура, при якій, за законом Гей-Люссака, тиск ідеального газу дорівнював би нулеві, бо при абсолютному нулі тепловий рух молекул тіла настільки слабкий, що енергія не може передаватися іншим тілам; відповідно до третього закону термодинаміки (теорема Нернста), при прямуванні температури системи до абсолютного нуля температури, до нуля прямують і її ентропія, теплоємність, коефіцієнт теплового розширення. При абсолютному нулі температури припиняються хаотичні рухи атомів, молекул, електронів, що визначають температуру системи, але залишаються їхні регулярні рухи, що описуються квантовою механікою, наприклад нульові коливання атомів у ґратці, з якими зв'язана нульова енергія.

Значення абсолютного нуля[ред.ред. код]

Абсолютний нуль дорівнює за шкалою:

  • Кельвіна — 0 K
  • Фаренгейта — −459,67 °F
  • Цельсія — −273,15 °C
  • Ренкіна — 0 °R (°Ra)

Експерименти[ред.ред. код]

Досягнення температур, що гранично наближаються до абсолютного нуля температури, становить складну експериментальну проблему. Вивченням цих проблем займається кріофізика.

У 2000 році фінські вчені з Helsinki University of Technology досягли температури 0,1×10−9 К (одна десятимільярдна частка К понад абсолютним нулем).[1] У 2003 році американські вчені з Массачусетського технологічного університету (MIT) під керівництвом Нобелівського лауреата (2001) Вольфганга Кеттерле (англ. Wolfgang Ketterle) досягли показників у 0,45·10−9 К[2].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. (рос.) Г. Бурмин. Штурм абсолютного нуля. — М.: «Детская литература», 1983.
  2. (рос.) Абсолютный ноль // Физическая энциклопедия, т. 1 — М.:Большая Российская Энциклопедия.
  3. (англ.) Tom Schachtman. Absolute Zero and the Conquest of Cold. New York: Houghton Mifflin, 1999. 272 págs.. ISBN 0-395-93888-0
  4. (англ.) Greinin. Absolute zero á bls. 3, The Hutchinson Enyclopedia of Science, Helicon, 1998. ISBN 1-85986-120-2


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.