Абстрактне мислення
Абстра́ктне ми́слення — один з видів людського мислення, який полягає в утворенні абстрактних понять і оперуванні ними. Це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому, узагальненому відображенні істотних зв'язків між об'єктами реальності.[1]
Виникнення абстрактних понять[ред. | ред. код]
Абстрактні поняття («число», «матерія», «вартість» і т. д.) виникають у процесі мислення як узагальнення даних чуттєвого пізнання конкретних предметів і явищ об'єктивної дійсності.
Необхідність абстрактних понять[ред. | ред. код]
Вони включаються в пізнавальну діяльність людини, спрямовану на розкриття загальних, істотних зв'язків і відношень речей. Аналізуючи й синтезуючи вже утворені поняття, людина шляхом суджень, міркувань, умовиводів пізнає нові для неї зв'язки й відношення об'єктів, розширює і поглиблює свої знання про них. Абстрактне мислення особливо тісно зв'язане з мовою, що є засобом здійснення логічних операцій, фіксацій їх пізнавальних результатів. Схильність до абстрактного мислення може виступати як типологічна особливість людини.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Національна академія внутрішніх справ. Кафедра філософії права та юридичної логіки. Мультимедійний підручник. "Логіка" [Архівовано 2022-09-11 у Wayback Machine.]. arm.naiau.kiev.ua
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Абстрактне думання [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 6. — 1000 екз.