Абутилон Теофраста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абутилон Теофраста
Abutilon theophrasti drawing.png
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальвоцвіті (Malvales)
Родина: Мальвові (Malvales)
Рід: Абутилон
Вид: Абутилон Теофраста
Біноміальна назва
Abutilon theophrasti
Medik., 1787
Синоніми
Abutilon avicennae Gaertn.
Abutilon avicennae var. chinense Skvortsov
Abutilon avicennae f. nigrum Skvortsov
Abutilon pubescens Moench
Abutilon theophrasti var. chinense (Skvortsov) S.Y.Hu
Abutilon theophrasti var. nigrum (Skvortsov) S.Y.Hu
Abutilon tiliifolium (Fisch. ex DC.) Sweet
Malva abutilon E.H.L. Krause
Sida abutilon L.
Sida tiliifolia Fisch. ex DC.
Sida tiliifolia Fisch.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Abutilon theophrasti
EOL: 584739
IPNI: 1044174-2
ITIS logo.jpg ITIS: 21674
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3631
The Plant List: kew-2611008
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Abutilon theophrasti

Абутилон Теофраста[1], липка звичайна[1], абутілон Теофраста[2] (Abutilon theophrasti; інші назви — канатник, абутилонські коноплі, китайський джут, тієн-цин, чинг-ма, кінг-ма)[3] — однорічна трав'яниста рослина родини мальвових.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Квітка Абутилона Теофраста
Плоди Абутилона Теофраста
Насіння абутилона Теофраста

Уся рослина вкрита м'якими відлеглими волосками. Стебло пряме, 40-150 см заввишки. Листки чергові, великі, округло-серцевидні, цілісні, довгочерешкові. Квітки правильні, двостатеві, жовті, 5-пелюсткові, одиничні або в китицевидно-вологистих суцвіттях. Плід — складна листянка. Цвіте у червні-серпні. Плоди — 11-30 гніздові коробочки, в кожному гнізді no 3-5 насінин. Насіння дрібне, брунькоподібне, темно-сіре або чорне.

Поширення[ред.ред. код]

В дикому стані зустрічається в Європі, Південній Африці (Алжир, Єгипет), Азії. Батьківщина культурного абутилона — Китай. Рослина культивується в Китаї, в незначній кількості — в Японії та Єгипті. В країнах СНД вирощували абутилон на невеликих площах, а останні десятиліття культуру абутилона все частіше заміняли на посіви культур з волокном більш високої якості.

Абутилон не вимогливий до тепла, пагони витримують заморозки до мінус 2 °С. Світлолюбивий, посухостійкий і чутливий до надлишку вологи, вимогливий до родючості грунтів, добре реагує на внесення добрив, особливо азотних і фосфорних.

В Україні абутилон Теофраста росте на засмічених місцях у Лісостепу та в Степу.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Корені абутилону містять сапоніни і флавоноїди; листки — рутин; у насінні є жирна олія (16-19%), білки (20%), сліди алкалоїдів.

Практичне використання[ред.ред. код]

Абутилон використовують для виготовлення мотузок, канатів. В насінні міститься 18-20% олії, яка йде на технічні цілі.

Рослина неофіцинальна, але в народній медицині досить широко застосовують її квітки, листя, коріння і насіння. Настій квіток використовували як потогінний засіб, відвар коріння — як замінник алтеї лікарської (від кашлю, захворювань шкіри, що супроводжується запаленнями, від проносу та гастралгії). Препарати з листя використовували при лікуванні гонореї, карбункулів, як ранозагоювальні й тонізуючі засоби. Ще популярнішим, особливо у китайській та тибетській медицині, було насіння рослини. Його використовували як протигарячковий, пом'якшувальний, обволікаючий, в'яжучий, послаблюючий і сечогінний засіб. Ним лікували дизентерію, хронічний апендицит, захворювання очей, зокрема катаракту.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Кобів Ю. Й. Абутилон Теофраста // [http://r2u.org.ua/dicts/roslyny/index Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ: Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.]
  2. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  3. Сайт ТОВ «ФРІДМАН-УКРАЇНА»

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]