Абу-Бекр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абу Бекр ас-Саддик
أبو بكر الصديق
1-й праведний халіф
Початок правління: 632
Кінець правління: 634
Попередник: Мухаммед
Наступник: Омар ібн Хаттаб
Дата народження: 572 чи 573 рік
Дата смерті: серпень 634 року
Діти: Абд ур-Рахман, Айша
Батько: Абу Хулафа Осман
Мати: Умм аль-Хайр Сальма
Ісламські завоювання при праведних халіфах. I — на час смерті Мухаммада; II — завоювання Абу Бакра; III — завоювання Омара; IV — завоювання Османа

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава


Абу́ Бекр ас-Саддик (араб. ‎ أبو بكر الصديق, Abū Bakr aṣ-Ṣiddīq) або Абдаллах ібн Абу Осман (араб. ‎ عبد الله بن أبي قحافة , 'Abdullāh bin Abī Quhāfah) (* 572 чи 573—† серпень 634) — перший арабський халіф (632—634). В минулому купець, один з перших та найбільш ревних послідовників Мухаммеда.

Абу Бекр приєднався до Мухаммеда і віддав за нього доньку Айшу. Під час Хіджри разом з Мухаммедом переселився до Медини. Обраний після смерті Мухаммеда халіфом, Абу Бекр придушив повстання лжепророків у Внутрійшній Аравії (632), силою поширював іслам. У 633 відправив війська проти сасанідського Ірану, в 634 — проти візантійців у Палестину. За Абу Бекра почато запис Корану.

Біографія[ред.ред. код]

Зародження ісламу[ред.ред. код]

Абу Бекр одним з перших прийняв іслам. Він був заможною людиною — займався торгівлею одягом і тканиною (його статки сягали 40 000 дирхамів). Абу Бекр був близьким другом Мухаммеда. Під час вирішення багатьох життєво важливих проблем Мухаммед часто радився з Абу Бекром. Араби навіть називали його «візиром пророка». Вони були майже ровесниками. Згідно з мусульманським переданням, Абу Бекр вірив кожному слову Мухаммеда. Коли той оголосив, що за одну ніч здійснив подорож з Мекки до Єрусалима, звідки начебто вознісся (Мірадж), Абу Бекр першим оголосив, що вірить Мухаммеду, за що той назвав його ас-Саддиком (вірним).
Перебуваючи у Мецці, Абу Бекр доклав чималих зусиль задля розвитку мусульманської общини. Він займався благочинністю, викуповував у язичників рабів. Він викупив з рабства чорношкірого Біляла, який пізніше став першим муедзином.
Після початку гонінь на мусульман у Мецці, Мухаммед вирішив вирішив відправити Абу Бекра до Ефіопії, куди прямувала значна частина мусульман. Дорогою він зустрів одного з впливових племінних лідерів Ібн Дукунну, який взяв його під свою опіку і вони разом повернулися до Мекки. Абу Бекр у Мецці продовжив активну релігійну діяльність, чим викликав невдоволення свого покровителя. Під час хіджри (переселення) мусульман з Мекки до Медини, Абу Бекр покинув місто одним із останніх разом з Мухаммедом. Вони разом переховувалися від язичників, що переслідували їх у печері Сур.
Після прибуття до Медини Мухаммед одружився з дочкою Абу Бекра Айшею.
Абу Бакр брав участь у битвах при Бадрі, Ухуді, Хандаці, Хунайні та ін. Під час битви при Бадрі він бився зі своїм рідним сином Абд ар-Рахманом, що залишився язичником.

Перший халіф[ред.ред. код]

Наприкінці свого життя Мухаммед, зважаючи на стан свого здоров’я, доручив проводити колективні молитви Абу Бекру. Саме ця обставина й стала вирішальною під час обрання Абу Бекра першим халіфом.
Після смерті Мухаммеда у 632 р., ансари (мединські мусульмани) висунули кандидатом на посаду халіфа свого лідера Саада ібн Убайду. Мухаджири (мекканські мусульмани) вимагали, щоб халіф був обраний з племені Курайш. Після тривалих дебатів халіфом був обраний Абу Бекр.
Наступного дня після свого обрання, халіф Абу Бакр прийняв баят (присягу) від народу в мечеті у Медині. Саад ібн Убайда також дещо пізніше присягнув халіфові. Невдовзі він відбув до Сирії, де загинув у одному з боїв.

Будівничий мусульманської держави[ред.ред. код]

Попри те, що Абу Бекр був халіфом лише трохи більше двох років йому вдалося багато зробити для утвердження мусульманської релігії і державності.
Одразу після обрання Абу Бекра халіфом, активізувались сили, які були зацікавлені у розвалі Халіфату. В основному це були лідери різних арабських племен, які прагнули повернути Аравію до стану племінної роздрібненості, що існувала в доісламські часи. Вони не бажали підпорядковуватись вищій державній владі, сплачувати податки, відмовившись від сплати закяту (сплата закяту була одною з основ ісламської релігії, виконання якої було обов’язком усіх мусульман). Тому сепаратистські дії деяких арабських племен було трактовано як віровідступництво.
У різних регіонах Аравії активізували діяльність лжепророки — Мусайліма, Туйлаха, аль-Асвад, Саджах.
Абу Бекр зайняв найжорсткішу позицію щодо сепаратистів і віровідступників. Відмовившись від будь-яких поступок він розпочав з ними війну. У результаті рішучих дій вороги Халіфату були розгромлені.
Успіх у внутрішніх війнах дозволив мусульманам розпочати військові дії в Іраку і Сирії проти перських та візантійських військ. З тих пір розпочалися перші мусульманські завоювання.
Мусульманська армія розгромила персів на території Іраку. Наприкінці правління Абу Бекра війська Халіфату на сирійському напрямку підійшли до ріки Ярмук, де розпочалась грандіозна битва з великими силами Візантійської імперії. У розпал битви при Ярмуці мусульманська армія отримала звістку про смерть Абу Бекра. Він був похований коло могили Мухаммеда. Перед смертю він заповів посаду халіфа Омару ібн Хаттабу, який і став після нього другим праведним халіфом.

Початок упорядкування Корану[ред.ред. код]

За часів правління Абу Бекра Коран було зібрано в одну книгу. Він доручив цю роботу одному з секретарів Мухаммеда Зейду ібн Сабіту. Зібраний екземпляр Корану був відправлений дружині Мухаммеда Хафсі, де зберігався аж до часів правління третього праведного халіфа Османа ібн Аффана. Осман створив комісію на чолі з тим же Зейдом ібн Сабітом для остаточної редакції Корану і його тиражування[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]