Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан (Григорій Іоанн) Бар-Ебрей (1226-1286) - видатний сирійський вчений- енциклопедист, церковний діяч Яковитської (Сирійської) православної церкви.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у селі Ебро поблизу м.Малатья (сучасна Туреччина) у родині охрещеного жида Арона Туми(арабською Харуна бен аль-Туми). Звідси прізвисько майбутнього вченого - Бар-Ебрей (син жида). З дитинства вивчав сирійську, грецьку, арабську мови. Він навчався також богослов'ю, філософії та медицини.

У 1244 році разом з батьком переїздить до м.Малатья. Тут Арон поступає на службу до монгольських феодалів. Втім у цьому ж році родина Абу-ль Фараджа переїздить до Антіохії. Тут він продовжив навчання й незабаром стає монахом Яковитської церкви. З часом починає мешкати у Тріполі.

У 1246 році Абу-ль-Фарадж стає єпископом Губосу (поблизу Малатьї), висвячений патріархом Ігнатієм II. вчений отримав ім'я Григорій. У 1247 році стає єпископом Ласабене. У 1252 році очолює діоцез Алеппо, нарешті 20 січня 1264 році призначається патріархом Ігнатієм III мафріаном (головою) Яковітської церкви на Сході (у Месопотамії). На цій посаді Абуль-Фарадж залишався до самої смерті. До того він бере участь у соборі яковитської церкви у м.Сіс (Кілікія), на якій обирався Ігнатій III.

На цій посаді Абуль-Фарадж виявив себе здібним церковним та політичним діячем. Він налагодив гарні стосунки з представниками династії Хулагуїдів, які підтримували християн на противагу впливу мусульман. Абул-Фарадж часто бував у Персії, де розбудовував храми, монастирі, школи Яковитської церкви. З часом він став користуватися значним впливом серед населення, авторитетом у інших гілок християнства та монгольських володарів.

Окрім церковної діяльності Абуль-Фарадж активно займався наукою у різних напрямках, просвітництвом. Він був одним з найосвіченіших осіб свого часу, енциклопедистом середньовічної Сирії, Месопотамії та Персії.

Помер Абуль-Фарадж 30 липня 1286 року у Маразі (сучасний Іран), де жив у печері з 1279 року. Його було поховано у монастирі Мар Маттай поблизу м.Мосул.

Творчість[ред.ред. код]

Найбільшим твором Абуль-Фараджа стає "Книга знаменних історій", в якій подається історія сирійської, несторіанської церкви, антіохійського патріархату. Тут же викладено історичні події Сирії та Палестини. Ця праця є важливим джерелом при дослідженні історії хрестових походів.

Крім того Абуль-Фараджом написано багато праць з богослов'я ("Скарбниця таємниць"), філософії, медицини, граматики.

Писав Абуль-Фарадж здебільшого сирійською та арабською мовою.

Джерела[ред.ред. код]

  • Sebastian Brock: Gregor ibn al-cIbri. In: Lexikon für Theologie und Kirche. 3. Auflage. Bd. 4, 1995, S. 1001f.
  • Friedrich Wilhelm Bautz: Bar Hebräus. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 1, Hamm 1975, Sp. 370–371 (gekürzte Onlinefassung).