Абу Муслім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Абу Муслім (Абдаррахман ібн Муслім) (727-755) — вождь повстання, яке завалило халіфат Омейядів. Ще юнаком приєднався до прихильників Аббасидів, на той час претендентів на халіфський престол. Підняв у Мервській оазі повстання проти Омейядів (747), до участі в якому залучив незадоволених Омейядами іранських селян, деякі арабські племена, рабів-втікачів, а також іранських землевласників декханів. Поряд з шиїтами та хариджитами в повстанні брали участь хураміти — прихильники соціальної рівності та громадської власності на землю. Абу Муслім обіцяв селянам зниження податків та скасування примусових робіт. У 747 році до нього приєднався представник впливового північноіранського жрецького роду Халід ібн Бармак. В цьому ж році постанці захопили Мерв, в 748 Нішапур і Тус, в 749 розбили омейядські війська біля Нехавенда, на початку 750 отримали вирішальну перемогу на річці Великий Заб.

Після утвердження халіфату Аббасидів (749-750) Абу Муслім залишився намісником Хорасану. Вбитий за наказом халіфа Мансура, який боявся великого впливу Абу Мусліма.

Джерела[ред.ред. код]

Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961

Див. також[ред.ред. код]