Абу Таліб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абу Таліб ібн Абд аль-Муталіб
араб. ‎ أبو طالب بن عبد المطلب‎‎‎
Народився 549
Помер 619
Мекка
Конфесія язичництво
Рід плем'я Курайшитів
клан Хашимітів
Дружина Фатіма бінт Асад
Діти Алі ібн Абу Таліб

Іслам

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Термінологія


Абу Таліб ібн Абд аль-Муталіб (араб. ‎ أبو طالب بن عبد المطلب‎‎‎; 549619) — син Абд аль-Муталіба, дядько пророка Мухаммеда і батько халіфа Алі ібн Абу Таліба. З племені Курайшитів, старійшина клану Хашимітів.

Опікун Мухаммеда[ред.ред. код]

Коли Мухаммеду було шість років, померла його мати Аміна, Мухаммеда взяв до себе його дід Абд аль-Муталіб. Та невдовзі й він помер, і восьмирічного хлопчика взяв до себе Абу Таліб, який ставився до нього як до рідного сина і відіграв значну роль у вихованні Мухеммеда. Абу Таліб займався торгівлею, він залучив до цієї справи свого племінника.
Абу Таліб продовжував опікуватися Мухаммедом і після початку його пророчої місії. Делегація знатних курайшитів прибула до Абу Таліба з вимогами вплинути на свого племінника, щоб той припинив розповсюджувати іслам у Мецці, не ображав традиційних богів, не називав мешканців і їхніх предків людьми, що зійшли на манівці; або ж припинив надавати підтримку Мухаммеду. Побачивши, що ніякого результату їхній візит не приніс, курайшити наступного разу стали погрожувати йому. Абу Таліб сказав Мухаммеду, що незважаючи ні на які погрози, він до самої смерті буде його захищати[1].
Абу Таліб схвально поставився до того, що його син Алі прийняв іслам. Він сказав дружині Фатімі бінт Асад:

« Бог свідок, його двоюрідному брату (Мухаммеду) як нікому іншому слід бути опорою і помічником нашому синові. Якби моя гординя дозволила мені відмовитись від віри мого батька (Абд аль-Муталіба), я б також прийняв віру Мухаммеда. Бо він чистий, мякий і чесний.[2]  »

Перекази про смерть Абу Таліба[ред.ред. код]

В мусульманських суннітських хроніках йдеться про те, що, незважаючи на активну підтримку, яку Абу Таліб надавав Мухаммеду, він так і не прийняв іслам і помер у язичницькій вірі своїх предків. Причому перед його смертью Мухаммед благав Абу Таліба прийняти іслам, щоб мати можливість заступитися за нього перед Аллахом в день Страшного суду[3]. У переказах також йдеться про те, що Мухаммед вже після смерті Абу Таліба просив за нього прощення у Аллаха. На це Аллах послав такі аяти[4]:

« Ні Пророку, ані віруючим не годиться просити [у Аллаха] прощення для многобожників, навіть якщо це родичі, після того як вони переконались, що їм доведеться палати у пекельному вогні. (Сура 9. Покаяння, 113) [5]  »
« Воістину, ти не зможеш наставити на прямий шлях тих, кого любиш. Це Аллах веде прямим шляхом, кого побажає, і Він краще знає тих, хто ступив на прямий шлях. Сура 28. Розповідь, 56) [6]  »

Натомість шиїти вважають, що Абу Таліб був єдинобожником, вірив у посланницьку місію Мухаммеда і завжди допомагав пророку в його місії[7].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]