Абхазо-адигські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема походження абхазо-адигських мов та діалектів
Етно-лінгвістичні групи кавказького регіону

Абха́зо-ади́гські мо́ви — одна із родин кавказьких мов. Включає адигськую і абхазо-абазинськую гілку та убихську мову. Остання, генетично ближча до першої гілки, зазнала значного впливу другої, і в цілому займає проміжне положення між обома.

Абхазо-адигські мови інакше називаються північнозахіднокавказькими по місцю свого первинного і основного розповсюдження — Північнозахідному Кавказу.

Поширені в Росії (на Північному Кавказі), в Абхазії і серед близькосхідної діаспори (переважно в Туреччині, Сірії, Йорданії). Загальне число тих, що говорять на абхазо-адигських мовах — ~ 1,1 млн. чол., зокрема в Росії — 764 660 чол. (перепис 2002 року).

Зміст

[ред.] Зовнішня спорідненість

Найбільш популярна і доказова точка зору про спорідненість абхазо-адигськіх мов з нахсько-дагестанськими, з якими вони спільно утворюють північнокавказьку сім'ю. Згідно з альтернативною точкою зору, спорідненість з нахсько-дагестанськими мовами є набутою внаслідок тісного сусідства й обмежується в основному лексикою, тоді як на рівні морфології й фонетики є істотні розбіжності.

Є також спроби зближувати абхазо-адигські мови з давно вимерлою хаттською мовою північно-східної Анатолії (III—II тис. до н. е.) — малоуспішні, проте, через незначну кількість матеріалів останньої.

[ред.] Писемність

До початку XIX століття жодна з абхазо-адигських мов не мала писемності. Після захоплення Російською Імперією робляться численні, але досить розрізнені спроби розробити і застосувати писемність для окремих абхазо-адигських мов на основі кирилиці і арабської вязі. Після встановлення радянської влади для адигських мов централізовано вводяться абетки на арабській основі. У 1923 кабардинська, а в 1926—1927 рр. — абхазька, адигейська і абазинська переводяться на латинку, що використалася до 1936—1938 рр. Після цього абхазький алфавіт був переведений на грузинську основу (до 1954 року), а інші три — на кирилицю, яка існує і понині.

[ред.] Фольклор

За відсутності писемності в абхазо-адигських мовах існував багатий усний фольклор, який займав важливе місце в житті цих народів. У кожному з них існували різні типи професійних співаків і виконавців народної творчості, митців. Так, у адигів таких людей називали джегуако (джэгуакІуэ). Серед інших жанрів народного фольклору центральне місце займав епос Нартів, який характерний також і для інших народів Північного Кавказу.

Наприклад, ось уривок з тексту, присвяченого одному з Нартів, — Сосруко. Сосрукъуэ ди къан,
Сосрукъуэ ди нэху,
ЯмыІуэху дышъафэ,
Афэр зи гьанэ куэщІ,
Дыгъэр зи пыІэ шыгу…

Переклад:

Сосруко наш улюбленець
Сосруко наше світло.
Чий щит златоцвітний
Чий одяг — кольчуга
Над чиєю головою сонце.

[ред.] Історія досліджень

Дослідження абхазо-адигських мов починається з першої половини XIX ст. (Л.Ю. Люльє, І.Грацилевський, Шора Ногмов, пізніше Л.Г. Лопатинський, Казі Атажукін); значний вклад у вивчення абхазо-адигських мов внесли М.С. Трубецькой, Д.А. Ашхамаф, Н.Ф. Яковлєв, Г.В. Рогава, К.В. Ломтатідзе, З.І. Керашева та ін.


[ред.] Джерела

  • Балкаров Б. Х. Введение в абхазо-адыгское языкознание. Нальчик, 1970.
  • Рогава Г. В. Абхазско-адыгские языки // Языки народов СССР. Т. 4. М., 1967.
  • Чирикба В.А. Абхазско-адыгские языки // Языки Российской Федерации и Соседних Государств. Энциклопедия. В трех томах. Т. 1. A-И. Москва: Наука, 1998, с. 18-24.
  • Шагиров А. К. Абхазо-адыгские языки // Языки мира. Кавказские языки. М., 1999.
  • Chirikba V. A. Common West Caucasian. The reconstruction of its phonological system and parts of its lexicon and morphology. Leiden, 1996.

[ред.] Посилання





Crystal Clear app korganizer.png Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити.
Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!.

Це повідомлення варто замінити точнішим.

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами