Абінгдонська слонова черепаха
| Абінгдонська слонова черепаха | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самотній Джордж — останній відомий представник підвиду
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Chelonoidis nigra abingdoni (Günther, 1877) | ||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Абінгдонська слонова черепаха (Geochelone nigra abingdoni) — підвид галапагоської черепахи роду американські сухопутні черепахи родини суходільні черепахи. Нині вважається вимерлим. Мешкав на острові Пінта (або Абінгдон, Галапогоські острови), тому має ще назву велетенська черепаха острова Пінта. На кінець 19 століття підвид було майже знищено через полювання[1].
Останньою відомою особиною цього підвиду була черепаха на прізвисько Самотній Джордж, яка померла 24 червня 2012 року, не давши потомства[2]. Однак, 17 гібридів першого покоління було виявлено біля вулкана Вольф на острові Ісабела дослідниками Єльського університету. Оскільки п'ять із виявлених особин є молодими, їхні батьки ще можуть бути живими[3].
Опис підвиду[ред. | ред. код]
Підвид було вперше описано британським зоологом німецького походження Альбертом Гюнтером, який у своїй книзі «Гігантські сухопутні черепахи (живі та вимерлі) у колекції Британського музею» (англ. The Gigantic Land-tortoises (Living and Extinct) in the Collection of the British Museum) назвав цей новий вид Testudo abingdonii[4][5]. Назва, abingdonii, походить від назви самого острова «Абінгдон», який зараз більш відомий як Пінта. Висновок про існування такого виду базувалися на скупих відомостях про мандрівки капітана Джеймса Кольнетта (англ. James Colnett) 1798 року та Безіла Голла (англ. Basil Hall) в 1822 році[5]. 1876 року командор Вільям Куксон (англ. William Cookson)[6] привіз трьох самців цього виду (а також інших підвидів галапагоської черепахи) до Лондона на борту корабля королівського флоту Великої Британії HMS Peterel[5][7].
Синоніми[ред. | ред. код]
Синонімами Chelonoidis nigra abingdonii є: Testudo abingdonii Günther, 1877; Testudo elephantopus abingdonii – Mertens & Wermuth, 1955; Geochelone elephantopus abingdonii – Pritchard, 1967; Geochelone nigra abingdonii – Iverson, 1992; Geochelone abingdonii – Valverde, 2004.[8].
Самотній Джордж[ред. | ред. код]
Останнім відомим представником підвиду Абінгдонської слонової черепахи[9] був самець Самотній Джордж. Його називали символом Галапагоського національного парку, найрідкіснішою істотою та найзнаменитішим холостяком у світі[10]. Він помер 24 червня 2012 року[11][12][13]. Також він був символом зусиль із консервації Галапагоських островів і взагалі у світі[14].
Вперше Самотнього Джорджа виявив на острові Пінта 1 грудня 1972 року угорський дослідник Йожеф Вагвьольдьї (угор. József Vágvölgyi. Його було переміщено до дослідницької станції Чарльза Дарвіна на острів Санта-Крус з міркувань безпеки. Черепаху утримували у загоні разом із двома самицями інших підвидів. Хоча яйця були відкладені, жодне із них не вилупилося. Підвид було оголошено функціонально вимерлим, оскільки Джордж утримувався у неволі. Подальші намагання отримати потомство не дали результатів.
24 червня 2012 року, о 8:00 ранку (за місцевим часом) Самотній Джордж помер, про що повідомив директор Галапагоського національного парку Едвін Наула (англ. Edwin Naula)[15][16][17]. Це виявив Фаусто Ллерена (англ. Fausto Llerena), який останні 40 років доглядав за черепахою[18]. Наула вважає, що причиною смерті стала серцева недостатність.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Самотній Джордж на дослідницькій станції -
Самотній Джордж на дослідницькій станції (грудень 2011) -
Абінгдонська слонова черепаха (1905 — 1906)
Можливість існування інших особин підвиду[ред. | ред. код]
Празький зоопарк[ред. | ред. код]
2006 року Пітер Прічард (англ. Peter Pritchard), дослідник Галапагоських черепах, зробив припущення, що самець черепахи у Празькому зоопарку може належати до підвиду Абінгдонська слонова черепаха, зважаючи на структуру панцира[19][20]. Однак, аналіз ДНК показав, що черепаха ймовірно з острова Пінсон, де поширений підвид C. n. duncanensis[21][20][22].
Острів Ісабела[ред. | ред. код]
У минулому китобої та пірати використовували острів Ісабела, який є центральним та найбільшим островом Галапагоських островів, щоб позбутися черепах, які більше не були потрібні як їжа[23]. Тепер черепахи, які залишилися, живуть біля вулкана Вольф, і поєднують ДНК-маркери декількох підвидів[24][25]. У травні 2007 року аналіз мікросателітів показав, що особини із групи C. n. abingdonii можуть ще існувати на острові[26]. Дослідниками було ідентифіковано одного самця з регіону вулкана, половина генів якого відповідала генам підвиду Джорджа. Цей самець мусив бути гібридом першого покоління між підвидами островів Ісабела та Пінта[26]. Черепаха вимерлого підвиду може жити серед 2000 черепах регіону[27]:
|
Ідентифікація восьми особин змішаного походження із всього лиш 27 індивідуальних зразків (за оцінками розмір популяції регіону вулкану Вольф становить 1000—2000 особин) закликає до початку негайного і ґрунтовного дослідження… щоб знайти інших особин підвиду Пінта
Оригінальний текст (англ.) The identification of eight individuals of mixed ancestry among only 27 individuals sampled (estimated Volcano Wolf population size 1,000–2,000)… suggests the need to mount an immediate and comprehensive survey… to search for additional individuals of Pinta ancestry |
|
Дослідниками Єльського університету було виявлено біля вулкана Вольф 17 гібридів першого покоління[23][3]. Весною 2013 планувалася повторна поїздка з метою знайти гібридів та почати програму із відновлення підвиду[3]. Принаймні одна пара гібридів має гени, які на 80% відповідають генам Джорджа[28].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nicholls, Henry (2007). Lonesome George: The Life and Loves of the World's Most Famous Tortoise. London: Pan Books. с. 2. ISBN 0330450115.
- ↑ Jones, Bryony (25 червня 2012). Lonesome George, last of the Pinta Island tortoises, dies. CNN. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ а б в Galapagos Tortoise 'Lonesome George' May Have Company. LiveScience. Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 27 листопада 2012.
- ↑ Fritz, Uwe; Havaš, Peter (2007). Checklist of chelonians of the world (PDF). Vertebrate Zoology. 57 (2): 271. Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2010. Процитовано 12 жовтня 2015.
- ↑ а б в The gigantic land tortoises (living and extinct) in the collection of the British Museum. British Museum, Dept. of Zoology, London. 1877.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Biography of William Edgar De Crackenthorpe Cookson R.N. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 12 жовтня 2015.
- ↑ mid-Victorian RN vessels HMS Peterel. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 12 жовтня 2015.
- ↑ Chelonoidis abingdonii (GÜNTHER, 1877). The Reptile Database. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 12 жовтня 2015.
- ↑ Gardner, Simon (6 лютого 2001). Lonesome George faces own Galapagos tortoise curse. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 11 січня 2012.
- ↑ «Умер самый знаменитый холостяк в мире — черепаха Одинокий Джордж» Газета «Аргументы и факты», 25.06.2012 [Архівовано 20 липня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Proceso de Relaciones Públicas de la Dirección del Parque Nacional Galápagos (24 червня 2012). El mundo pierde al solitario George. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Lonesome George, last-of-his-kind Galapagos tortoise, dies. 25 June 2012. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 12 жовтня 2015.
- ↑ Raferty, Isolde. Lonesome George, last-of-its-kind Galapagos tortoise, dies. MSNBC. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
- ↑ Nicholls, Henry (2006). Lonesome George: The Life and Loves of a Conservation Icon. London: Macmillan Science. ISBN 1-4039-4576-4.
- ↑ Lonesome George, last of the Pinta Island tortoises, dies. CNN. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Giant tortoise Lonesome George’s death leaves the world one subspecies poorer. nationalpost.com. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Lonesome George, last-of-his-kind Galapagos tortoise, dies. IBN Live. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Muere el Solitario George, la última tortuga gigante de isla Pinta. El Unveriso. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
- ↑ Sulloway, Frank J. (28 липня 2006). Is Lonesome George Really Lonesome?. eSkeptic. ISSN 1556-5696. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 11 січня 2012.
- ↑ а б Nicholls, Henry (2007). Lonesome George: The Life and Loves of the World's Most Famous Tortoise. London: Pan Books. с. 142. ISBN 0330450115.
- ↑ van Dijk, Peter Paul; Iverson, John B.; Shaffer, H. Bradley; Bour, Roger; Rhodin, Anders G. J. (2011). Turtles of the World, 2011 Update: Annotated Checklist of Taxonomy, Synonymy, Distribution, and Conservation Status. У Rhodin, Anders G.J.; Pritchard, Peter C. H.; van Dijk, Peter Paul; Saumure, Raymond A.; Buhlmann, Kurt A.; Iverson, John B.; Mittermeier, Russell A. (ред.). Conservation Biology of Freshwater Turtles and Tortoises. Chelonian Research Monographs, Number 5. с. 000.197. doi:10.3854/crm.5.000.checklist.v4.2011. OCLC 472656069.
- ↑ Russello, M. A. та ін. (2007). Lineage identification of Galápagos tortoises in captivity worldwide. Animal Conservation. 10 (3): 304—311. doi:10.1111/j.1469-1795.2007.00113.x.
- ↑ а б Bill Hathaway (15 листопада 2012). DNA tests show Lonesome George may not have been last of his species (англ.) . news.yale.edu. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 12 жовтня 2015.
- ↑ Michael Marshall (26 червня 2012). Lonesome George dies but his subspecies genes survive. New Scientist. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 26 червня 2012.
- ↑ Henry Nicholls (6 червня 2007). Galapagos tortoises: untangling the evolutionary threads. New Scientist. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 26 червня 2012.
- ↑ а б Russello, Michael A.; Beheregaray, Luciano B.; Gibbs, James P.; Fritts, Thomas; Havill, Nathan; Powell, Jeffrey R.; Caccone, Adalgisa (1 травня 2007). Lonesome George is not alone among Galápagos tortoises (PDF). Current Biology. 17 (9): R317—R318. doi:10.1016/j.cub.2007.03.002. PMID 17470342. Процитовано 11 січня 2012.[недоступне посилання з 01.03.2014]
- ↑ Iconic tortoise George may not be last of his kind. ABC News. Agence France-Presse. 1 травня 2007. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 11 січня 2012.
- ↑ Zoe Mintz (17 червня 2013). Scientists Plan To Revive Extinct Galapagos Tortoise Species, ‘Lonesome Gorge’ Genes Found [PHOTO] (англ.) . Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2015.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Абінгдонська слонова черепаха |
- Naked Scientists audio discussion of Lonesome George [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Article on Lonesome George [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.] The giant tortoise of Galapagos Island. (англ.)
- Lonesome George, by Vicki Seal (англ.)
- Team of Veterinarians Prepare Hybrid Tortoises for Release on Pinta Island in 2010 (Пресреліз). Galapagos Conservancy. 3 лютого 2010. Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 12 жовтня 2015.[Архівовано лютий 8, 2010, у Wayback Machine.] (англ.)
- Garrick, Ryan C.; Benavides, Edgar; Russello, Michael A.; Gibbs, James P. та ін. (2012). Genetic rediscovery of an 'extinct' Galápagos giant tortoise species. Current Biology. 22 (1): R10—1. doi:10.1016/j.cub.2011.12.004. PMID 22240469. (англ.)