Абісинська кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Абісинська)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абісинська кішка right-center
Доросла особа
Походження Єгипет
Індексація породи ABY
Вага самців 3,5-5 кг
Вага самок 2,5-4 кг
Стандарти породи
TICA стандарт
ACF стандарт
CCA стандарт
Кіт свійський (Felis catus)

Абісинська (абіссинська[1][2] або абісінська[3][4]) (англ. Abissinian, ABY)  — порода кішок, що має особливе забарвлення (зональне), схоже на забарвлення зайців або кроликів. На тілі немає ніякого малюнка. Таке забарвлення забезпечується тим, що кожен волосок має смуги, які чергуються (тікінг) — світлі (жовті або охристі) і темні (чорні або коричневі). Відбувається це тому, що при розвитку волосся в ньому впереміш відкладається то темний, то світлий пігмент. У зайців або кроликів на волоску є тільки одне темне кільце, тоді як в абісинських кішок два або три (подвійний або потрійний тікінги). Таке забарвлення також називають агуті.

Історія[ред. | ред. код]

Зула вважається першою кішкою абісинської породи

Існує кілька гіпотез походження породи. Одна з них — походження кішок від місцевих порід, у яких у результаті мутації виникло подібне забарвлення.

Інша версія — походження породи від завезених з Північної Африки тварин. Причому в сучасних кішок Північної Африки подібне забарвлення не зустрічається, тому що подібні кішки існували в давнину. Можливо, предок породи був вивезений з південно-східної Азії або Афганістану. Є навіть версія походження абісинок від диких кішок.

Одним із предків вважається дика африканська кішка, що жила на території Абісинії (нині Ефіопія). У 1868 році британська військова експедиція привезла таку кішку з Ефіопії у Велику Британію, де з нею була продовжена селекційна робота. У Великій Британії абісинські кішки як порода були вперше зареєстровані в 1882 році. До 1970 року ця порода була визнана у всіх країнах світу. Тепер вона має популярність у багатьох країнах.

Офіційно зареєстрували породу тільки в 1904 році, а через три роки пара сріблястих абісинських красунь вирушила до Америки. Під час війни багато породи тварин мало не зникли, і абісинська кішечка не стала винятком. Друге народження в Європі вона отримала вже після закінчення другої світової війни за допомогою американських заводчиків.

Характер[ред. | ред. код]

Характер в абісинки життєрадісний, жвавий, ласкавий. Це дуже рухлива, активна, грайлива кішка, не любить бути замкненою в тісних приміщеннях. Потребує простору. Добре утримувати або вигулювати її у вольєрі. Тварина дуже слухняна, легко дресирується. Можна привчити приносити предмети. Має ніжний і мелодійний голос.

Особливості розмноження[ред. | ред. код]

Приплід в абісинок не такий численний, як в інших порід домашніх кішок (у середньому 3-4 кошенят). Спостерігається відхилення від нормального співвідношення статей у потомстві: переважною статтю є самці (на одну абісинську кішку припадає 2-3 коти). Кошенята дозрівають рано.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Абісинські кішки — це тварини середнього розміру, стрункі, гнучкі. Тіло міцне, м'язисте, трохи витягнуте, підібране, пропорційне. Спина міцна, розвинена. Груди широкі й досить глибокі. Кінцівки міцні, довгі й стрункі. Тварина стоїть ніби «навшпиньках». Лапи маленькі, вузькі, овальні. Хвіст відносно довгий, звужується від основи до загостреного кінця. Кінчик хвоста рухливий.

Голова невелика, клиноподібної форми, з м'якими обрисами. Мордочка ледь позначена. Ніс прямий, середньої довжини. Підборіддя сильне, опукле. Вуха великі, вертикально поставлені, широкі в основі, широко розставлені. Мають заокруглені кінці з китицею волосся. Брови й повіки темні. Очі великі, виразні, мигдалеподібної форми, трохи косо посаджені. Колір інтенсивний — від бурштиново-золотавого до зеленого. Шия коротка, витончена, елегантно вигнута.

Головна прикраса абісинської кішки — це її шерсть. Коротка і блискуча, вона переливається різними кольорами. А все завдяки тикингу: кожен волосок на тілі абісиньки має відразу кілька відтінків.

Забарвлення[ред. | ред. код]

Волоски з подвійним або потрійним тикінгом, з темним кінчиком. Спочатку були прийняті два основні забарвлення: дикий і червонуватий (сорель). Сьогодні відомо кілька забарвлень: дике забарвлення, сорель (sorrel), блакитне, беж-фавн (fawn), черепахове, черепахове сорель, блакитне черепахове, черепаховий фавн, чорне сріблясте, сорель сріблясте, блакитне сріблясте, фавн сріблясте, черепахове сріблясте, сорель черепахове сріблясте, блакитне черепахове сріблясте, фавн черепахове сріблясте.

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Л.В. Корейба, Т.В. Ізотова. Поширення дистоції родів у самиць м'ясоїдних в умовах ветеринарної клініки приватного підприємства // Науково-технічний бюлетень НДЦ біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК. — 2015. — Вип. 3. — № 1. — С. 25–28.
  2. Л. М. Томіленко. Термінологічна лексика в сучасній тлумачній лексикографії української літературної мови. — Івано-Франківськ : Фоліант, 2015. — С. 46.
  3. Щербакова, Ю. В. Зміна концентрації фолікулостимулюючого гормону та естрадіолу у домашніх кішок протягом естрального циклу та за введення синтетичних аналогів прогестерону // Біологія тварин. — 2015. — Вип. 17. — № 1. — С. 163–170.
  4. Академічний тлумачний словник (1970—1980). Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк : БАО, 2004. — ISBN 966-548-910-0.

Все про котів та собак - Абісинська кішка[недоступне посилання]